Єдиний унікальний номер 204/4613/26
Номер провадження2/205/5160/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.09.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 3967391. Згідно з умовами цього договору первісний кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 4 700 грн. 00 коп. строком на 200 днів, до 05.04.2021 року, зі сплатою процентів за користування кредитом за базовою ставкою 1,70 % на день та спеціальною ставкою 3,00 % на день у відповідні періоди кредитування. Відповідно до графіка платежів загальна сума процентів становить 1 603 грн. 40 коп., а загальна сума платежів за договором - 6 303 грн. 40 коп. Однак відповідач не виконала умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів, що призвело до виникнення заборгованості.
Позивач також зазначив, що 29.10.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу № 29/10-2025, за умовами якого первісний кредитор відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «Секвоя Капітал» належні йому права грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за Договором про надання кредиту № 3967391 від 17.09.2020 року.
31.10.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Секвоя Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» укладено договір факторингу № ДФ-31102025, відповідно до якого позивачу відступлено права грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за Договором про надання кредиту № 3967391 від 17.09.2020 року.
За твердженням позивача, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором станом на 31.10.2025 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 30 218 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 700 грн. 00 коп. та заборгованості за процентами у розмірі 25 518 грн. 00 коп.
У зв`язку з викладеним позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання кредиту № 3967391 від 17.09.2020 року, обчислену станом на 31.10.2025 року, у загальному розмірі 30 218 грн. 00 коп., а також судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. 00 коп.
Відповідач у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, відзив на позовну заяву не подала.
Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог та просить здійснити розгляд справи за його відсутності, та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до суду не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, ніяких заяв чи клопотань від такого учасника справи до суду не надходило.
У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 17.09.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту № 3967391, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 4 700 грн. 00 коп. строком на 200 днів, до 05.04.2021 року. За загальними умовами кредитування базовий період встановлено з 17.09.2020 року по 07.10.2020 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,70 % на день, а спеціальний період - з 08.10.2020 року по 05.04.2021 року зі сплатою процентів у розмірі 3,00 % на день.
Відповідно до графіка платежів, який є додатком № 1 до кредитного договору, за загальними умовами кредитування передбачено платіж за базовий період у розмірі 6 297 грн. 00 коп., з яких 4 699 грн. 00 коп. - основна сума кредиту та 1 598 грн. 00 коп. - проценти за користування кредитом, а за спеціальний період - платіж у розмірі 6 грн. 40 коп., з яких 1 грн. 00 коп. - основна сума кредиту та 5 грн. 40 коп. - проценти. Загальна сума платежів за договором становить 6 303 грн. 40 коп., у тому числі основна сума кредиту - 4 700 грн. 00 коп. та проценти за користування кредитом - 1 603 грн. 40 коп.
Кредитний договір та графік платежів містять відомості про їх підписання відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора PS3967391.
Факт перерахування кредитних коштів підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вей Фор Пей» № 6392-ВП від 04.12.2025 року, відповідно до якого 17.09.2020 року за дорученням Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» здійснено успішний переказ коштів у розмірі 4 700 грн. 00 коп. на платіжну картку, зазначену в цьому листі, із кодом авторизації 817389.
Судовим розглядом також встановлено, що 29.10.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу № 29/10-2025, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає Товариству з обмеженою відповідальністю «Секвоя Капітал» за плату належні йому права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.
Відповідно до витягу з реєстру боржників, сформованого 29.10.2025 року, до переліку відступлених вимог включено право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання кредиту № 3967391 від 17.09.2020 року у загальному розмірі 30 218 грн. 00 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 700 грн. 00 коп. та заборгованості за процентами у розмірі 25 518 грн. 00 коп. Заборгованість за комісією та пенею у витягу не зазначена. При цьому у заголовку зазначеного витягу договір факторингу від 29.10.2025 року позначено номером АК-29/10-2025.
Передача документів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Секвоя Капітал» підтверджується актом прийому-передачі документів від 29.10.2025 року, за яким передано в електронному форматі договори з боржниками за реєстром прав вимоги № 1 від 29.10.2025 року.
Також судовим розглядом встановлено, що 31.10.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Секвоя Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» укладено договір факторингу № ДФ-31102025, за умовами якого передбачено відступлення позивачу прав грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідному реєстрі.
Згідно з актом прийому-передачі документів від 31.10.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Секвоя Капітал» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» прийняло в електронному форматі договори з боржниками за реєстром прав вимоги № 001 від 31.10.2025 року.
Відповідно до наведених у позові відомостей та витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025 року позивач заявляє про набуття права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання кредиту № 3967391 від 17.09.2020 року у загальному розмірі 30 218 грн. 00 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 700 грн. 00 коп. та заборгованості за процентами у розмірі 25 518 грн. 00 коп.
Позивач наголошує, що в порушення умов кредитного договору відповідач допустила прострочення повернення кредиту та сплати процентів, унаслідок чого станом на 31.10.2025 року за нею обліковується заборгованість у зазначеному розмірі.
Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень щодо заявленої заборгованості та доказів її погашення до суду не подала.
Оскільки позивач вважає, що відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Що стосується вимог позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд зазначає про таке.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено положеннями про кредит і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 зазначеного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною, зокрема з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, підписаний у встановленому цим Законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Як встановлено судом, Договір про надання кредиту № 3967391 від 17.09.2020 року та графік платежів містять відомості про їх підписання ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора PS3967391.
Зазначені документи містять дані позичальника, суму кредиту, процентні ставки, строки повернення кредитних коштів та погоджені суми платежів. Відтак суд доходить висновку про укладення сторонами кредитного договору в письмовій електронній формі.
Факт надання кредитних коштів підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вей Фор Пей» № 6392-ВП від 04.12.2025 року, згідно з яким 17.09.2020 року за дорученням Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» здійснено успішний переказ коштів у розмірі 4 700 грн. 00 коп. на платіжну картку із зазначенням реквізитів операції та коду авторизації 817389.
Оцінивши кредитний договір, графік платежів та підтвердження переказу коштів у їх сукупності, суд вважає доведеним факт надання відповідачу кредиту у розмірі 4 700 грн. 00 коп.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості платежі на погашення основної суми кредиту не надходили. Доказів повернення кредитних коштів або спростування розміру заборгованості за тілом кредиту відповідач до суду не подала.
За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 700 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача про стягнення заборгованості за процентами, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Пунктом 1.7.3 кредитного договору передбачено базову процентну ставку у розмірі 1,70 % на день за період з 17.09.2020 року по 07.10.2020 року та спеціальну процентну ставку у розмірі 3,00 % на день за період з 08.10.2020 року по 05.04.2021 року.
Водночас відповідно до пункту 1.6 договору строки виконання зобов`язань, умови кредитування, дати та суми платежів визначені у графіку платежів, який є додатком № 1 до договору.
Згідно з графіком платежів за загальними умовами кредитування відповідач мала сплатити 07.10.2020 року платіж у розмірі 6 297 грн. 00 коп., що складається з основної суми кредиту у розмірі 4 699 грн. 00 коп. та процентів у розмірі 1 598 грн. 00 коп. Наступний платіж, строк сплати якого визначено 05.04.2021 року, становить 6 грн. 40 коп., у тому числі 1 грн. 00 коп. основної суми кредиту та 5 грн. 40 коп. процентів.
Таким чином, сторони погодили різні строки повернення окремих частин кредиту: для суми 4 699 грн. 00 коп. - 07.10.2020 року, для суми 1 грн. 00 коп. - 05.04.2021 року. Встановлення кінцевої дати виконання договору 05.04.2021 року не скасовує погодженого сторонами обов`язку повернути основну частину кредиту 07.10.2020 року.
Наданий розрахунок заборгованості свідчить, що після 07.10.2020 року кредитодавець продовжив нараховувати проценти на всю неповернуту суму кредиту у розмірі 4 700 грн. 00 коп., застосовуючи спеціальну ставку 3,00 % на день, що становить 141 грн. 00 коп. за день.
При цьому суд враховує, що саме по собі найменування платежу «проценти за користування кредитом» не визначає його правової природи. Для вирішення спору необхідно встановити, чи є відповідні нарахування платою за правомірне користування кредитними коштами, чи наслідком порушення строку їх повернення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 розмежувала проценти за користування кредитом, передбачені статтею 1048 ЦК України, та проценти як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, передбачені статтею 625 ЦК України. Правова природа відповідних платежів визначається за змістом умов договору та характером відносин сторін.
У цій справі після настання 07.10.2020 року строку повернення суми 4 699 грн. 00 коп. відповідач уже не мала передбаченого графіком права не повертати цю частину кредиту. Її неповернення з 08.10.2020 року є простроченням виконання грошового зобов`язання.
Отже, нарахування на зазначену прострочену суму не можуть обґрунтовуватися лише тим, що кінцевий строк виконання договору щодо залишку кредиту у розмірі 1 грн. 00 коп. встановлений до 05.04.2021 року. Інакше погоджений сторонами строк повернення основної частини кредиту втрачав би самостійне значення.
Суд також враховує, що спеціальна ставка 3,00 % передбачена графіком і щодо залишку кредиту у розмірі 1 грн. 00 коп., строк повернення якого настав 05.04.2021 року. Тому ця ставка сама по собі не є неустойкою. Однак її застосування до суми, строк повернення якої вже настав, потребує оцінки саме як нарахування за період прострочення, а не як плати за правомірне користування цією частиною кредиту.
Положення договору про строк його дії, обов`язок сплачувати проценти та порядок зарахування платежів не встановлюють перенесення строку повернення суми 4 699 грн. 00 коп. з 07.10.2020 року на 05.04.2021 року. Доказів погодження сторонами такого перенесення матеріали справи не містять.
Крім того, при оцінці нарахувань за прострочення суд враховує спеціальні положення законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг.
Пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній у період спірних нарахувань, передбачалося звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань у визначений законом карантинний період, у тому числі від сплати неустойки та інших передбачених договором платежів за прострочення. Також заборонялося збільшення процентної ставки через невиконання зобов`язань, крім передбачених законом випадків. Дія цих положень поширювалася також на кредити, визначені частиною другою статті 3 зазначеного Закону.
Прострочення відповідачем платежу, який мав бути внесений 07.10.2020 року, та подальші спірні нарахування припадають на зазначений період. Відтак покладення на відповідача додаткових платежів за таке прострочення суперечило б наведеним законодавчим обмеженням незалежно від використаної кредитодавцем назви відповідних платежів.
Таким чином, суд вважає обґрунтованим стягнення процентів, погоджених графіком за періоди до настання строків повернення відповідних частин кредиту, а саме: 1 598 грн. 00 коп. за базовий період та 5 грн. 40 коп. за спеціальний період на залишок кредиту у розмірі 1 грн. 00 коп., усього - 1 603 грн. 40 коп.
При цьому підставою такого висновку є не саме лише зазначення загальної суми процентів у графіку, а погоджені строки повернення окремих частин кредиту та правова природа подальших нарахувань на прострочену заборгованість.
Судом також встановлено, що наданий кредитодавцем розрахунок містить загальну суму нарахованих процентів у розмірі 26 978 грн. 00 коп., тоді як до стягнення заявлено 25 518 грн. 00 коп. Заявлення меншої суми не усуває необхідності перевірки правових підстав її нарахування та не підтверджує правомірності включення до неї платежів за прострочення.
Оскільки із заявлених 25 518 грн. 00 коп. процентів стягненню підлягає 1 603 грн. 40 коп., у задоволенні вимог про стягнення решти процентів у розмірі 23 914 грн. 60 коп. слід відмовити.
Щодо наявності у позивача права вимоги за кредитним договором на підставі договорів факторингу суд зазначає про таке.
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника в обмін на фінансування за плату. Предметом договору може бути як наявна грошова вимога, так і вимога, яка виникне в майбутньому.
Як встановлено судом, документи щодо відступлення права вимоги передбачають його послідовний перехід від Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Секвоя Капітал», а надалі - до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс».
Витяг із реєстру боржників, сформований 29.10.2025 року, містить відомості про ОСОБА_1 , її реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер і дату кредитного договору, а також склад заборгованості. Передача документів за відповідними реєстрами відображена в актах прийому-передачі документів від 29.10.2025 року та 31.10.2025 року.
Водночас відступлення права вимоги не збільшує обсягу зобов`язань боржника та не надає новому кредитору права на отримання платежів, які не підлягали стягненню первісним кредитором. Саме по собі включення суми процентів до реєстру боржників не підтверджує правомірності їх нарахування.
Суд також зауважує, що неподання відповідачем відзиву та її неявка у судове засідання не є визнанням позову та не звільняють позивача від обов`язку доведення обставин, на які він посилається. При заочному розгляді справи суд оцінює наявні докази за загальними правилами цивільного судочинства.
З огляду на викладене позов підлягає частковому задоволенню. З ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» підлягає стягненню заборгованість за Договором про надання кредиту № 3967391 від 17.09.2020 року, обчислена станом на 31.10.2025 року, у загальному розмірі 6 303 грн. 40 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 700 грн. 00 коп. та заборгованості за процентами у розмірі 1 603 грн. 40 коп. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 23 914 грн. 60 коп. слід відмовити з огляду на вище наведене.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
Положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни його розміру та порядок сплати визначаються договором про надання правничої допомоги. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. 00 коп. позивач надав договір про надання правової допомоги № 43657029/01 від 02.01.2026 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» та Адвокатським бюро «Сергія Пошелюзного», додаткову угоду № 3967391 від 27.03.2026 року, детальний опис робіт та акт надання послуг № 3967391 від 27.03.2026 року.
Згідно з актом надання послуг адвокатським бюро надано, а позивачем прийнято правничу допомогу загальною вартістю 6 000 грн. 00 коп., яка включає: усну консультацію щодо обставин спірних правовідносин - 250 грн. 00 коп.; письмову консультацію - 500 грн. 00 коп.; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій - 1 500 грн. 00 коп.; складання позовної заяви - 3 000 грн. 00 коп.; формування додатків до позовної заяви - 750 грн. 00 коп. Загальний час виконання зазначених робіт становить 4,5 години.
Акт підписаний сторонами та містить відомості про прийняття клієнтом наданих послуг без зауважень щодо їх обсягу, якості та строків виконання. Відповідно до умов акта оплата послуг здійснюється клієнтом у повному обсязі при його підписанні.
При цьому розподілу підлягають як витрати, які вже сплачені, так і витрати, які відповідно до умов договору підлягають сплаті. Відтак відсутність окремого платіжного документа сама по собі не є підставою для відмови у відшкодуванні документально підтвердженої вартості наданої правничої допомоги.
Оцінивши надані документи, суд вважає підтвердженими обсяг та вартість правничої допомоги, пов`язаної з підготовкою і поданням позову у цій справі.
Водночас відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 30 218 грн. 00 коп., тоді як судом задоволено позовні вимоги у розмірі 6 303 грн. 40 коп.
Таким чином, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 251 грн. 59 коп. (6 000 грн. 00 коп. ? 6 303 грн. 40 коп. ? 30 218 грн. 00 коп.). Решта зазначених витрат покладається на позивача.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи сплату позивачем судового збору у розмірі 2 662 грн. 40 коп. та часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 555 грн. 37 коп. (2 662 грн. 40 коп. * 6 303 грн. 40 коп. / 30 218 грн. 00 коп.).
На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 526, 530, 629, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
2. Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (місце знаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул.. Симона Петлюри, буд. 21, кв.1, код ЄДРПОУ 43657029) заборгованість за Договором про надання кредиту № 3967391 заборгованість за Договором про надання кредиту № 3967391 від 17.09.2020 року, обчислену станом на 31.10.2025 року, у загальному розмірі 6 303 грн. 40 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 700 грн. 00 коп. та заборгованості за процентами у розмірі 1 603 грн. 40 коп.
3. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 06.04.2021 року по 29.10.2025 року у розмірі 23 914 грн. 60 коп. - відмовити.
4. Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (місце знаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул.. Симона Петлюри, буд. 21, кв.1, код ЄДРПОУ 43657029) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 251 грн. 59 коп.
4. Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (місце знаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул.. Симона Петлюри, буд. 21, кв.1, код ЄДРПОУ 43657029) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 555 грн. 37 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Мовчан Д.В.