Судові рішення

Постанова № 141487967 у справі № 460/23568/23 від 12.11.2026

Постанова від 12.11.2026 в адміністративній справі № 460/23568/23 (категорія «Військової служби»). Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд, суддя Обрізко Ігор Михайлович.

Справа№ 460/23568/23
СудВосьмий апеляційний адміністративний суд
СуддяОбрізко Ігор Михайлович
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяВійськової служби
Дата ухвалення12.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141487967

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року м. Львів Справа № 460/23568/23 пров. № А/857/8181/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Обрізка І.М.,

суддів - Іщук Л.П., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 (в даний час - Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року, прийняте суддею Дудар О.М. у м. Рівне, у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (в даний час - Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,-

встановив:

06.10.2023, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_3 (в даний час - Військова частина НОМЕР_2 ) (далі - В/Ч, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168), у розмірі, збільшеному до 100000грн, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, за період з 12.03.2023 по 24.03.2023, з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов`язати В/Ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити винагороду, передбачену Постановою №168, у розмірі, збільшеному до 100000грн, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, за період з 12.03.2023 по 24.03.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 позов задоволено.

Суд виходив з того, що позивач, перебуваючи на військовій службі за мобілізацією як військовослужбовець Збройних Сил України, отримав поранення, вибухову травму, пов`язану із захистом Батьківщини та, відповідно, перебував на стаціонарному лікуванні у лікарняному закладі. Отже, - набув право на виплату за період стаціонарного лікування додаткової винагороди у розмірі 10000 грн.

Сторона відповідача не погодившись із вказаним судовим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування скарги зазначено, що ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем В/Ч НОМЕР_1 , а саме за період з 24.03.2023 по 22.05.2023, не надавав до В/Ч НОМЕР_1 жодних медичних документів, які б підтверджували, що він знаходився на стаціонарному лікуванні, в період 12.03.2023 по 24.03.2023, через отриману 09.03.2023 травму під час захисту Батьківщини.

В/Ч НОМЕР_1 не заперечує, що ОСОБА_1 09.03.2024 отримав травму під час захисту Батьківщини, про те, станом на 22.05.2023 у військовій частині були відсутні належні докази про підтвердження проходження безперервного лікування позивачем після отримання травми.

Відповідно з дати отримання вищезазначеного витягу із наказу (22.05.2023) солдат ОСОБА_1 був ознайомлений про виключення із списків особового складу В/Ч НОМЕР_1 та володів інформацією про всі види отриманого та недоотриманого грошового забезпечення.

З даним адміністративним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 06.10.2023 , а отже з пропуском місячного строку звернення, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 був мобілізований у зв`язку із введенням воєнного стану та проходив військову службу у В/Ч НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 .

Згідно з витягом з наказу командира В/Ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.06.2022 №160, солдата ОСОБА_1 призначено на посаду кулеметника 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти В/Ч НОМЕР_1 (а.с.30).

У період з 12.03.2023 до 24.03.2023 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в госпітальному відділенні В/Ч НОМЕР_5 , що підтверджується медичною картою стаціонарного хворого №952 та відповідним виписним епікризом.

Відповідно до довідки В/Ч НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 25.04.2023 №912, солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав акубаротравму під час виконання завдання із захисту Батьківщини (а.а.с.16, 39).

Згідно з витягом з наказу командира В/Ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.03.2023 №83, солдат ОСОБА_1 , водій 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти вважається таким, що 24.03.2023 прибув до В/Ч НОМЕР_1 з медичного огляду у В/Ч НОМЕР_5 після поранення і приступив до виконання службових обов`язків.

Згідно з витягом з наказу командира В/Ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.05.2023 №143, ОСОБА_1 , водія 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти В/Ч НОМЕР_1 , виключено з 22 травня 2023 із списків особового складу частини як такого, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби, В/Ч НОМЕР_6 .

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії В/Ч НОМЕР_7 від 24.05.2023 №1496, солдат ОСОБА_1 В/Ч НОМЕР_1 , має наслідки вибухової травми (09.03.2023): закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, акубаротравми у вигляді арахноїдальної кістки правої скроневої ділянки, стійкого цефалгічного синдрому, двобічної нейросенсорної приглухуватості зі сприйняттям шепітної мови до 5,0 метрів. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (а.с.43).

16.09.2023 представник позивача, адвокат Мандрик В.В. звернувся до В/Ч НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 від 28.02.2022 за період з 12.03.2023 до 24.03.2023 (а.а.с.7-8, 33-36).

Листом від 20.09.2023 №2121нт В/Ч НОМЕР_1 повідомила про відсутність підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди, так як солдатом ОСОБА_1 не було надано до військової частини підтверджуючих документів (а.а.с.12-13, 44-46).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає насамперед наступне.

Відповідно до ч.1ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).

Приписами частини третьої статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У силу норм частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, що діяла до 19.07.2022), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, частини 1 і 2 ст.233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Слід зазначити, що на момент звернення до суду із цим позовом частиною 2 статті 233 КЗпП України у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

В той же час, відповідно до пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Тобто, строки, передбачені статтею 233 КЗпП України, які продовжені на строк дії карантину, з 01.07.2023 відновили свою дію в частині присічного застосування.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше.

Згідно нової редакціїст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

За таких умов є наявними підстави для застосування змін, внесених згідно Закону № 2352-IX від 01.07.2022 до приписівст.233 КЗпП України, які набрали чинності з 19.07.2022.

На момент виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (22 травня 2023 ) частини 1 і 2 ст. 233 КЗпП України діяли в редакції, згідно яких працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1).

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2).

Згідно з витягом з наказу командира В/Ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.05.2023 №143, ОСОБА_1 , водія 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти В/Ч НОМЕР_1 , виключено з 22 травня 2023 із списків особового складу частини як такого, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби, В/Ч НОМЕР_6 .

Із розглядуваним позовом позивач звернувся до суду 06.10.2023, тобто, із порушенням тримісячного строку з дня виключення його зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

З огляду на вказане, позивачем пропущено строк звернення до суду із цим позовом відповідно до положень ч.2ст.233 КЗпП України.

Отже, тримісячний строк звернення до суду в розглядуваному випадку розпочався 23.05.2023 та сплив 01.10.2023 (з урахуванням часу закінчення карантину), а до суду позивач звернувся із позовною заявою лише 06.10.2023.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місячного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду також необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).

Грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка його отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про те, з яких складових воно складається, як обраховано та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових.

Отже, з дня отримання грошового забезпечення військовослужбовцем останній вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання грошового забезпечення, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, звернувся до військової частини із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від військової частини відповіді на подану нею заяву.

Таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

Отже, після ознайомлення з наказом про виключення зі списків частини та проведення розрахунку вважається, що позивач повинен був дізнатися про те, які види грошового забезпечення йому підлягали виплаті при звільненні та за час проходження служби.

З урахуванням наведеного, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

У статті 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.1).

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2).

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3).

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4).

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише посилатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Системний аналіз положеньст.123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому дати змогу подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

Колегія суддів враховує, щодо спірних правовідносин слід застосовувати приписи ст.233 КЗпП України, які діяли на момент початку перебігу строку звернення до суду із розглядуваним позовом (тобто, на момент звільнення з військової служби).

Таким чином, оскільки позивачем пропущений строк звернення із розглядуваним позовом, поважних причин пропуску вказаного строку останнім не наведено, тому є наявними правові підстави для застосування ч.1ст.319 КАС України та залишення цієї частини позовних вимог без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

При цьому, як слідує зі змісту апеляційної скарги, доводи про подання позивачем позову за межами строків звернення до суду та необхідність залишення позову без розгляду були підставою, на якій ґрунтувалися вимоги відповідача про скасування рішення суду першої інстанції.

А відтак суд апеляційної інстанції має правові підстави для перевірки рішення суду першої інстанції в частині висновків про дотримання позивачем строків звернення до суду.

Судові витрати у відповідності до ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 122-123, 240, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 (в даний час - Військова частина НОМЕР_2 ) - задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року в адміністративній справі №460/23568/23 - скасувати.

Прийняти постанову, якою залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

М.А. Пліш

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
12.11.2026 Ухвала № 141487964 Восьмий апеляційний адміністративний суд
21.10.2026 Ухвала № 140847485 Восьмий апеляційний адміністративний суд
17.04.2025 Ухвала № 126707011 без тексту Восьмий апеляційний адміністративний суд
04.03.2025 Ухвала № 125625355 без тексту Восьмий апеляційний адміністративний суд
30.01.2025 Рішення № 124842722 без тексту Рівненський окружний адміністративний суд
12.10.2023 Ухвала № 114134266 без тексту Рівненський окружний адміністративний суд