Судові рішення

Постанова № 141487783 у справі № 580/1492/26 від 12.11.2026

Постанова від 12.11.2026 в адміністративній справі № 580/1492/26 (категорія «Військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації»). Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд, суддя Кравченко Євген Дмитрович.

Справа№ 580/1492/26
СудШостий апеляційний адміністративний суд
СуддяКравченко Євген Дмитрович
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяВійськового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата ухвалення12.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141487783

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/1492/26 Суддя першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача - Кравченка Є.Д.,

суддів - Осіпової О.О., Златіна С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією за наслідками розгляду заяви (реєстраційний номер 20251219-246070) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про надання відстрочки від 19.12.2025 року, поданої через ЦНАП;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) повторно розглянути заяву (реєстраційний номер 20251219-246070) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 19.12.2025 р. поданої через ЦНАП, ухвалити відповідне рішення та належним чином повідомити заявника про прийняте рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.12.2025 р. позивачем було подано через ЦНАП заяву про надання відстрочки (у зв`язку із наявною II групою інвалідності матері позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII). Зазначає, що до заяви були подані документи, перелік яких передбачений Додатком 3 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (затверджений Постановою КМУ від 16.05.2024 р. № 560). Проте, відповідачем на електронну пошту позивача направлено Повідомленням 20251219-246070 (дата формування 25.12.2025 р.) щодо рішення про відмову в наданні відстрочки, у зв`язку з тим, що у ОСОБА_2 є інші члени сім`ї - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 і не додано документів, що вони є військовозобов`язаними та/або відповідно до закону не зобов`язані утримувати матір. До Повідомлення відповідачем не було додано протокольного рішення № 149 від 22.12.2025 р. так і витягу з нього. Позивач вважає, що таке формулювання і сама причина відмови, не є підставою для відмови позивачу у наданні відстрочки, а тому просить позов задовольнити повністю.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 року у справі № 580/1492/26 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд помилково розтлумачив п.13 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки норма передбачає відстрочку для військовозобов`язаного, який має одного з батьків з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати. Наголосив на тому, що його сестри є військовозобов`язаними та не підпадають під категорію «інших осіб», які не є військовозобов`язаними, а їх наявність не є перешкодою для надання відстрочки позивачу. Також апелянт наголосив на тому, що позивачем було надано до відповідача весь пакет документів, який зокрема містив нотаріально посвідчені відмови двох доньок його матері про відмову від утримання матері. Разом з тим, суд не врахував ту обставину, що відповідач не надав позивачу копію протоколу комісії (порушення п.60 Порядку № 560).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та запропоновано учасникам справи подати до суду відзив на апеляційну скаргу.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження та продовжено строк розгляду справи на більш розумний термін.

Згідно із ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 подав 19.12.2025 через ЦНАП заяву про надання відстрочки (у зв`язку із наявною II групою інвалідності матері позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До вказаної заяви були подані і відповідні документи, перелік яких передбачений Додатком 3 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (затверджений Постановою КМУ від 16.05.2024 р. № 560), зокрема: заява матері Позивача за формою додатка 15 (щодо обрання утримувача); пенсійне посвідчення матері позивача; нотаріально засвідчена заява матері позивача про обрання свого утримувача; свідоцтво про народження позивача; нотаріальна засвідчена заява сестри ОСОБА_4 щодо її відмови від утримання іх матері; нотаріальна засвідчена заява сестри ОСОБА_3 щодо її відмови від утримання іх матері; картка платника податків матері позивача; витяг із акту огляду МСЕК матері позивача; військово-обліковий документ позивача.

Відповідачем надано відповідь позивачу, оформлену Повідомленням 20251219-246070 (дата формування 25.12.2025 р.) щодо рішення про відмову в наданні відстрочки.

Причина відмови: «Згідно відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян у ОСОБА_2 є інші члени сім`ї - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 і не додано документів, що вони є військовозобов`язаними та/або відповідно до закону не зобов`язані утримувати матір».

На електрону адресу позивача, надійшло повідомлення від відповідача наступного змісту: «За результатами розгляду повідомляємо, що протоколом від 22.12.2025 р. № 149 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оскільки Згідно відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян у ОСОБА_2 є інші члени сім`ї - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 і не додано документів, що вони є військовозобов`язаними та/або відповідно до закону не зобов`язані утримувати матір.».

Оскільки, відповідачем не було додано до вказаного повідомлення як самого протокольного рішення № 149 від 22.12.2025 р. так і витягу з нього, позивач вважає, що таке формулювання і сама причина відмови, не є підставою для відмови йому у наданні відстрочки, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» слідує висновок, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається військовозобов`язаному за наявності батька чи матері з інвалідністю ІІ групи. Однак, обов`язковою умовою надання в такому випадку відстрочки є відсутність інших осіб, які за законом зобов`язані утримувати батька чи матері з інвалідністю ІІ групи або якщо такі члени сім`ї є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Суд першої інстанції виснував, що відомості про наявність у сестер інвалідності чи необхідність встановлення догляду за сестрами - відсутні. Наявність інших непереборних обставин, які перешкоджають ОСОБА_1 здійснювати утримання матері, не дає права на відстрочку від призову на військову службу, оскільки це не передбачено п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апеляційної скарги, перевіряючи рішення суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, а також засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону № 3543-XII, громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Водночас, статтею 23 Закону № 3543-XII визначено підстави для надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Механізм проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а також порядок оформлення відстрочки від такого призову визначений Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Приписами пункту 56 Порядку № 560 обумовлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до пункту 58 Порядку № 560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Заява повинна містити такі обов`язкові відомості про військовозобов`язаного: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України); дату народження; адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування); адресу електронної пошти; контактний номер телефону.

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Адміністратор центру невідкладно засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг формує та передає заяву відповідно до Порядку подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.

Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (Центральним управлінням або регіональним органом СБУ чи відповідним підрозділом розвідувального органу) не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання.

Абзацом другим пункту 581 Порядку № 560 врегульовано, що військовозобов`язані, які відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку, про відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а за умови наявності кількох військовозобов`язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.

Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

Пунктом 60 Порядку № 560 передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

Рішення комісії може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до додатку 5 до Порядку № 560, особи, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю, до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації додають документи:

- для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;

для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження);

для військовозобов`язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб);

для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку з наявністю у його матері - ОСОБА_2 інвалідності II групи.

Відповідно до відомостей свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , виданого 07.10.1973 Славутським райбюро РАЦС Хмельницької області, матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є ОСОБА_2 .

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 з 12.10.2010 є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується відомостями витягу із Акта огляду МСЕК до довід. Сер. МСЕ №194552.

З метою реалізації права на відстрочку, 19.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до Комісії із відповідною заявою, до якої долучив документи: свідоцтво про народження; нотаріально засвідчену заяву матері; нотаріально засвідчені заяви сестри ОСОБА_4 та сестри ОСОБА_3 , пенсійне посвідчення та ідентифікаційний код ОСОБА_2 ; витяг із Акта огляду МСЕК ОСОБА_2 , військово-обліковий документ заявника.

Матеріали справи містять заяву ОСОБА_2 , складену за формою згідно з додатком 15 до Порядку № 560, якою обрала свого єдиного сина - ОСОБА_1 як особу з числа військовозобов`язаних членів сім`ї першого ступеня споріднення для здійснення її утримання (догляду).

Також зазначена заява містить відомості щодо того, що дві доньки заявниці - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відмовляються її утримувати, оскільки постійно працюють та проживають у Польщі.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , 24.12.2025 року Комісією з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення, оформлене протоколом № 149 від 22.12.2025, про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оскільки згідно відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян у ОСОБА_2 є інші члени сім`ї - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 і не додано документів, що вони є військовозобов`язаними та/або відповідно до закону не зобов`язані утримувати матір.

Отже, предметом правової оцінки у межах цієї справи є наявність у ОСОБА_1 передбачених пунктом 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII підстав для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за умови наявності у його матері інших повнолітніх доньок та з урахуванням обставин, на які позивач посилається як на підтвердження неможливості сестер здійснювати утримання та догляд.

Так, відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати, крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту) або відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що сама по собі наявність у військовозобов`язаного одного з батьків з інвалідністю I чи II групи не є безумовною та достатньою підставою для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Виникнення такого права законодавець пов`язав із сукупністю визначених законом обставин, однією з яких є відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати відповідного батька чи матір.

При цьому, законодавцем безпосередньо визначено обставини, за наявності яких інша невійськовозобов`язана особа, на яку покладено обов`язок щодо утримання особи з інвалідністю, не перешкоджає виникненню у військовозобов`язаного права на відстрочку, а саме: якщо така особа сама є особою з інвалідністю, потребує постійного догляду, перебуває під арештом (крім домашнього арешту) або відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Отже, для застосування пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII правове значення має не лише факт наявності батька або матері з інвалідністю I чи II групи, а й наявність або відсутність інших невійськовозобов`язаних осіб, які, відповідно до закону, зобов`язані їх утримувати, та встановлення щодо таких осіб передбачених цією нормою винятків.

Водночас, можливість особи з інвалідністю I чи II групи обрати одну особу з числа військовозобов`язаних для здійснення свого утримання (догляду) законодавець також пов`язав саме з відсутністю невійськовозобов`язаних осіб, які відповідно до закону зобов`язані її утримувати.

Аналогічна послідовність умов закріплена Порядком № 560, яким передбачено складання заяви за формою згідно з додатком 15 про вибір військовозобов`язаного для здійснення утримання (догляду) саме у разі відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та, відповідно до закону, зобов`язані утримувати особу, зазначену у пункті 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII.

Колегія суддів враховує правовий підхід, викладений Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 140/12873/23, відповідно до якого, під час вирішення питання щодо застосування передбаченої законом сімейної підстави визначальним є встановлення саме тих юридичних обставин, з якими відповідна норма закону безпосередньо пов`язує настання визначених нею правових наслідків.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що ОСОБА_2 має іще двох повнолітніх доньок - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які є сестрами позивача. При цьому, відповідач при винесенні оскаржуваного рішення виходив з того, що заявником не надано документів що зазначені особи є військовозобов`язаними та/або відповідно до закону не зобов`язані утримувати матір.

З даного приводу, колегія суддів наголошує, що у відповідності до приписів абзацу першого-другого пункту 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи витягів ВОД, виготовлених з мобільного додатку «Резерв+» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є військовозобов`язаною та перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 (Славута). У свою чергу витяг ВОД, виготовлений з мобільного застосунку «Резерв+» щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 містить відомості щодо взяття такої особи 07.02.2009 на облік, однак у графі категорія обліку зазначені відомості - не на обліку.

З викладеного вбачається, що відповідачем всупереч приписів пункту 60 Порядку № 560 не було з`ясовано відомостей щодо статусу осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які є сестрами позивача, зокрема чи мають такі статус військовозобов`язаних. Зазначені обставини вказують на те, що відповідачем не надано належну правову оцінку щодо наявності чи відсутності у позивача з огляду на ймовірний статус його сестер як військовозобов`язаних підстав для отримання відстрочки. Так, зокрема п.13 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає, що у разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

З урахуванням викладеного , колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відтак, рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №149 від 22.12.2025 року про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією за наслідками розгляду заяви (реєстраційний номер 20251219-246070) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про надання відстрочки від 19.12.2025 року, поданої через ЦНАП підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Щодо твердження апелянта про ненадання йому копії протоколу комісії в порушення пункту 60 Порядку № 560, колегія суддів зазначає, що предметом оскарження у справі № 580/1492/26 є зокрема рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією за наслідками розгляду заяви (реєстраційний номер 20251219-246070) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про надання відстрочки від 19.12.2025 року, поданої через ЦНАП.

Абзацом восьмим пункту 60 Порядку № 560 обумовлено, що у разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти.

З огляду на ту обставину, що позивачем було подано заяву про отримання відстрочки від мобілізація через ЦНАП відповідач у порядку визначеному законодавством рішення про відмову відправив позивачу на електронну адресу зазначену у заяві.

Згідно з п. 7) ч. 1 ст. 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:

1) дискреційне повноваження передбачено законом;

2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;

3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;

4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі № 569/16681/16-а, від 12.04.2018 справі № 826/8803/15, від 21.06.2018 у справі № 274/1717/17, від 14.08.2018 у справі № 820/5134/17, від 17.10.2019 у справі № 826/521/16, від 30.03.2021 у справі № 400/1825/20, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20 та від 27.09.2021 у справі № 380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

З урахуванням тієї обставини, що у межах правовідносин, які виникли між сторонами, відповідач як суб`єкт владних повноважень належним чином не дослідив подані позивачем документи та не встановив всіх обставин, які необхідні для визначення права позивача на отримання відстрочки на підставі пункту 13 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», з метою захисту порушених прав позивача, слід зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) повторно розглянути заяву (реєстраційний номер 20251219-246070) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 19.12.2025 р. поданої через ЦНАП та ухвалити відповідне рішення.

При цьому, відсутні підстави для задоволення вимог позивача в частині зобов`язання відповідача належним чином повідомити заявника про прийняте рішення, позаяк позивачем не доведено суду, що відповідач ухилятиметься від вчинення таких дій.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Пунктом 1 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин, з огляду на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Частиною шостою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частинами першою, третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1131,20 грн, а за подання апеляційної скарги в розмірі 1996,80 грн, що підтверджується відомостями наявних у матеріалах справи фіскальними чеками.

З урахуванням тієї обставини, що вимоги позивача носять немайновий характер та суду не надається за можливе визначити розмір судового збору відповідно розміру задоволених вимог, колегія суддів дійшла висновку що вся сума судового збору у розмірі 3328 грн підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року в адміністративній справі № 580/1492/26 скасувати та ухвалити нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією за наслідками розгляду заяви (реєстраційний номер 20251219-246070) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про надання відстрочки від 19.12.2025 року, поданої через ЦНАП.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) повторно розглянути заяву (реєстраційний номер 20251219-246070) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 19.12.2025 р. поданої через ЦНАП та ухвалити відповідне рішення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені ним витрати по оплаті судового збору у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко

Судді: О.О. Осіпова

С.В. Златін

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
17.06.2026 Ухвала № 137473533 Шостий апеляційний адміністративний суд
25.05.2026 Ухвала № 136862887 без тексту Шостий апеляційний адміністративний суд
16.04.2026 Рішення № 135816929 без тексту Черкаський окружний адміністративний суд
19.02.2026 Ухвала № 134248986 без тексту Черкаський окружний адміністративний суд