Судові рішення

Постанова № 141487586 у справі № 440/13314/23 від 13.11.2026

Постанова від 13.11.2026 в адміністративній справі № 440/13314/23 (категорія «Осіб, звільнених з публічної служби»). Суд: Другий апеляційний адміністративний суд, суддя Мінаєва К.В.

Справа№ 440/13314/23
СудДругий апеляційний адміністративний суд
СуддяМінаєва К.В.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяОсіб, звільнених з публічної служби
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141487586

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 р. Справа № 440/13314/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2026 (головуючий суддя І інстанції: С.М. Серга, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039) по справі №440/13314/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст заяви та її обґрунтування.

02.10.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій він просив суд:

- встановити судовий контроль за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 440/13314/23, з урахуванням ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення, в частині повної виплати нарахованої недоотриманої пенсії по інвалідності в розмірі 3683,33 грн (три тисячі шістсот вісімдесят три гривні 33 копійки);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати до Полтавського окружного адміністративного суду у встановлений судом строк звіт про повне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 26 червня 2025 року в адміністративній справі №440/13314/23 про повну виплату на користь ОСОБА_1 нарахованої недоотриманої пенсії по інвалідності в розмірі 3683,33 грн (три тисячі шістсот вісімдесят три гривні 33 копійки), а саме - надати докази фактичного перерахування визначених коштів на рахунок Позивача.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у звіті зазначити конкретні дії, здійснені на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 26 червня 2025 року в адміністративній справі №440/13314/23, та надати документальне підтвердження їх вчинення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надати документальне підтвердження фактичної виплати на користь ОСОБА_1 суми заборгованості у розмірі 3 683,33 грн, визначеної ухвалою суду від 26.06.2025, або, у разі невиконання, надати детальне документальне обґрунтування причин невиконання та інформацію про вжиті для цього заходи;

- встановити судом конкретний строк для подання звіту, достатній для його належного та документально підтвердженого виконання;

- у разі неподання звіту у встановлений судом строк, подання його з порушенням строку або встановлення судом його необґрунтованості чи недостатності вжитих відповідачем заходів - застосувати передбачені статтею 382-3 КАС України заходи судового контролю, у тому числі встановити новий строк для подання звіту та вирішити питання про накладення штрафу на керівника відповідного суб`єкта владних повноважень у порядку, визначеному законом;

у разі встановлення судом факту невиконання або неповного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 26 червня 2025 року в адміністративній справі №440/13314/23 - вжити передбачених КАС України заходів для забезпечення його повного та реального виконання;

- попередити Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, що відповідно до частин 3, 10 статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 КАС України або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначав, що у зв`язку з тривалим зволіканням відповідача та ухиленням від виплати пенсії звернувся до суду в порядку статті 378 КАС України, за результатами розгляду якої ухвалою від 26.06.2025 змінено спосіб і порядок виконання судового рішення шляхом стягнення з ГУ ПФУ на його користь заборгованості з виплати пенсії за період з 01.03.2023 по 29.02.2024 у розмірі 3 683,33 грн. Зазначену ухвалу разом із виконавчими документами 04.08.2025 пред`явлено до виконання органу Державної казначейської служби України в порядку Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку № 845, де відповідну заяву прийнято, зареєстровано та взято на облік. Водночас, попри набрання судовими рішеннями законної сили та неодноразові звернення стягувача до органів Казначейства і Пенсійного фонду щодо стану їх виконання та виплати компенсації, присуджені кошти станом на вересень 2026 року на рахунок позивача не надійшли, а отримані відповіді не містять конкретної інформації про фактичне виконання судових актів. На переконання апелянта, саме перебування виконавчих документів на обліку в органі Казначейства не свідчить про реальне виконання судового рішення, а відсутність фактичного зарахування присудженої суми підтверджує триваючу бездіяльність відповідача та необхідність забезпечення не формального, а реального виконання судового рішення й ухвали про зміну способу та порядку його виконання.

ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/13314/23.

Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, може мати місце лише у випадку зобов`язання рішенням суду такого суб`єкта вчинити певні дії (рішення суду зобов`язального характеру).

Однак ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 за заявою ОСОБА_1 змінено спосіб і порядок виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №440/13314/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати пенсії за період з 01.03.2023 по 29.02.2024 у розмірі 3683,33 грн.

Виконання рішення суду про стягнення з боржника коштів відбувається шляхом списання коштів з його рахунків органами Державної казначейської служби України. Участь боржника у виконанні рішення про стягнення відсутня. Судове рішення в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області грошової суми у розмірі 3683,33 грн повинно скеровуватись до органів Казначейства на примусове, без будь-якого волевиявлення боржника чи вчинення ним будь-яких дій, стягнення грошових коштів на користь позивача. Зазначене виключає підстави для зобов`язання відповідача подавати звіт щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №440/13314/23 в частині стягнення грошової суми у розмірі 3683,33 грн. Адже у процедурі виконання рішення суду про стягнення коштів відсутні будь-які дії боржника, про які він навіть гіпотетично міг би звітувати.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить:

- скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2026 року у справі № 440/13314/23;

- прийняти нову ухвалу, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 та ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 у справі №440/13314/23;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у встановлений судом строк (30 днів) подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у справі № 440/13314/23 із зазначенням конкретних заходів, вжитих для його виконання, стану виконання та підтвердження фактичної виплати ОСОБА_1 3683,33 грн;

- у разі якщо апеляційний суд дійде висновку про необхідність додаткового встановлення обставин щодо фактичного стану виконання, - скасувати оскаржувану ухвалу та направити питання про встановлення судового контролю на новий розгляд до суду першої інстанції із наданням відповідних правових висновків.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції неправильно визначив предмет судового контролю, фактично звівши виконання судового рішення до технічної операції зі списання коштів Казначейством, та безпідставно дійшов висновку про відсутність участі боржника у його виконанні, хоча відповідні норми не виключають можливості судового контролю.

Також скаржник наголошує, що суд не врахував спеціального імперативного припису статті 382 КАС України, відповідно до якого у справах щодо пенсійних виплат за письмовою заявою особи суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.

На думку апелянта, зміна способу виконання рішення шляхом стягнення 3 683,33 грн не припинила первісного обов`язку держави забезпечити фактичне поновлення порушеного права, а лише визначила інший механізм стягнення заборгованості, тому не виключає застосування судового контролю.

Крім того, суд не встановив фактичного стану виконання судового рішення, зокрема чи прийнято виконавчі документи до виконання, чи перебувають вони в черзі, чи здійснено списання коштів та чи отримав їх апелянт, у зв`язку з чим висновок про відсутність підстав для судового контролю є передчасним.

Скаржник також вважає, що оскаржувана ухвала суперечить статтям 8, 55, 129-1 Конституції України та статтям 6 і 13 Конвенції, оскільки позбавляє його ефективного засобу юридичного захисту та створює ризик фактичного невиконання остаточного судового рішення.

Окремо апелянт посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15.09.2026 у справі № 580/490/26, відповідно до якої належним механізмом захисту у разі неналежного виконання судового рішення є, зокрема, застосування статей 382-382-3 та 383 КАС України.

На переконання апелянта, судовий контроль не є безпредметним лише через те, що безпосереднє списання коштів здійснює Казначейство, оскільки Пенсійний фонд може надати звіт щодо стану виконання рішення, вжитих заходів, взаємодії з Казначейством та наявних перешкод.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

13.11.2026 до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Полтавській області на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що з урахуванням ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2025, у процедурі такого виконання рішення суду про стягнення коштів відсутні будь-які дії боржника, про які він навіть гіпотетично міг би звітувати. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 та частини першої статті 312 КАС України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до частини четвертої статті 229, частини першої статті 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Згідно з частиною другою та третьою статті 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine) №29439/02 від 26 квітня 2005 року та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine) №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частин другої та четвертої вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Аналіз наведеного вище вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому, виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист.

Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382-382-3 КАС України.

За приписами частини першої-другої, четвертої, п`ятої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

У заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Згідно зі статтею 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб`єкта владних повноважень.

Якщо суб`єктом владних повноважень є колегіальний орган і судовим рішенням такого суб`єкта владних повноважень зобов`язано вчинити певні дії, суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення кожного з членів такого колегіального органу, до чиїх повноважень, завдань чи функцій належить забезпечення виконання такого судового рішення.

Таким чином, КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №440/13314/23 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задоволено:

визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нездійснення перерахунку і виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.03.2023 з урахуванням підвищення до пенсії, як інваліду війни відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" від 28.12.2011 №1381 (в редакції станом на 01.03.2023) у розмірі 25% від основного розміру пенсії з урахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022 та 2023 роки;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок і виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.03.2023 з урахуванням підвищення до пенсії, як інваліду війни відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" від 28.12.2011 №1381 (в редакції станом на 01.03.2022) у розмірі 25% від основного розміру пенсії з урахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022 та 2023 роки.

Надалі ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 задоволено заяву ОСОБА_1 щодо розгляду питання про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №440/13314/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії:

змінено спосіб і порядок виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №440/13314/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36011, ідентифікаційний код 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованості з виплати пенсії за період з 01.03.2023 по 29.02.2024 у розмірі 3683,33 грн (три тисячі шістсот вісімдесят три гривні тридцять три копійки).

Отже, в межах даної справи, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №440/13314/23 за період виконання пенсійним органом покладених на нього судом зобов`язань з 01.03.2023 по 29.02.2024 було змінено з зобов`язання вчинити певні дії на стягнення грошових коштів.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

У розумінні частини першої статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Приписами частин 2, 4 вказаної статті Закону № 4901-VI передбачено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону № 4901-VI закріплено, що заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Водночас, пунктами 24, 49 Порядку встановлено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.

Міністерство фінансів України відповідає за складання Бюджетної декларації та проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, що використовуються для розроблення Бюджетної декларації та проекту Державного бюджету України (частина друга статті 32 БК України).

Пунктом 9 розділу VI Прикінцевих положень БК України передбачено, що безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) на виконання рішень судів здійснюється з часу встановлення щодо таких видатків бюджетних призначень у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) або у змінах до них.

Таким чином, передбачена статтями 382-382-3 КАС України форма судового контролю не може бути застосована до рішення суду у цій справі, оскільки його виконання здійснюється шляхом безспірного списання коштів з відповідного рахунку державного бюджету, а не в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів, оцінюючи підстави для застосування інституту судового контролю, виходить з того, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється з метою забезпечення реального та ефективного поновлення порушених прав позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2026 у справі № 990/282/24 вважала хибним висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про неналежність та неефективність судового контролю як способу забезпечення виконання судового рішення, оскільки такий прямо суперечить положенням статей 382-382-3 КАС України, якими врегульовано застосування інструментів судового контролю, адже зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення жодним чином не замінює (не відкладає) строку його виконання, який настав з моменту набрання рішенням законної сили. Водночас постановлення ухвали про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення лише встановлює процесуальний строк для інформування суду про стан виконання такого рішення, в тому числі надає суб`єкту владних повноважень відповідно до пункту 6 частини другої статті 382-2 КАС України можливість зазначити заходи та орієнтовні строки виконання судового рішення безпосередньо у звіті про його виконання.

Велика Палата Верховного Суду врахувала, що в державі, що керується принципом верховенства права, виконання судового рішення не може залишатися формальністю та є логічним завершенням судового захисту. На державу в особі її органів влади покладається позитивний обов`язок забезпечити ефективну реалізацію цього права, гарантувати, що жодне судове рішення не залишиться невиконаним (див. mutatis mutandis постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2026 року у справі № 300/657/25).

Також у згаданій вище постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що інститут судового контролю є ключовою гарантією реальності судового захисту та юридичним механізмом діяльності суду, який покликаний забезпечити виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист та який реалізовується за допомогою комплексу нормативно визначених правових засобів і процедур у межах окремих форм судочинства.

Судовий контроль передбачає активну роль суду у забезпеченні остаточного виконання судового рішення. Відмова від активного застосування процесуальних інструментів судового контролю фактично нівелює право заявника на виконання судового рішення, що суперечить практиці ЄСПЛ щодо недопустимості «ілюзорності» правосуддя та позитивного обов`язку держави забезпечити виконання остаточного рішення.

Отже, ефективність застосування інституту судового контролю має оцінюватися з огляду на його здатність забезпечити реальне поновлення порушених прав особи, а не лише формальне дотримання суб`єктом владних повноважень процесуальних обов`язків.

У вказаному аспекті суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 28.10.2025 у справі №380/7706/22, в якій суд наголосив, що «..застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахованої суми (313587,00 грн) є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.

Позиція Верховного Суду, відображена, зокрема, в ухвалі від 03 березня 2025 року у справі №160/5259/20, послідовно підкреслює, що формальне виконання зобов`язань без реального відновлення прав особи є неприпустимим, особливо у справах щодо пенсійних виплат. Судовий контроль має гарантувати ефективний захист соціальних прав.

Вищенаведений правовий підхід Верховного Суду полягає в тому, що метою судового контролю за виконанням рішення суду є не лише перевірка звіту боржника, а й забезпечення фактичного поновлення прав. Якщо виконання рішення про зобов`язання вчинити дії блокується неправомірною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, суд зобов`язаний обрати інший спосіб виконання, який забезпечить безумовне і реальне поновлення прав, а саме - стягнення коштів.».

У контексті спірних правовідносин колегія суддів враховує, що з моменту зміни способу та порядку виконання судового рішення його подальше виконання в зазначеній частині здійснюється не шляхом вчинення Пенсійним фондом певних дій щодо нарахування та виплати пенсії, а в порядку стягнення грошових коштів.

При цьому виконання судових рішень про стягнення коштів з державних органів урегульовано спеціальними положеннями Закону №4901-VI та Порядку №845, відповідно до яких таке виконання покладено на органи Казначейства шляхом безспірного списання коштів з рахунків відповідного боржника, а в разі відсутності необхідних бюджетних призначень - за рахунок коштів, передбачених за відповідною бюджетною програмою.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що фактичне виконання судового рішення в цій частині не залежить від подальшого вчинення певних дій Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, виконання яких могло б бути забезпечене засобами судового контролю, а забезпечується уповноваженим органом Казначейства в межах передбаченої законодавством процедури.

Відтак, встановлення судового контролю шляхом зобов`язання Пенсійного фонду подати звіт про виконання судового рішення в частині стягнення визначеної судом грошової суми не забезпечить його фактичного виконання та не матиме впливу на ефективне поновлення порушених прав позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в частині стягнення заборгованості з пенсійних виплат, оскільки порядок та механізм такого виконання вже визначені судом і врегульовані спеціальними нормами законодавства.

За таких обставин з`ясування перелічених апелянтом обставин казначейського виконання рішення (перебування виконавчого документа на виконанні, наявності бюджетних призначень, фактичного перерахування коштів тощо) також не впливає на висновок щодо відсутності підстав для встановлення судового контролю за статтею 382 КАС України.

Суд апеляційної інстанції враховує, що заява позивача про встановлення судового контролю та апеляційна скарга не містять вимог і відповідного обґрунтування щодо забезпечення виплати поточних сум пенсії. Предметом звернення позивача є виключно питання виконання судового рішення в частині виплати вже нарахованої заборгованості з пенсійних виплат, тобто питання належного нарахування та виплати поточних сум пенсії не є предметом розгляду в межах цього провадження.

Доводи апелянта щодо неврахування судом першої інстанції спеціального правила статті 382 КАС України у справах пенсійної категорії колегія суддів вважає необґрунтованими, тому що визначальним для вирішення питання про встановлення судового контролю є не лише категорія спору, а й правова природа та механізм подальшого виконання судового рішення.

Фактичне виконання грошового стягнення віднесено законом до виключної компетенції органів Казначейства, водночас зобов`язання Пенсійного фонду подати звіт не може підміняти спеціальну процедуру казначейського виконання.

Наведена скаржником постанова Верховного Суду від 15.09.2026 у справі №580/490/26 є нерелевантною до спірних правовідносин, оскільки не містить висновку про обов`язковість встановлення судового контролю в ситуації, коли спосіб виконання рішення вже змінено на стягнення конкретної грошової суми, а її фактичне перерахування забезпечується органами Казначейства.

Колегія суддів зауважує, що звіт суб`єкта владних повноважень повинен стосуватися виконання саме тих обов`язків, які покладені на нього судовим рішенням та перебувають у межах його компетенції. Оскільки після зміни способу виконання рішення фактичне перерахування присудженої суми здійснюється органами Казначейства шляхом безспірного списання коштів, зобов`язання ГУПФУ подати звіт не матиме реального впливу на здійснення такого перерахування та не забезпечить досягнення мети судового контролю.

Отже, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з визначеним судом механізмом виконання судового рішення та необхідності додаткового встановлення судового контролю, однак не спростовують висновку про те, що після зміни способу виконання рішення в частині стягнення конкретної суми заборгованості її фактичне виконання забезпечується органами Казначейства відповідно до спеціального законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги позивача висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді заяви неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване судове рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2026 по справі №440/13314/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
20.10.2026 Ухвала № 140767133 Другий апеляційний адміністративний суд
09.10.2026 Ухвала № 140470298 Другий апеляційний адміністративний суд
02.10.2026 Ухвала № 140285460 Полтавський окружний адміністративний суд
01.09.2025 Ухвала № 129874889 без тексту Другий апеляційний адміністративний суд
22.07.2025 Ухвала № 129009265 без тексту Другий апеляційний адміністративний суд
22.07.2025 Ухвала № 129009264 без тексту Другий апеляційний адміністративний суд
26.06.2025 Ухвала № 128427468 без тексту Полтавський окружний адміністративний суд
23.06.2025 Ухвала № 128325649 без тексту Полтавський окружний адміністративний суд
09.01.2024 Ухвала № 116183538 без тексту Другий апеляційний адміністративний суд
11.12.2023 Ухвала № 115552847 без тексту Другий апеляційний адміністративний суд
15.11.2023 Ухвала № 114937714 без тексту Другий апеляційний адміністративний суд
12.10.2023 Рішення № 114134006 без тексту Полтавський окружний адміністративний суд
18.09.2023 Ухвала № 113531161 без тексту Полтавський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 13967927. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг