Судові рішення

Рішення № 141489602 у справі № 216/1280/26 від 27.10.2026

Рішення від 27.10.2026 у цивільній справі № 216/1280/26 (категорія «Про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням»). Суд: Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу, суддя ЦИМБАЛІСТЕНКО О. В.

Справа№ 216/1280/26
СудЦентрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу
СуддяЦИМБАЛІСТЕНКО О. В.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПро визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням
Дата ухвалення27.10.2026
Надійшло до реєстру15.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141489602

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 216/1280/26

провадження 2/216/2463/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Цимбалістенко О.В.,

за участі секретаря судового засідання Таганської Є.Р.,

розглянувши у приміщенні суду у місті Кривому Розі, в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Обґрунтування позовних вимог

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 05.12.2001 на чотирьох осіб, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було видано ордер на жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . В даний час квартира знаходиться в комунальній власності. Відповідачі зареєстровані за вищевказаною адресою, однак починаючи з 2015 року по теперішній час там не проживають, не беруть участі в оплаті комунальних послуг, та не надають матеріальної допомоги на утримання квартири.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 23 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27 травня 2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву у якій просив здійснювати розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання відповідачів: АДРЕСА_2 , які були повернуті органом поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній».

Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

До повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 194/1422/19, від 23.09.2021 у справі № 757/56776/20-ц.

У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Статтею 223 ЦПК України визначені наслідки неявки учасників справи у судове засідання.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч. 4 ст. 223 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу за відсутності відповідачів та, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).

Обставини справи, встановлені судом

05 грудня 2001 року Центрально-Міським районним виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області видано ордер № 697 серії П на ім`я ОСОБА_4 , на право зайняття жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . Складає сім`ї: син - ОСОБА_1 , донька - ОСОБА_2 , онук - ОСОБА_3 .

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого управлінням актів цивільного стану м. Бельсько-Бяла 06.03.2025.

Листом виконкому Криворізької міської ради Департаменту розвитку інфраструктури міста від 06.02.2026 встановлено, що квартира АДРЕСА_3 як приватизована не значиться.

Згідно акту ТОВ «Сітісервіс-КР» від 02.02.2026, ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 з 2015 року за адресою: АДРЕСА_2 не проживають.

Довідками з Єдиного державного демографічного реєстру від 14.03.2026 підтверджено факт реєстрації відповідачів за вищеоговореною адресою.

Джерела права й акти їх застосування

Приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, зміст позовних вимог зводиться до захисту прав позивача як користувача спірної житлової квартири від порушень з боку відповідачів, які зареєстровані у цій же квартирі, шляхом зняття їх з реєстрації.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 9 ЖК УРСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням, інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Також, згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців; якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках, перелік яких наведений у частині 3 цієї статті.

При прийнятті рішення по суті справи, суд також керується роз`ясненнями, даних в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», зі змінами та доповненнями, де зазначено, що у справах про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені законом строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, з особами, що потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Під час розгляду справи судом не здобуто жодних доказів про поважність причин не проживання відповідачів у спірному помешканні.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 72 Житлового кодексу Української PCP визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку, позивач змушений звернутися до суду.

Аналіз статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі №490/12384/16-ц висловлений висновок щодо застосування статей 71, 72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Вказано, що саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Верховний Суд виходить з того, що початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, провадження № 61-37646св18, від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц, провадження № 61-30912св18, від 26 лютого 2020 року у справі №333/6160/17, провадження №61-7317св19, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц, провадження № 61-23089св19.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин.

Будь-яке позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку.

Висновки суду

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі у їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки відповідачі добровільно, з власної ініціативи залишили спірне житлове приміщення у 2015 році та більше десяти років не намагалися повернутись до нього. Пояснень, щодо поважності не користування житлом відповідачами не надано, отже є підстави для визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цих осіб понад встановлені строки.

Таким чином, враховуючи доведеність з боку позивача того факту, що відповідачі по справі понад шість місяців не проживають на спірній житловій площі без поважних на те причин, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним житлом.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову з відповідачів на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 532,48 грн з кожного (1064,96 грн : 2 = 532,48).

Керуючись ст. ст. 9, 71, 72 ЖК Української РСР, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 80, 81, 89, 228-229, 263, 265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 (сорок вісім) коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, код ЄДРПОУ: 04052560, місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 27.

Рішення суду складено 27 жовтня 2026 року.

Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
27.05.2026 Ухвала № 137177167 без тексту Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу
23.03.2026 Ухвала № 135088888 без тексту Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 04052560. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг