ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 р. Справа № 480/9700/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.09.2025, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, м. Суми, по справі № 480/9700/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просив:
- визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту, в частині залишення без розгляду рапорту ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про виключення квартири з числа службових, протиправною;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту розглянути на засіданні житлової комісії військової частини рапорт ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з приводу виключення квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з числа службових;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту на підставі розгляду рапорту ОСОБА_1 , подати клопотання до Конотопської міської ради Сумської області про виключення квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з числа службових.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 року у справі № 480/9700/24 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неприйняття рішення по суті за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 31.10.2024 щодо виключення житла за адресою: АДРЕСА_1 , з числа службових.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) розглянути в порядку, встановленому законом, рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 31.10.2024 щодо виключення житла за адресою: АДРЕСА_1 , з числа службових, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків, викладених судом.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 по справі № 480/9700/24, прийняти нове, яким відмовити в позові в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що відповідно до протоколу зборів житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 01 листопада 2024 року №6 на яких були присутні члени комісії та запрошені майор ОСОБА_1 та підполковник ОСОБА_2 (який теж подавав рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 стосовно питання про виключення з числа службових квартир житлове приміщення в якому він проживає разом зі своєю родиною) підтверджується той факт, що збоку посадових осіб військової частини НОМЕР_1 не вбачається ознак бездіяльності, оскільки комісія постановила: рапорт майора ОСОБА_1 залишити без розгляду на підставі телеграми заступника Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 12 вересня 2022 року № НР 518/4.3/16 про виконання вимог Доручення Міністра оборони України від 09 серпня 2022 року № 20241/3 у якому йдеться про те, що з метою збереження житлового фонду Міністерства оборони України та у зв`язку з реформуванням шляхів забезпечення військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби в запас або відставку та членів їх сімей житлом в межах чинного законодавства, командирам військових частин не подавати до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту пропозиції щодо виключення житла із числа службового до окремого розпорядження керівництва Міністерства оборони України, а також постановили повідомити про прийняте рішення Позивача. Крім того, відповідач зазначив, що 02 листопада 2024 року було надано відповідь за вихідним № 295 на рапорт Позивача, в якій вказувалося, що на виконання вимог доручення Міністра оборони України від 09 серпня 2022 року № 20241/3 з метою збереження житлового фонду Державної спеціальної служби транспорту командирами військових частин не подаються пропозиції щодо виключення житла із числа службового до окремого розпорядження. У зв`язку з чим командування залишає рапорт Позивача без розгляду. Зазначений вище алгоритм дій командування військової частини НОМЕР_1 , повністю виключає будь-які припущення щодо "бездіяльності" збоку військової частини НОМЕР_1 , викладені у позовних вимогах.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив суд апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера.
Наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 21.10.2024 року №232 позивача призначено на посаду помічника начальника управління - начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_4 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.11.2024 року №45 позивача виключено зі списків військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення.
На підставі рішення виконавчого комітету Конотопської міської ради народних депутатів від 28 січня 2008 року, позивачу був виданий ордер № 122 від 11 березня 2011 року на право зайняття житлового приміщення, житловою площею 31,7м2 (далі квартира), що складається із 2 (двох) кімнат за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 8).
31.10.2024 року позивач звернувся із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 про виключення з числа службових квартир житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 6).
За результатами розгляду рапорту позивача, листом від 02.11.2024 № 295 за підписом командира в/ч НОМЕР_1 та голови житлової комісії в/ч НОМЕР_1 (а.с. 11) позивача повідомлено, що на виконання вимог доручення Міністра оборони України № 20241/3 від 09.08.2022 року з метою збереження житлового фонду Державної спеціальної служби транспорту командирами військових частин не подаються пропозиції щодо виключення житла із числа службового до окремого розпорядження, у зв`язку з чим залишено рапорт позивача без розгляду (а.с. 7).
Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо залишення його рапорту без розгляду, позивач звернувся до суду.
Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має вислугу на військовій службі більше 20 років, має статус ветеран війни - учасник бойових дій, має службове житло, яке і просить виключити з числа службових та перебування позивача на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання відповідачем не заперечується.
Водночас, за висновками суду першої інстанції, поданий позивачем рапорт розглянуто не було, оскільки рішення за наслідком засідання житлової комісії про надання позивачу житлового приміщення для постійного проживання або про відмову у наданні відповідачем не було прийнято, а тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним захистом порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення по суті за результатами розгляду рапорту від 31.10.2024 щодо виключення житла за адресою: АДРЕСА_1 , з числа службових та зобов`язання відповідача розглянути в порядку, встановленому законом, рапорт позивача від 31.10.2024 щодо виключення житла за адресою: АДРЕСА_1 , з числа службових, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків, викладених судом.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХП (далі Закон № 2011-ХП), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана з захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ст.2 Закону № 2011-ХП ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законами України.
Згідно з ч.1 ст.12 Закону № 2011-ХП, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом, іншими законами, в порядку, визначеному КМ України.
Військовослужбовцям, які мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.
На виконання приписів ст.13 Закону № 2011-ХП, постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року № 1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі Порядок № 1081), яким визначено механізм забезпечення житловими приміщеннями військо службовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призивом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовців) та членів їх сімей.
Так п.3 Порядку № 1081 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членами їх сімей надається житло для постійного проживання.
Забезпечення військовослужбовців та членам їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Тобто, законодавством прямо передбачено право військовослужбовців самостійно визначатись, яким способом (шляхом) вони бажають реалізувати своє право на забезпечення житлом для постійного проживання.
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Згідно з п. 8 Порядку встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Наказом Міністерства оборони України від 06.09.2021 № 271 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція № 271, у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 Розділу I Інструкції № 271 визначено, що ця Інструкція визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених у запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).
Згідно з п.8 розділу VІІ Інструкції № 271, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 і більше років, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими жилими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-5 цього розділу.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання командира військової частини в установленому порядку.
Таким чином, для виключення квартири з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей постійним житлом, мають бути виконані умови, а саме: військовослужбовець має мати вислугу на військовій службі 20 років і більше, особа має перебувати на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов; не приймати участь в приватизації.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час розгляду справи, відсутні законодавчі норми, які б обмежували встановлену Інструкцією та Порядком можливість реалізації права позивача на виключення його квартири з числа службових.
З матеріалів справи встановлено, що станом на момент звернення до суду першої інстанції, військова вислуга років позивача становила більше 20 років.
Згідно із посвідченням серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 є ветераном війни-учасником бойових дій (а.с. 5).
Позивач має службове житло, яке і просить виключити з числа службових. Перебування позивача на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання відповідачем не заперечується.
Тобто, позивач має усі умови, визначені Інструкцією № 271, для реалізації права на виключення житла, яке займає позивач, з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.
Конституційний Суд неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).
Верховний Суд у постанові від 04.03.2020 у справі №636/1514/19 погодився з правовим висновком суду першої і апеляційної інстанції та підсумував, що визначальними обставинами матеріальними підставами для задоволення позовних вимог (визнання права на виключення житла з числа службового та зобов?язання подання відповідного клопотання КЕВ м. Харків) є: перебування позивача на військовій службі, наявність календарної вислуги від 20 років, перебування на квартирному обліку та, до того ж, наявність статусу учасника бойових дій, що надає право на забезпечення постійним житлом, в тому числі і шляхом виключення квартири з числа службових.
Щодо доводів апеляційної скарги, що алгоритм дій командування військової частини НОМЕР_1 повністю виключає будь-які припущення щодо «бездіяльності» з боку військової частини, викладені у позовних вимогах, так як заява позивача була розглянута встановленим порядком та в межах строків у відповідності до чинного законодавства, колегія суддів зазначає таке.
Так, відповідач зазначив, що 02 листопада 2024 року було надано відповідь за вихідним № 295 на рапорт позивача, в якій вказувалося, що на виконання вимог доручення Міністра оборони України від 09 серпня 2022 року № 20241/3 з метою збереження житлового фонду Державної спеціальної служби транспорту командирами військових частин не подаються пропозиції щодо виключення житла із числа службового до окремого розпорядження. У зв`язку з чим командування залишає рапорт Позивача без розгляду.
Проте колегія суддів не погоджується з такими доводами Військової частини НОМЕР_1 , з огляду на таке.
У відповідності до п. 3-5 розділу VІІ Інструкції № 271 для прийняття рішення про надання жилих приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.
Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання жилого приміщення для постійного проживання.
Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) є підставою для надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання.
На підставі протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) військова частина готує список надання жилої площі для постійного проживання у військовій частині (далі - Список надання постійного житла) (додаток 23).
Затверджений Список надання постійного житла є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів військовою частиною та подання до виконавчих органів місцевого самоврядування документів для видачі ордера на постійну жилу площу, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
До виконавчих органів місцевого самоврядування військова частина надає облікову справу військовослужбовця разом із витягом із Списку надання постійного житла, копію протоколу житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії).
Для вселення в надане жиле приміщення військовослужбовець здає ордер на постійну жилу площу до житлово-експлуатаційної організації, за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації, що здійснює обслуговування цього жилого приміщення, або до КЕС відповідної військової частини.
Ордер на постійну жилу площу визнається недійсним у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, норми Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями № 271 чітко регламентують порядок та процедуру виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання, який включає в себе зокрема розгляд документів облікової справи військовослужбовця житловою комісію військової частини (об`єднаною житловою комісією) та прийняття останньою рішення, у формі протоколу засідання про надання для постійного проживання житлового приміщення або про відмову у наданні такого приміщення, яке в подальшому затверджується командиром військової частини.
У відповідності до розділу ІІ Інструкції № 271 для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею), ведення оперативного обліку службових жилих приміщень в Адміністрації та військових частинах, установах та організаціях Державної спеціальної служби транспорту утворюються житлові комісії (п.1 розділу ІІ Інструкції № 271).
Основним завданням житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій) є, крім іншого, прийняття рішення з житлових питань, у тому числі із розгляду відповідних рапортів (заяв) військовослужбовців та членів їх сімей з житлових питань (п.5 розділу ІІ Інструкції № 271).
Житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (п.7 розділу ІІ Інструкції № 271).
Рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) (додаток 4), підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини (абзац перший п.8 розділу ІІ Інструкції № 271).
Так, з метою реалізації права на виключення житла з числа службових позивачем було подано рапорт до командира військової частини НОМЕР_1 про виключення з числа службових квартир житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).
За результати розгляду рапорту позивача, листом від 02.11.2024 № 295 позивача повідомлено, що на виконання вимог доручення Міністра оборони України № 20241/3 від 09.08.2022 року з метою збереження житлового фонду Державної спеціальної служби транспорту командирами військових частин не подаються пропозиції щодо виключення житла із числа службового до окремого розпорядження, у зв`язку з чим залишено рапорт позивача без розгляду (а.с. 7).
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зауважує, що приписи Інструкції № 271 не передбачають можливості за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця про виключення квартири із числа службових прийняти рішення про залишення такого рапорту без розгляду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем, у передбачений законодавством спосіб, не було розглянуто поданий позивачем рапорт, оскільки рішення за наслідком засідання житлової комісії про надання позивачу житлового приміщення для постійного проживання або про відмову у наданні відповідачем не прийнято.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не було розглянуто заяву позивача у порядку, визначеному законом та така бездіяльність є протиправною.
Враховуючи викладене та встановлені у даній справі обставини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необхідність зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути в порядку, встановленому законом, рапорт ОСОБА_1 від 31.10.2024 щодо виключення житла за адресою: АДРЕСА_1 , з числа службових, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків, викладених судом.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 по справі № 480/9700/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова