ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 р. Справа № 520/32933/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частина НОМЕР_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2026, головуючий суддя І інстанції: Пасечнік О.В., м. Харків, 61022, повний текст складено 03.09.26 по справі № 520/32933/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ
Військова частина НОМЕР_1 (далі за текстом - ВЧ НОМЕР_1 , заявник, відповідач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 25.03.2026 по справі № 520/32933/25 в частині:
- визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення, а також щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 18.09.2025
- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення, а також щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 31.12.2023, за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 та за період з 01.01.2025 по 18.09.2025.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 18.09.2025 - відмовити.
В обґрунтування поданої заяви зазначено що за результатами касаційного розгляду справи № 320/29450/24 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 16.07.2026 прийнято постанову, якою касаційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Зауважив, що у вказаній постанові Верховний Суд виснував, що саме Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок, а також розміри складових грошового забезпечення, і таке право є дискреційними повноваженнями, визначеними нормами Конституції України та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а відтак, Постановою № 481 правомірно визначено порядок обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Переконував, що наведене безумовно припиняє суб`єктивне право ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) на обчислення його грошового забезпечення у порядку пункту 4 Постанови № 704 після 20.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб понад арифметичну величину «1762,00 грн».
Враховуючи викладене, стверджував про наявність підстав для перегляду судового рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами відповідно до пункту 3 частини 2 статті 361 КАС України (скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2026 по справі № 520/32933/25 у задоволенні заяви представника Військової частини НОМЕР_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її необґрунтованість та порушення судом норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2026 по справі № 520/92933/25 скасувати.
Ухвалити постанову про скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 по справі № 520/32933/25 в частині:
- визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період служби з 20.05.2023 року до 18.09.2025 року (включно), а також щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2023-2025 роки з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від18 червня 2025 року у справі № 320/29450/24 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року;
- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення, а також щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 20.05.2023 року до 18.09.2025 року відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 320/29450/24) із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 - за період з 20.05.2023 по 31.12.2023, встановленого законом на 01.01.2024 - за період з 01.01.2023 до 31.12.2024, встановленого законом на 01.01.2025 - за період з 01.01.2025 до 18.09.2025.
Прийняти нове рішення про відмову у задоволенні вищезазначених позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував, що суд першої інстанції помилково здійснив розгляд заяви шляхом надання оцінки критеріям пунктів 1, 2 частини 2 статті 361 КАС України, не врахувавши, що подання заяви було обумовлено положеннями пункту 3 частини 2 статті 361 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи та відмови у задоволенні такої заяви.
Переконував, що подана ВЧ НОМЕР_1 заява не була обґрунтована зміною правової позиції суду в інших подібних справах або зміною правового регулювання відносин, як помилково вважав суд, натомість причиною подання такої заяви слугували обставини скасування судового рішення (рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24), які були підставою для ухвалення рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 по справі № 520/32933/25 в частині, що стосується періоду з 20.05.2023 по 18.09.2025.
Разом з цим, суд першої інстанції фактично змінив предмет розгляду та, як наслідок, безпідставно відмовив у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 .
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення повного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 30.11.2018 по 31.12.2022, за виключенням вже виплаченої частини індексації.
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 30.11.2018 по 31.12.2022 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця): в період з 30.11.2018 по 30.09.2020 березень 2018 р., в період з 01.10.2020 по 31.12.2022 жовтень 2020 р., з урахуванням абзаців 3-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та виплатити ОСОБА_1 її недоотриману частину.
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період служби з 01.01.2019 по 18.09.2025 (включно), а також щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2019-2025 роки з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 320/29450/24 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, та із застосуванням з 18 червня 2025 року розміру 1762 грн для визначення розмірів складових грошового забезпечення.
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період служби з 01.01.2019 по 18.09.2025 (включно), а також щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2019-2025 роки в сторону збільшення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 320/29450/24) за періоди: з 01.01.2019 по 31.12.2019 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2019; з 01.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; з 01.01.2023 по 31.12.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023; з 01.01.2024 по 31.12.2024 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024; з 01.01.2025 по 18.09.2025 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 по справі № 520/32933/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період служби з 29.01.2020 по 18.09.2025 (включно), а також щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2020-2023 роки з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 320/29450/24 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період служби з 29.01.2020 по 19.05.2023 (включно), а також щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2020-2023 роки відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 320/29450/24) за періоди: з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; з 01.01.2023 по 31.12.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023; з 01.01.2024 по 31.12.2024 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024; з 01.01.2025 по 18.09.2025 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтування заяви відповідача стосуються виключно зміни правового регулювання, а саме, визнання Верховним Судом чинною постанови Кабінету Міністрів України Постанови № 481, що не є нововиявленою обставиною у розумінні приписів статті 361 КАС України.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини, на які посилається заявник у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не відповідають ознакам таких та не впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом під час постановлення рішення, про перегляд якого просив заявник.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає таке.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в якості підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у порядку пункту 3 частини 2 статті 361 КАС України заявником зазначено скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Згідно зі статтею 362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини 1-4 статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Істотними обставинами є фактичні дані (явища, події, факти або сукупність умов), що в установленому порядку спростовують факти, які були покладено в основу судового рішення. Тобто це обставини, які впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.
При цьому нововиявленими слід вважати обставини (як фактичного, так і правового характеру), які об`єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення, на час розгляду справи. Отже, умовами для перегляду рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є істотність нововиявлених обставин для вирішення спору, існування їх на момент вирішення адміністративної справи та виявлення таких після прийняття рішення зі спору.
Не відносяться до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи.
Суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Отже, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути відповідним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Звертаючись із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами відповідач покликався на пункт 3 частини другої статті 361 КАС України.
Цим пунктом встановлено, що підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
В основу судового рішення в адміністративній справі можуть бути покладені обставини, встановлені рішенням суду в іншій справі. Так, за правилами звільнення від доказування, наведеними у статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, вирішуючи питання про скасування судового рішення з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України, суд повинен виходити саме з преюдиційного зв`язку судових рішень. Разом з тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього.
Тож саме у випадку, коли адміністративний суд відповідно до наведених вище правил обґрунтував своє рішення на обставинах, встановлених рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, або визначав, чи мали місце відповідні дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, на підставі вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, скасування такого рішення відповідатиме підставам перегляду за нововиявленими обставинами рішення адміністративного суду.
Заявник вважає, що підставою для ухвалення рішення суду, про перегляд якого подано заяву, є скасування Верховним Судом 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року.
Колегією суддів встановлено, що з дня набрання чинності Постановою № 481 (20 травня 2023 року) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн.
Вказані зміни були скасовані рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року.
Однак, у подальшому постановою від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 Верховний Суд скасував рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року.
Прийняв нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»- відмовив.
При цьому, колегія суддів враховує, що предметом касаційного перегляду у справі № 320/29450/24 була лише перевірка повноважень Уряду на внесення змін до первинної редакції пункту 4 Постанови № 704 пунктом 2 Постанови № 481.
Водночас, Верховним Судом не досліджувалось питання відповідності приписів Постанови № 481 нормативно правовим актам вищої юридичної сили Законам України «Про Державний бюджет України» та «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Як вбачається з мотивувальної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 по справі № 520/32933/25, судом першої інстанції лише викладено хронологію подій прийняття Постанови № 704 та Постанови № 481, внесення до них змін, скасування таких змін у судовому порядку, зокрема, пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 та пункту 2 Постанови № 481 щодо внесення змін до пункту 4 Постанови № 704, проте, судове рішення, про перегляд якого за нововиявленими обставинами просив заявник, не обґрунтовано скасованими рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/29450/24, у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 по справі № 520/32933/25 визначено інші мотиви, не пов`язані з існуванням рішень судів обох інстанцій у справі № 320/29450/24, котрі у подальшому були скасовані постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24.
Так, з посиланням частину третю статті 7 КАС України, яка визначає загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність застосування пункту 2 Постанови № 481 щодо внесення змін до пункту 4 Постанови № 704, як такого, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому зазначив, що пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин.
Таким чином, підстави задоволення позову у справі № 520/32933/25 рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року по справі № 520/32933/25 в частині періоду з 20.05.2023 по 18.09.2025 не пов`язані з існуванням рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 320/29450/24.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (пункти 27-28 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії», заява № 69529/01 та пункт 46 рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови № 2» заява № 19960/04). Однак при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити у світлі преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» від 28 жовтня 1999 року, заява № 28342/95). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (пункти 51-52 рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» від 24 червня 2003 року, заява № 52854/99; ухвала Суду щодо прийнятності заяви № 62608/00 «Агротехсервіс проти України»; пункти 42-43 рішення Суду у справі «Желтяков проти України» від 9 червня 2011 року, заява № 4994/04).
Колегія суддів враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.04.2021 у справі № 9901/819/18, відповідно до якого вирішуючи питання про скасування судового рішення з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен виходити саме з преюдиційного зв`язку судових рішень, якого у цій справі судом апеляційної інстанції не встановлено.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що скасування Верховним Судом 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, не є підставою для перегляду рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 по справі № 520/32933/25 за нововиявленими обставинами, передбаченою пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України.
Таким чином, оскільки заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, подана ВЧ НОМЕР_1 не містить нововиявлених обставин, визначених частиною 2 статті 361 КАС України, а має на меті лише повторний розгляд та винесення нового рішення у справі, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає обставин, які б давали підстави ставити під сумнів правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 361 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2026 по справі № 520/32933/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко