Судові рішення

Постанова № 141487873 у справі № 380/9770/25 від 12.11.2026

Постанова від 12.11.2026 в адміністративній справі № 380/9770/25 (категорія «Осіб, звільнених з публічної служби»). Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд, суддя Заверуха Олег Богданович.

Справа№ 380/9770/25
СудВосьмий апеляційний адміністративний суд
СуддяЗаверуха Олег Богданович
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяОсіб, звільнених з публічної служби
Дата ухвалення12.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141487873

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року м. Львів Справа № 380/9770/25 пров. № А/857/54767/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового порядку в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

суддя (судді) в суді першої інстанції - Потабенко В.А.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 20 листопада 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

15 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач - 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач - 2), в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ у Вінницькій області №135050003253 від 07.05.2025; зобов`язати Головне управління ПФУ у Львівській області призначити та виплатити з 30 квітня 2025 року пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу", зарахувавши у стаж державної служби роботу на посадах в податковому органі з 02 липня 1990 року до 07 березня 2025 року, та з урахуванням складових заробітної плати, наведених в довідках №215-13-01-10-00-11 від 07.04.2025 і №216-13-01-10-00-11 від 07.04.2025.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вказує, що 30.04.2025, після звільнення з роботи в податковому органі 07.03.2025, звернулась до ГУ ПФУ у Львівській області з заявою про призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу» замість пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки досягла 60-річного віку, страховий стаж становить понад 44 роки, стаж роботи на посадах державного службовця становить понад 20 років. До поданої заяви були долучені: довідка про складові заробітної плати для державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №215-13-01-10-00-1 1 від 07.04.2025; довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії №216-13-01-10-00-11 від 07.04.2025. За принципом екстериторіальності заяву розглянуло ГУ ПФУ у Вінницькій області. Рішенням №135050003253 від 07.05.2025 ГУ ПФУ у Вінницькій області відмовлено позивачу в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу», оскільки у позивача станом на 01.05.2016 немає необхідного стажу на посадах, віднесених відповідних категорій посад державних службовців, передбачених чинним законодавством. Зазначає, що відповідач - 1 до її стажу державної служби не зарахував період роботи в податкових органах, оскільки відповідно до ст. 343.1 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, тому ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №37232-ХІІ. Вважає, що рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №135050003253 від 07.05.2025 є протиправним.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №135050003253 від 07.05.2025 про відмову в перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 з 30.04.2025 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, попередньо зарахувавши у стаж державної служби роботу на посадах в податковому органі з 02.07.1990 по 07.03.2025, та з урахуванням складових заробітної плати, наведених в довідках №215-13-01-10-00-11 від 07.04.2025 і №216-13-01-10-00-11 від 07.04.2025.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що посадові особи органів державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом. Суд першої інстанції зазначив, що п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби № 283 прямо передбачав зарахування до стажу державної служби роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів органів державної податкової служби. Крім того, відповідно до п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України період роботи посадових осіб контролюючих органів, зокрема тих, яким присвоєно спеціальні звання, зараховується до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Враховуючи висновки Верховного Суду у справах № 465/7218/16-а та № 539/1855/17, суд першої інстанції дійшов висновку, що період роботи позивача в податкових органах з 02.07.1990 по 07.03.2025 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що до стажу державної служби позивача не було зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 з 02.07.1990 по 07.03.2025 на посадах в органах державної податкової служби, оскільки ст. 25 Закону №3723 було передбачено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. Вказує, що періоди роботи в органах державної податкової служби не можуть бути враховані до стажу державної служби зважаючи на те, що посадовим особам згідно ст. 343 ПК України присвоювались спеціальні звання, і відповідно ці посади не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723. Такі посади, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 № 503-Р та ст. 25 Закону №3723 не відносяться до відповідних категорій посад державних службовців, а відтак, період роботи на таких посадах не зараховуються до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону №3723. Зазначає, що ГУ ПФУ у Вінницькій області прийнято законне та обґрунтоване рішення від 07.05.2025 №135050003253 про відмову в переведені на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Представником Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, є правомірними, такими, що відповідають чинному законодавству України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_1 від 09.04.2025 та перерахунком пенсії від 11.04.2025.

30.04.2025 позивач звернулась до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу» замість пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки досягла 60-річного віку, страховий стаж становить понад 44 роки, стаж роботи на посадах державного службовця становить понад 20 років. До поданої заяви позивачем були долучені: довідка про складові заробітної плати для державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №215-13-01-10-00-1 1 від 07.04.2025; довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії №216-13-01-10-00-11 від 07.04.2025.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуло ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Рішенням №135050003253 від 07.05.2025 ГУ ПФУ у Вінницькій області відмовлено позивачу в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу», оскільки у позивача станом на 01.05.2016 немає необхідного стажу на посадах, віднесених відповідних категорій посад державних службовців, передбачених чинним законодавством.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №135050003253 від 07.05.2025 про відмову в перерахунку пенсії, та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 з 30.04.2025 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, попередньо зарахувавши у стаж державної служби роботу на посадах в податковому органі з 02.07.1990 по 07.03.2025, та з урахуванням складових заробітної плати, наведених в довідках №215-13-01-10-00-11 від 07.04.2025 і №216-13-01-10-00-11 від 07.04.2025.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності в осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому зазначений вік визначається ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016 відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких в осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених у статті 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ передбачено, що за наявності в особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Таким чином, обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пп. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Пунктом 17 ч. 3 ст. 3 Закону № 889-VIII визначено, що дія цього Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності вказаним Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, у спірному випадку необхідно керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283.

Пунктом 2 вказаного Порядку (у первинній редакції, чинній на час проходження позивачкою служби в податкових органах) визначено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, інших органів управління військових формувань, державної податкової та контрольно-ревізійної служби.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 працювала з 17.04.1985 по 01.07.1990 на посаді інспектора по основній діяльності інспекції державних доходів; 02.07.1990 ОСОБА_1 зарахована в порядку переводу на посаду старшого державного податкового інспектора відділу оподаткування громади та інших доходів; 12.11.1990 переведена на посаду начальника відділу оподаткування громади та інших доходів; 02.02.1993 переведена на посаду головного державного інспектора; 04.11.1990 присвоєно персональне звання радник податкової служби ІІІ рангу; 28.04.1994 прийняла присягу державного службовця; 26.11.1996 у зв`язку з ліквідацією ДПІ по Сокальському району і утворенням ДПА у Сокальському районі переведена на посаду головного державного податкового інспектора ДПА у Сокальському районі; 03.01.1997 переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу справляння податків та документальних перевірок фізичних осіб; 05.05.1999 переведена на посаду начальника відділу оподаткування фізичних осіб; 09.10.2001 прийнята в порядку переводу на посаду головного державного податкового інспектора; 07.04.2006 прийнята в порядку переведення на посаду головного державного податкового інспектора відділу оподаткування фізичних осіб; 16.03.2012 у зв`язку з реорганізацією в порядку перетворення ДПІ у Сокальському р-ні та утворенням ДПІ у Сокальському р-ні Львівської обл. ДПС переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу оподаткування фізичних осіб; 01.07.2013 прийнята в порядку переведення на посаду головного державного ревізора-інспектора сектору доходів і зборів з фізичних осіб Сколівського відділення; 01.07.2013 присвоєно 13 ранг державного службовця; 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання радник податкової та митної справи ІІІ рангу; 16.02.2016 у зв`язку із структурними змінами переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора сектору податків і зборів з фізичних осіб Сколівського відділення; 07.06.2017 у зв`язку із структурними змінами переведена на посаду головного державного інспектора Сколівського відділення; 27.09.2018 прийнята в порядку переведення на посаду старшого державного інспектора Сколівської ДПІ Стрийського управління ГУ ДПС у Львівській області; 01.11.2018 переведена на посаду старшого державного інспектора сектору з надання адміністративних послуг платникам податків і зборів з фізичних осіб та єдиного внеску Сколівської державної податкової інспекції Стрийського управління Головного управління ДФС у Львівській області; 03.09.2019 прийнята в порядку переведення на посаду старшого державного інспектора сектору з надання адміністративних послуг платникам податків і зборів з фізичних осіб та єдиного внеску Сколівської державної податкової інспекції Стрийського управління ГУ ДПС у Львівській області, присвоєно 6 ранг державного службовця; 11.09.2020 у зв`язку із введенням в дію організаційної структури та штатного розпису переведена на посаду старшого державного інспектора Сколівської ДПІ ГУ ДПС у Львівській області; 22.12.2020 призначена в порядку переведення на посаду старшого державного інспектора Сколівської ДПІ ГУ ДПС у Львівській області; 07.03.2025 припинено державну службу та звільнено із займаної посади за власним бажанням.

Отже, страховий стаж ОСОБА_1 становить 44 роки, стаж роботи на посадах державного службовця - 20 років.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509-XII), чинного до 19.11.2012, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначалися Конституцією України, згаданим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».

Частина 7 ст. 15 Закону № 509-XII визначає, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до ч. 8 ст. 15 Закону № 509-XII посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Частина 6 ст. 15 Закону № 509-XII передбачала, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).

Тобто такою нормою встановлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами ст. 12 Закону № 3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Також згідно з положеннями ст. 6 Закону № 509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

З системного аналізу вказаних норм слідує, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, справді перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Згідно з абз. 2 п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (чинного до набрання чинності Законом № 889-VIII, далі - Порядок № 283), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Колегія суддів зазначає, що, зважаючи на те, що як Законом № 889-VIII, так і нормами раніше чинних Законів № 3723-XII, № 509-XII та Порядку № 283 передбачено зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органах, враховуючи те, що позивачка безперервно працювала в органах державної податкової служби, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), а також те, що вона одержувала заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, всі періоди роботи (служби) позивачки на посадах податкової служби підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Крім того, згідно з п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», при цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Відповідно до пп. 343.1, 343.2 ст. 343 Податкового кодексу України посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються спеціальні звання.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839, що був чинним до 16.10.2020 (далі - Порядок № 839).

Згідно з п. 9 Порядку № 839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.

Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.

Згідно з положеннями пункту 4 Порядку № 839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 306 затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення між рангами державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1- 10.

З аналізу згаданих правових норм можна зробити висновок, що посадові особи контролюючих органів, у цьому випадку податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Тобто спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених постановою № 306.

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

У постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі № 539/1855/17 зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями ст. 344 Податкового кодексу України та Порядку № 283.

Виходячи з викладеного, відповідач-1 під час розгляду заяви позивачки безпідставно виходив з того, що в неї відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби.

Частина 2 ст. 46 Закону № 889-VIII та Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, які діють з 01.05.2016, визначають, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Враховуючи викладене, спірний період роботи позивачки в органах податкової служби повинен бути зарахований до стажу державної служби для призначення пенсії за Законом № 3723-ХІІ.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області № 135050003253 від 07.05.2025 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії щодо переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог зобов`язального характеру колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі - Порядок № 622), пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.

Питання щодо порядку переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії неодноразово аналізувалися у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі № 21-612а14, постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 317/4184/16-а, від 17.05.2019 у справі № 511/777/17, від 11.07.2019 у справі № 264/6292/16-а, від 10.10.2019 у справі № 520/7533/17, від 13.02.2020 у справі № 263/3478/17, від 17.07.2020 у справі № 335/13894/16-а, в яких суди дійшли висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону (наприклад, Закону України «Про прокуратуру») та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом (наприклад, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), зазначені правовідносини слід розцінювати як нове призначення пенсії. В іншому ж випадку, якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вказані правовідносини є переведенням на пенсію в рамках одного закону.

Станом на дату виникнення спірних правовідносин позивач отримує пенсію за віком, яка їй обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому позивачка має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернулася із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» 30.04.2025.

Таким чином, ураховуючи вимоги Порядку № 622, пенсія позивачу має бути призначена саме з 30.04.2025, тобто з дати звернення.

Судом першої інстанції також встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачкою заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено відповідача-1, рішенням якого позивачці відмовлено в перерахунку (переведенні) з пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Тому дії зобов`язального характеру щодо переведення позивачки на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, пп. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ з 30.04.2025, попередньо зарахувавши до стажу державної служби певні періоди роботи, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що відмовив позивачці у призначенні пенсії, тобто відповідач-1.

Крім цього, оскільки здійснюється зміна виду пенсії, яку отримує позивачка, відповідач-1, здійснюючи переведення, повинен врахувати довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 07.04.2025 № 215-13-01-10-00-11 та від 07.04.2025 № 216-13-01-10-00-11 з метою встановлення заробітної плати для призначення пенсії.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі № 380/9770/25 - без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

Т. В. Онишкевич

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
12.11.2026 Ухвала № 141487892 Восьмий апеляційний адміністративний суд
16.02.2026 Ухвала № 134148234 без тексту Восьмий апеляційний адміністративний суд
20.11.2025 Рішення № 131949508 без тексту Львівський окружний адміністративний суд
19.05.2025 Ухвала № 127476525 без тексту Львівський окружний адміністративний суд