Судові рішення

Рішення № 141489573 у справі № 215/9999/25 від 27.10.2026

Рішення від 27.10.2026 у цивільній справі № 215/9999/25 (категорія «Споживчого кредиту»). Суд: Тернівський районний суд м. Кривого Рогу, суддя Лиходєдов А. В.

Справа№ 215/9999/25
СудТернівський районний суд м. Кривого Рогу
СуддяЛиходєдов А. В.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяСпоживчого кредиту
Дата ухвалення27.10.2026
Надійшло до реєстру15.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141489573

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 215/9999/25

2/215/1665/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі: головуючого - судді Лиходєдова А.В.

за участю секретаря судового засідання Ренцарш А.С.

згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження), без повідомлення учасників процесу, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження за адресою: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ: 35625014) до ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулося ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, вказавши його підставою наявність у відповідача заборгованості за договором позики № 72111783 від 17.01.2023 в загальному розмірі 48 000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17 січня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики № 72111783, відповідно до умов якого відповідачу надано позику в розмірі 12 000,00 грн строком на 30 днів, зі сплатою процентів за користування позикою за базовою процентною ставкою 2,5 % на день. Датою надання позики визначено 17 січня 2023 року, датою повернення - 16 лютого 2023 року. 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого первісний кредитор відступає фактору права грошової вимоги до боржників за договорами позики, а фактор приймає такі права вимоги та зобов`язується сплатити за них відповідну плату.

Ухвалою суду від 09 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

28 квітня 2026 року відповідач подав до суду клопотання - заяву, у якій заперечив факт укладення договору позики від 17 січня 2023 року № 72111783, зазначивши, що такого договору не укладав та не підписував, а вказані в позовній заяві номер телефону, адреса електронної пошти та банківські реквізити йому не належать.

3 вересня 2026 року відповідач подав до суду заяву про долучення до матеріалів справи документів, що містять реквізити відкритих на його ім`я рахунків в АТ «ПУМБ» та АТ КБ «ПриватБанк», а також довідки щодо зазначених рахунків.

Інших заяв і клопотань від учасників справи не надходило.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд встановив, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» обґрунтовані посиланням на договір позики від 17 січня 2023 року № 72111783, укладений, за твердженням позивача, між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем, а також на перехід до позивача права грошової вимоги за цим договором на підставі договору факторингу.

Позивач зазначає, що договір позики укладено у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Посилаючись на умови договору, позивач стверджує, що відповідач зобов`язався своєчасно повернути суму позики та сплатити проценти за користування нею, однак своїх договірних зобов`язань не виконав, у зв`язку із чим утворилася заборгованість.

Також позивач зазначає, 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого первісний кредитор відступає фактору права грошової вимоги до боржників за договорами позики, а фактор приймає такі права вимоги та зобов`язується сплатити за них відповідну плату.

Позивач посилається на додаткові угоди до договору факторингу, зокрема додаткову угоду № 9 від 26 липня 2023 року, а також на реєстр боржників № 8 від 26 липня 2023 року, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 72111783 у загальному розмірі 48 000,00 грн, з яких 12 000,00 грн становить заборгованість за основною сумою боргу та 36 000,00 грн - заборгованість за процентами.

За твердженням позивача, після відступлення права вимоги відповідач не здійснив платежів на погашення заборгованості ані на рахунок первісного кредитора, ані на рахунок нового кредитора. Позивач також зазначає, що штрафні санкції за порушення зобов`язання ним не нараховувалися.

Таким чином позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики № 72111783 від 17 січня 2023 року в розмірі 48 000,00 грн, з яких 12 000,00 грн - основний борг та 36 000,00 грн - проценти за користування позикою, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Відповідач заперечує факт укладення договору позики, зазначаючи, що позики не отримував, договір не підписував, а номер телефону, адреса електронної пошти та банківські реквізити, наведені позивачем, йому не належать.

Надалі, 3 вересня 2026 року, відповідач подав заяву про долучення до матеріалів справи документів щодо реквізитів відкритих на його ім`я рахунків та довідок про рух коштів за рахунками в АТ «ПУМБ» і АТ КБ «ПриватБанк» за період із 1 січня 2023 року до 31 січня 2023 року.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

За змістом частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленого значення.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а зміст договору становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів або таку саму кількість речей того самого роду та такої самої якості.

Частиною другою статті 1046 ЦК України передбачено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі у випадках, установлених цією статтею. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Отже, для вирішення спору про стягнення заборгованості за договором позики необхідно встановити не лише наявність документа, у якому викладено умови правочину, а й обставини, які підтверджують виникнення відповідних договірних правовідносин між конкретними сторонами.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила оферту, відповіді про її прийняття в порядку, визначеному законом.

Частиною дванадцятою статті 11 зазначеного Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 цього Закону - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною четвертою статті 14 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. Ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Таким чином, укладення договору в електронній формі саме по собі не виключає можливості підтвердження виникнення договірних правовідносин електронними доказами. Водночас у разі заперечення особою факту укладення договору суд має перевірити належність і допустимість поданих доказів, їхній зміст та взаємний зв`язок, зокрема в частині встановлення особи, яка вчинила дії щодо укладення договору.

Позивач посилається на договір позики № 72111783 від 17 січня 2023 року як на підставу виникнення у відповідача обов`язку повернути грошові кошти та сплатити проценти.

Дослідивши зазначений договір (а.с.6,7), судом встановлено, що він підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «uvRMKDUAc». Разом із тим із матеріалів справи, досліджених судом, не встановлено обставин, які б належними та допустимими доказами підтверджували, що саме відповідач здійснив дії, необхідні для укладення зазначеного електронного договору.

Зокрема, матеріали справи не містять доказів, які б давали змогу встановити належність відповідачу номера телефону та адреси електронної пошти, зазначених у договорі, направлення на відповідний номер телефону одноразового ідентифікатора, його отримання та використання відповідачем для підписання договору. Також позивачем не надано інших достатніх доказів ідентифікації відповідача під час оформлення позики, які в сукупності з текстом договору підтверджували б його волевиявлення на укладення правочину.

Саме по собі відтворення в тексті електронного договору персональних даних, номера телефону, адреси електронної пошти або номера платіжної картки не підтверджує безумовно, що такі відомості були зазначені особисто відповідачем або що відповідні засоби зв`язку та платіжний інструмент перебували під його контролем на момент укладення договору.

При цьому відповідач заперечує належність йому контактних даних і банківських реквізитів, наведених позивачем, а також факт укладення договору та отримання позики. Позивач не надав доказів, які б спростовували ці заперечення та підтверджували, що саме відповідач є особою, яка прийняла пропозицію укласти договір і підписала його одноразовим ідентифікатором «uvRMKDUAc».

Крім того, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів фактичного перерахування відповідачу 12 000,00 грн за договором позики № 72111783 від 17 січня 2023 року.

Наданий позивачем примірник договору, за відсутності належного підтвердження особи позичальника та факту передання йому грошових коштів, не є достатнім доказом виникнення у відповідача обов`язку повернути позику. Так само розрахунок заборгованості, складений позивачем, відображає визначений ним розмір заявлених вимог, проте сам по собі не підтверджує ані факту виникнення відповідного зобов`язання у відповідача, ані правильності визначення його розміру.

Оцінюючи подані відповідачем документи щодо банківських рахунків та руху коштів за період із 1 січня 2023 року до 31 січня 2023 року, суд бере до уваги, що такі документи можуть підтверджувати відомості про відповідні рахунки та операції за ними в межах інформації, яка в них міститься. Водночас сам факт відкриття рахунків на ім`я відповідача не доводить, що саме ці рахунки або відповідні платіжні картки були використані для оформлення спірної позики.

З огляду на те, що в договорі зазначено номер платіжної картки НОМЕР_2 , а не номер банківського рахунку, самі лише довідки про відкриті на ім`я відповідача рахунків не дають змоги зробити однозначний висновок щодо належності відповідачу зазначеної в договорі картки. Водночас ці документи не звільняють позивача від обов`язку довести факт укладення договору саме відповідачем та фактичного надання йому грошових коштів.

Вирішуючи питання щодо доведеності факту укладення відповідачем електронного договору позики, суд ураховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 24 червня 2026 року у справі № 286/3618/24 (провадження № 61-8095св25).

У зазначеній постанові Верховний Суд наголосив на необхідності встановлення обставин належної ідентифікації та верифікації особи позичальника під час оформлення електронного кредитного договору, зокрема належності йому номера телефону, використаного для отримання одноразового ідентифікатора, а також належності банківської картки, на яку перераховано кредитні кошти.

Верховний Суд звернув увагу, що за відсутності відповідних доказів неможливо вважати доведеними обставини укладення договору конкретною особою лише з огляду на зазначення її персональних даних у тексті договору та наявність у ньому електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Зазначений правовий підхід підлягає врахуванню під час розгляду цієї справи, оскільки відповідач заперечує факт укладення договору позики від 17 січня 2023 року № 72111783, належність йому зазначених у договорі номера телефону, адреси електронної пошти та банківських реквізитів.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів належної ідентифікації відповідача під час оформлення позики, належності йому номера телефону, на який, за твердженням позивача, направлявся одноразовий ідентифікатор, та використання цього ідентифікатора саме відповідачем для підписання договору.

За таких обставин, з урахуванням заперечень відповідача та відсутності належних доказів його ідентифікації й фактичного надання йому позики, суд доходить висновку, що позивач не довів виникнення між первісним кредитором і відповідачем договірних правовідносин, на які він посилається як на підставу позову.

При цьому суд враховує, що відповідно до статті 81 ЦПК України саме позивач повинен довести обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відсутність у відповідача доказів, які б беззаперечно підтверджували неотримання ним позики, не може замінити доказів, які повинен надати позивач на підтвердження виникнення зобов`язання.

Окремо суд зазначає, що відповідно до частини дев`ятої статті 83 ЦПК України копії доказів, які подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються іншим учасникам справи, крім випадків, передбачених цією нормою. У разі неподання підтвердження надсилання копій доказів іншим учасникам справи суд вирішує питання про можливість їх врахування з огляду на вимоги процесуального закону та наявність передбачених ним винятків.

Отже, оцінка доказів відповідача має здійснюватися з дотриманням установлених ЦПК України правил їх подання та дослідження. Водночас висновок про недоведеність позовних вимог у цій справі ґрунтується передусім на відсутності достатніх доказів, поданих позивачем на підтвердження укладення договору саме відповідачем та фактичного надання йому позики.

Щодо посилань позивача на набуття права вимоги за договором факторингу суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а також з інших підстав, установлених законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Із наданих позивачем документів убачається, що він обґрунтовує набуття права вимоги договором факторингу від 14 червня 2021 року № 14/06/21 (а.с.9-12), додатковими угодами до нього (а.с.13-15), актом приймоу передачі Реєстру боржників від 26.07.2023 (а.с.16), платіжною інструкцією від 28.07.2023 (а.с.17) реєстром боржників № 8 від 26 липня 2023 року (а.с.18).

Разом із тим відступлення права вимоги є похідним від первісного зобов`язання та саме по собі не підтверджує виникнення такого зобов`язання. Новий кредитор набуває право вимоги в тому обсязі та на тих умовах, які існували у первісного кредитора, але не може набути більше прав, ніж мав первісний кредитор.

Таким чином, навіть за умови належного підтвердження переходу до позивача права вимоги за відповідним реєстром боржників це не усуває необхідності доведення факту виникнення зобов`язання відповідача перед первісним кредитором. За відсутності достатніх доказів укладення договору саме відповідачем та передання йому коштів самі по собі документи про факторинг не є достатньою підставою для стягнення заявленої заборгованості.

Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладення відповідачем договору позики № 72111783 від 17 січня 2023 року та фактичного надання йому грошових коштів, суд доходить висновку про недоведеність виникнення у відповідача зобов`язання з повернення позики та сплати процентів за користування нею.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення 12 000,00 грн основного боргу та 36 000,00 грн процентів є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати позивача зі сплати судового збору, відповідно до статті 141 ЦПК України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, статтями 526, 530, 610, 612, 625, 1048, 1054, 512, 514 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня його складення.

Повний текст складено 12.11.2026 р.

Суддя:

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
27.10.2026 Рішення № 140987922 Тернівський районний суд м. Кривого Рогу
09.04.2026 Ухвала № 135667898 без тексту Тернівський районний суд м. Кривого Рогу
16.03.2026 Ухвала № 134852712 без тексту Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 35625014. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг