Справа № 212/10761/25
провадження 2/216/2149/26
РІШЕННЯ
іменем України
28 вересня 2026 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Цимбалістенко О.В.,
за участі секретаря судового засідання Таганської Є.Р.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
Представник акціонерного товариства «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 3754730-207 від 20.10.2023 в розмірі 54 387,70 грн, яка складається із заборгованості по кредиту (в т.ч. прострочена) - 26 725 грн, заборгованості по процентах (в т.ч. прострочена) - 2,25 грн, та заборгованості по комісії (в т.ч. простроченій) - 27 660,45 грн. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Обґрунтування позовних вимог
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 20.10.2023 між сторонами укладено Заяву-договір № 3754730-207 про надання споживчого кредиту на власні потреби в рамках продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (далі - Кредитний договір).
Відповідач отримав кредитні кошти на умовах визначених Кредитним договором, та зобов`язався їх повернути.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань утворилася заборгованість.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2025 року матеріали позовної заяви надіслано за територіальною підсудністю до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 28 вересня 2026 року замінено позивача акціонерне товариство «Таскомбанк» на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Обставини справи, встановлені судом
20.10.2023 між АТ «Таскомбанк» та відповідачем укладено Заяву-договір № 3754730-207 про надання споживчого кредиту (далі - Договір).
Умовами Договору визначено тип та мета кредиту: кредит на власні потреби.
Загальна сума кредиту: 26 725 грн, строк кредиту: 24 місяці.
Кредитні кошти надаються шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 відкритий в АТ «Таскомбанк», операції за яким здійснюються Позичальником з використанням електронних платіжних засобів або без їх застосування, в залежності від наявності/відсутності в Позичальника Електронного платіжного засобу (платіжної картки).
Комісія за надання кредиту (за наявності, зокрема база розрахунку, порядок обчислення та сплати): 6,9%, що складає 1725 грн. Сума комісії фіксована (незмінна), застосовуються на весь строк кредиту, сплачується одноразово при наданні кредиту.
Проценти за користування кредитом: 0,01% річних.
Процентна ставка фіксована та застосовується на весь строк кредиту. Розмір фіксованої процентної ставки, встановлений цією Заявою-договором, не може бути збільшений без письмової згоди Позичальника. Проценти нараховуються за Заявою-договором щоденно на суму залишку заборгованості за кредитом на кінець кожного дня та сплачуються Позичальником щомісячно в складі ануїтетних платежів у строки згідно з умовами Договору. Нарахування процентів відбувається за схемою «30/360».
Також, відповідачем було підписано Паспорт споживчого кредиту за продуктом «Зручна Готівка Максимум», умови змісту якого відповідають Договору, та Графік платежів з обчисленням загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит № 3754730-207 від 20.10.2023.
АТ «Таскомбанк» зверталось до відповідача з повідомленням-вимогою про сплату заборгованості по кредиту.
Випискою по особовому рахунку кредитного договору №3754730-207 підтверджено факт користування відповідачем кредитними коштами.
Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача за Договором станом на 01.07.2025 становить 54 387,70 грн, з яких: заборгованість по кредиту (в т.ч. прострочена) - 26 725 грн, заборгованість по процентах (в т.ч. прострочена) - 2,25 грн, заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 27 660,45 грн.
29.06.2026 АТ «Таскомбанк» та товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» уклали договір факторингу № НІ/11/35-Ф, відповідно до умов якого позивачу відступлено право вимоги до відповідача за вищевказаним договором.
Джерела права й акти їх застосування
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Як встановлено при розгляді справи, первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором.
На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1078 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1082 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».
При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Висновки суду
Судом встановлено, що Договором укладеним 20.10.2023 між первісним кредитом та відповідачем було визначено порядок отримання, користування, повернення кредиту, та сплати процентів. Відповідач власноручним підписом підписав Договір та свідомо погодився з його умовами.
Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом, надані наступні докази: Заяву-договір про надання споживчого кредиту № 3754730-207 від 20.10.2023, Паспорт споживчого кредиту, виписку по особовим рахункам кредитного договору №3754730-207, розрахунок заборгованості, договір факторингу № НІ/11/35-Ф від 29.06.2026, повідомлення-вимогу АТ «Таскомбанк».
Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені у позовні вимоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, урегульовані частиною другою статті 625 цього Кодексу, згідно яких на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Такі проценти підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тому, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення, підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
Відповідач у судове засідання не з`явився, не скористався правом звернення до суду з відзивом на спростування заявлених вимог позивача.
З матеріалів справи вбачається, що Договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, позивач надав відповідачу кредитні кошти для користування, тоді як останній взяті зобов`язання належно не виконував, що призвело до виникнення заборгованості, тому з відповідача слід стягнути заборгованість по кредиту (в т.ч. прострочена) - 26 725 грн, та заборгованість по процентах (в т.ч. прострочена) - 2,25 грн.
Щодо стягнення заборгованості по комісії (в т.ч. простроченій) в розмірі 27 660,45 грн, суд зазначає наступне.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами 2, 3 статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (з 10.06.2017) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 в справі № 496/3134/19.
За таких обставин, позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісія за надання кредиту на загальну суму 27 660,45 грн, а відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості за комісією є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позову з відповідачки на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 1190,41 грн (26 727,25 х 2422,40 : 54 387,70 = 1190,41).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 610, 625-629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 6 13, 17, 18, 76 83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Заявою-договором № 3754730-207 від 20.10.2023, яка складається із заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 26 725 грн, та заборгованості по процентах (в т.ч. прострочена) - 2,25 грн, всього - 26 727 (двадцять шість тисяч сімсот двадцять сім) грн 25 (двадцять п`ять) коп.
В задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1190,41 (одна тисяча сто дев`яносто) грн 41 (сорок одна) коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Відомості про сторони:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1
Рішення суду складено 28 вересня 2026 року.
Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО