Судові рішення

Постанова № 141487955 у справі № 500/7651/24 від 12.11.2026

Постанова від 12.11.2026 в адміністративній справі № 500/7651/24 (категорія «Внутрішньо переміщених осіб»). Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд, суддя Обрізко Ігор Михайлович.

Справа№ 500/7651/24
СудВосьмий апеляційний адміністративний суд
СуддяОбрізко Ігор Михайлович
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяВнутрішньо переміщених осіб
Дата ухвалення12.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141487955

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року м. Львів Справа № 500/7651/24 пров. № А/857/10317/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року, прийняте суддею Дерех Н.В. у м. Тернополі, у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії-

встановив:

ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 (надалі також - позивач) звернулася з позовом до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради (надалі також - УСП, Управління, відповідач), в якому просила визнати протиправними дії щодо припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та щодо направлення ОСОБА_1 повідомлення про повернення надміру виплачених коштів від 11.12.2024 №547/136; зобов`язати поновити нарахування та виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01 листопада 2024.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 в позові відмовлено.

Суд зазначив, що виплата допомоги не продовжується особам, які, серед іншого, перебувають за кордоном більш як 30 календарних днів підряд (до 30-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні службового відрядження, оздоровлення дітей, стажування, лікування, реабілітації, що підтверджується відповідними документами, зокрема за запрошенням приймаючої сторони, а також дні перебування за кордоном з таких причин, як смерть членів сім`ї особи та її родичів, догляд за хворою дитиною віком до 18 років, перебування у закладах охорони здоров`я, судових та правоохоронних органах, у зв`язку з якими особа не за власним бажанням не могла повернутися з-за кордону та може підтвердити такі обставини документально).

Однак, обґрунтованих причин у контексті вказаного вище пункту через які позивачі не за власним бажанням могли бути відсутньою за місцем проживання/перебування (перебували за кордоном) понад 30 днів, позивачами суду не подано та судом таких доказів не здобуто.

Відповідно, позовна вимога щодо зобов`язання відповідача поновити позивачам нарахування та виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.11.2024 не підлягає до задоволення, як похідна.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо направлення ОСОБА_1 повідомлення про повернення надміру виплачених коштів, то такі вимоги не підлягають до задоволення, оскільки носять інформативний характер та самі по собі не несуть негативних наслідків для позивачів, так як є пропозицією добровільного повернення надмірно виплачених коштів.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу. Вважає, що судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що ОСОБА_1 , з метою допомоги своїй старшій дочці ОСОБА_3 у післяпологовий період, а також для відпочинку та оздоровлення молодшої дочки ОСОБА_4 , взяла відпустку на роботі з 15.07.2024 по 09.08.2024 та разом з ОСОБА_5 поїхали до Італії. Таким чином, твердження суду першої інстанції про те, що відсутні докази про необхідність оздоровлення неповнолітньої ОСОБА_2 та догляду за новонародженою дитиною не відповідає дійсності.

Відповідно до придбаних автобусних квитків датою їх виїзду з автовокзалу міста Тернополя до Італії було 12.07.2024, а датою виїзду з м. Барі до Тернополя - 11.08.2024. Таким чином, перебування позивачки за кордоном не мало бути довшим за 30 календарних днів. Однак, внаслідок заторів, ремонтів на дорогах, затримки на кордоні, позивачка з дочкою прибули до Тернополя лише 12.08.2024.

Щодо твердження суду першої інстанції, що позивачкою був придбаний білет лише на 11.08.2024 для повернення в Україну не враховуючи велику відстань між Україною та Італійською Республікою, то ще у наданих відповідачу письмових поясненнях позивачка зазначала, що враховуючи високий курортний сезон в Італійській Республіці та обмежений графік автобусних рейсів в Україну (1-2 на тиждень) вона не мала можливості придбати білети на більш швидші дати через їх відсутність.

Таким чином, порушення позивачкою 30-денного строку відбулося не у зв`язку із злим умислом, а через відсутність квитків на ближчі дати та затримку самого автобусного рейсу на кордоні з Україною.

Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою задовольнити позов.

УСП Тернопільської міської ради у відзиві зазначає, що про факт перебування ОСОБА_1 з неповнолітньою дочкою за кордоном свідчать пояснення останньої. Жодних доказів поважності причин перебування позивачів за кордоном більше 30 днів позивачкою до Управління надано не було. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 разом із неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 зареєстровані в АДРЕСА_1 , фактично проживають в АДРЕСА_2 і перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи в УСП Тернопільської міської ради з 01.12.2022 по даний час, згідно заяви № 61 17-5002363581 від 01.12.2022.

Крім цього, неповнолітня дочка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на підставі рішення Тернопільської міської ради №1109 від 28.09.2023 отримала статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

ОСОБА_1 від свого імені і від імені своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_2 01.12.2022 звернулася до Управління із заявою для призначення щомісячної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Позивачу призначено грошову допомогу на проживання з 01.03.2024 в розмірі 2000 грн. та 3000 гривень щомісячно.

Повідомленням УСП Тернопільської міської ради №2021 ОСОБА_1 повідомлено про те, що їй припинено виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам масовим перерахунком з 01.11.2024 відповідно до абзацу 2, п.8 «Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, оскільки нарахування та виплата допомоги уповноваженій особі або отримувачу припиняється та більше не призначається /поновлюється починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому стало відомо щодо її до покинутого місця проживання, або з місця виїзду за кордон на постійне проживання, або з місця проживання або з місця виїзду за кордон чи постійне проживання, або з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги або 60 та 90 календарних днів відповідно, у разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин.

20.11.2024 ОСОБА_1 надані письмові пояснення, в яких, серед іншого, просить поновити виплату допомоги внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 та її неповнолітній дочці ОСОБА_2 .

Рішенням №50000-16992900-2024-2 від 21.11.2024 відповідачем відмовлено у призначенні допомоги переміщеним особам на проживання у відповідності до Порядку №332, покликаючись на результати превентивної верифікації з Мінфіном.

Крім цього, відповідачем прийнято Повідомлення №2147 про відмову ОСОБА_1 про надання державної допомоги сім`ям з дітьми згідно Порядку №332, покликаючись на результати превентивної верифікації з Мінфіном.

Розпорядженням від 09.12.2024 відповідно до абз.2 п.8 «Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 № 332, Управлінням припинено виплату допомоги позивачці і її неповнолітній дочці, а також нараховано переплату допомоги та зазначено, що нарахування та виплата допомоги припиняється та більше не призначається з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів.

Також, ОСОБА_1 направлено Повідомлення №547/136 від 11.12.2024, зі змісту якого слідує, що через несвоєчасне повідомлення Управління соціальної політики про обставини, які впливають на призначення і виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, виникла переплата допомоги в сумі 10000,00 грн.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706).

Частинами першою, третьою статті 4 Закону № 1706 визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

20.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі як і раніше - Порядок №332).

Відповідно до пункту 2 Порядку №332 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з 1 серпня 2023 допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця внутрішньо переміщеній особі або уповноваженій особі на внутрішньо переміщену особу у випадку недієздатності отримувача або дитину (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога призначається на кожну внутрішньо переміщену особу (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Згідно пункту 6 Порядку №332, якщо отримувач або уповноважена особа повернувся до покинутого місця проживання, виїхав на тимчасове чи постійне місце проживання за кордон або перебуває за кордоном більш як 30 календарних днів підряд чи більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, він зобов`язаний повідомити про такі обставини органу соціального захисту населення/уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради/центру надання адміністративних послуг за місцем перебування на обліку або надіслати заяву з використанням засобів поштового/електронного зв`язку (за технічної можливості з накладенням кваліфікованого електронного підпису або використанням засобів електронної ідентифікації з високим або середнім рівнем довіри відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

15.07.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» від 11.07.2023 № 709 (далі Постанова № 709, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якою Порядок № 332 викладено в новій редакції.

Пунктом 1 Постанови № 709 передбачено: установити, що з 1 серпня 2023 виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога), які перемістилися з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, а також особам, у яких внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, зруйноване або непридатне для проживання житлове приміщення та яким допомогу було призначено відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» (Офіційний вісник України, 2022., № 26, ст. 1418), продовжується автоматично на один шестимісячний період.

Виплата допомоги не продовжується особам, які, серед іншого, перебувають за кордоном більш як 30 календарних днів підряд (до 30-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні службового відрядження, оздоровлення дітей, стажування, лікування, реабілітації, що підтверджується відповідними документами, зокрема за запрошенням приймаючої сторони, а також дні перебування за кордоном з таких причин, як смерть членів сім`ї особи та її родичів, догляд за хворою дитиною віком до 18 років, перебування у закладах охорони здоров`я, судових та правоохоронних органах, у зв`язку з якими особа не за власним бажанням не могла повернутися з-за кордону та може підтвердити такі обставини документально).

Відповідно до пункту 3 Постанови № 709, рішення про продовження виплати допомоги внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у пунктах 1 і 2 цієї постанови, приймається на підставі інформації Міністерства фінансів за результатами проведеної верифікації даних щодо одержувачів допомоги, інформацію про яких надано Міністерством соціальної політики з урахуванням даних, що обробляються стосовно них на інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, на відповідність вимогам Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» (Офіційний вісник України, 2022, № 26, ст. 1418), з урахуванням змін, затверджених цією постановою.

Перевірку перебування внутрішньо переміщених осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, протягом 30 календарних днів підряд за кордоном Міністерство фінансів проводить станом на 15 липня 2023.

Внутрішньо переміщеним особам, які за результатами перевірки станом на 15 липня 2023 перебували за кордоном понад 30 календарних днів підряд та не повернулися в Україну станом на 1 серпня 2023, виплата допомоги не продовжується.

Згідно з пунктом 22 Порядку № 332, з метою встановлення права на призначення/ продовження виплати допомоги уповноваженій особі/отримувачу Мінсоцполітики передає Мінфіну відповідну інформацію для здійснення верифікації відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат».

Верифікація здійснюється шляхом перевірки інформації, наданої уповноваженою особою, з урахуванням даних, що обробляються стосовно них в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, на відповідність вимогам, визначеним у цьому Порядку.

За результатами верифікації Мінфіну інформації щодо осіб Мінфіном передаються рекомендації Мінсоцполітики для подальшого завантаження до електронних систем Мінсоцполітики.

Пунктом 23 Порядку № 332 визначено, що для підтвердження актуальності права уповноваженої особи та отримувачів на продовження отримання допомоги Мінсоцполітики щомісяця забезпечує передачу Мінфіну засобами електронної інформаційної взаємодії інформації отримувачів для проведення поточної верифікації відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат».

За результатами проведеної верифікації отримувачів Мінфіном передаються рекомендації Мінсоцполітики для подальшого завантаження до електронних систем Мінсоцполітики із використанням функціоналу Єдиної системи.

Відповідно до пункту 24 Порядку № 332 у разі успішного проходження верифікації інформації отримувачів допомога продовжується автоматично із використанням функціоналу Єдиної системи.

У разі виявлення невідповідності вимогам цього Порядку за результатами верифікації та відомостей, відображених в Єдиній системі, в Єдиній системі формується відповідний статус із зазначенням критеріїв, наведених у пунктах 7 і 8 цього Порядку, які порушено. За наявності технічної можливості інформація про підстави відмови у призначенні/продовженні виплати допомоги та порядок оскарження рішення повідомляється уповноваженій особі або отримувачам із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи, засобами мобільного зв`язку або органу соціального захисту населення, який призначає допомогу на проживання, шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/ електронного зв`язку.

У разі надання Мінфіном за результатами верифікації рекомендацій щодо уточнення окремих даних для визначення права внутрішньо переміщеної особи на призначення/ продовження виплати допомоги відповідні рекомендації засобами Єдиної системи передаються органу соціального захисту населення, який призначив допомогу. Орган соціального захисту населення опрацьовує рекомендації, надані за результатами верифікації засобами електронних систем Мінсоцполітики, та у разі виявлення відповідності отримувачів будь-якому з критеріїв, визначених пунктами 7 і 8 цього Порядку, припиняє виплату з місяця, що настає за місяцем виникнення обставин, що впливають на право отримання допомоги.

Повідомлення про прийняте рішення та порядок його оскарження надсилаються за технічної можливості із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи засобами мобільного зв`язку або органом соціального захисту населення, який призначає допомогу на проживання, з використанням засобів поштового/електронного зв`язку.

Разом з тим, згідно змісту п.8 Порядку №332, нарахування та виплата допомоги уповноваженій особі або отримувачу припиняється та більше не призначається/поновлюється починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому стало відомо щодо її повернення до покинутого місця проживання, або з місяця виїзду за кордон на постійне проживання, або з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів підряд чи 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, або 60 та 90 календарних днів відповідно, в разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що обґрунтованими причинами вважаються службове відрядження, оздоровлення дітей, супроводження дітей під час участі в міжнародних змаганнях або участь у відповідних змаганнях, стажування, навчання, лікування, реабілітація, хвороба особи або члена сім`ї, смерть членів її сім`ї та родичів, догляд за хворою дитиною віком до 18 років, відвідування закладів охорони здоров`я, судових та правоохоронних органів, через які особа не за власним бажанням могла бути відсутньою за місцем проживання/перебування, що підтверджується документально.

Із наявного у матеріалах справи пояснення (а.с.15 зворот) вбачається, що позивач з неповнолітньою дочкою перетнули кордон у зв`язку із народженням онука та потреби старшої дочки в допомозі по догляду за новонародженою дитиною.

Разом з тим, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, жодних доказів з даного приводу не долучено.

У поясненні також зазначено про те, що виїхати в Україну раніше змоги не було у зв`язку з відсутністю квитків в курортний сезон.

Колегія суддів не вважає дану обставину поважною, оскільки про те, що період перебування позивачів за кордоном є курортним сезоном є загальновідомим фактом, тому остання не могла не знати про те, що можуть виникнути проблеми із купівлею квитків і повинна була заздалегідь про це подбати.

Крім того, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, позивачці слід було врахувати велику відстань між Україною та Італійською Республікою.

З цього приводу апеляційний суд вважає неповажними причини, наведені позивачами, зокрема, затори, ремонти на дорогах та затримки на кордоні. Крім того, такі обставини зазначені у поясненнях не були.

Апелянт також покликається на необхідність оздоровлення молодшої дочки ОСОБА_4 , як на обґрунтовану причину перебування за кордоном більш, як 30 днів, однак, у поясненнях, наданих позивачкою вказана обставина також не була зазначена.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у сукупності наведених вище обставин, перевіряючи дії відповідача щодо припинення ОСОБА_1 та її неповнолітній дочці ОСОБА_2 виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, на відповідність вимогам частини другої ст. 2 КАС України, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, так як позивачами не наведено обґрунтованих причин проживання/перебування за кордоном понад 30 днів.

Відповідно, позовна вимога щодо зобов`язання відповідача поновити позивачам нарахування та виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.11.2024 не підлягає до задоволення, як похідна.

З приводу позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо направлення ОСОБА_1 повідомлення про повернення надміру виплачених коштів від 11.12.2024 №547/136, то як вірно зазначив суд першої інстанції, дії щодо направлення такого повідомлення носять інформативний характер та самі по собі не несуть негативних наслідків для позивачів, так як є пропозицією добровільного повернення надмірно виплачених коштів.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків вказаного суд, тому в задоволенні такої слід відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі №500/7651/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

М.А. Пліш

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
12.11.2026 Ухвала № 141487952 Восьмий апеляційний адміністративний суд
17.04.2025 Ухвала № 126706997 без тексту Восьмий апеляційний адміністративний суд
19.03.2025 Ухвала № 126035222 без тексту Восьмий апеляційний адміністративний суд
13.02.2025 Рішення № 125141657 без тексту Тернопільський окружний адміністративний суд
30.12.2024 Ухвала № 124164534 без тексту Тернопільський окружний адміністративний суд