ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
11 листопада 2026 року м. Дніпро справа № 280/2124/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року (суддя Новікова І.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про стягнення заробітної плати та зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, в якому просить:
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.10.2021 по 05.02.2026 у сумі 1 815 632,00 грн. (один мільйон вісімсот п`ятнадцять тисяч шістсот тридцять дві гривні 00 копійок);
- зобов`язати відповідача нарахувати позивачу за кожний місяць вимушеного прогулу з 21.10.2021 по 05.02.2026 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за відповідний місяць нарахування.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Зазначено, що суд не врахував, що у цій справі позовна вимога про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу є матеріальною відповідальністю роботодавця, відповідача у справі, за трудове майнове правопорушення внаслідок чого позивачу ОСОБА_1 заподіяна майнова шкода.
Також зазначено, що після набрання законної сили рішенням суду по справі №280/10981/21, таке рішення не може бути фактично виконано шляхом поновлення позивача на роботі, оскільки резолютивна частина цього рішення зобов`язує не поновити, а працевлаштувати ОСОБА_1 на рівнозначній посаді. З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності в матеріалах справи доказів поновлення ОСОБА_1 на роботі, як на підставу відмови в задоволенні позову є незаконними.
Також зазначено, що Оскільки ОСОБА_1 не поновлено на посаді, тому з дати скасування наказу від 20.10.2021 №576-к «Про звільнення ОСОБА_1 », а саме з 21.10.2021 та по дату винесення Верховним Судом рішення у справі №280/10981/21, а саме - 05.02.2026, позивач з незалежних від його волі обставин перебуває у вимушеному прогулі у роботодавця - Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.
Як було встановлено судом першої інстанції, 21.05.2021 року ОСОБА_1 наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 20.05.2021 №268-К призначено на посаду начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області як такого, що визначений переможцем конкурсу, в порядку просування по службі.
Наказом Держпродспоживслужби від 20.10.2021 №576-к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області у зв`язку з поновленням на посаді ОСОБА_2 , який раніше обіймав цю посаду, відповідно до п.1 ч.1 ст.88 Закону України «Про державну службу», з 20.10.2021.
Позивач, не погодившись з наказом про звільнення, оскаржив його в судовому порядку до Запорізького окружного адміністративного суду, а саме 12.11.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, в якій позивач просить суд: скасувати наказ відповідача від 20.10.2021 №576-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити позивача на посаді начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області з 21.10.2021.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.07.2022 по №280/10981/21 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, суд вирішив:
визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 20.10.2021 №576-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;
зобов`язати Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів запропонувати та працевлаштувати ОСОБА_1 на посаді рівнозначній тій, яку він займав до припинення державної служби 20 жовтня 2021 року;
у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.10.2022 по №280/10981/21 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.07.2022 в адміністративній справі №280/10981/21 скасовано, у справі №280/10981/21 прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, треті особи: Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, ОСОБА_3 , про скасування наказу та поновлення на роботі.
Постановою Верховного Суду від 05.02.2026 по справі №280/10981/21 постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року у справі №280/10981/21 скасовано, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 липня 2022 у справі №280/10981/21 залишено в силі.
Позивач, вважаючи, що у зв`язку із набранням законної сили рішенням суду по справі №280/10981/21, є підстави стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, яке є юридичною особою та яким позивачеві нараховувалася та виплачувалася заробітна плата, середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21.10.2021 до 05.02.2026, звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції погоджується.
Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Суд першої інстанції вірно встановив, що у разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.
Підставою для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу є визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі.
Як було встановлено судом першої інстанції, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.07.2022 по справі №280/10981/21, яке набрало законної сили 05.02.2026, було встановлено факт прийняття незаконного рішення про звільнення позивача з займаної посади, у зв`язку з чим було визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 20.10.2021 №576-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.07.2022 по №280/10981/21 ОСОБА_1 не було поновлено на роботі в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Запорізькій області, як і не було вирішено питання стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суд першої інстанції вірно встановив відсутність однієї із обов`язкових складових з якою законодавець пов`язує обов`язок виплатити середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме факт поновлення працівника на роботі.
Матеріали справи не містять доказів, що після набрання законної сили рішенням суду по справі №280/10981/21 таке рішення було фактично виконано шляхом поновлення позивача на роботі, а позивач перебуває у трудових відносинах з Головним управлінням Держпродспоживслужби в Запорізькій області та/або в цілому з Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, в т.ч. в особі її територіальних підрозділів.
Суд дійшов вірного висновку, що з огляду на відсутність факту поновлення позивача на роботі, вимоги про нарахуванням йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними та не обґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про стягнення заробітної плати та зобов`язання вчинити дії залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш