Судові рішення

Рішення № 141489614 у справі № 216/3963/26 від 09.11.2026

Рішення від 09.11.2026 у цивільній справі № 216/3963/26 (категорія «Інших фактів»). Суд: Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу, суддя КУЗНЕЦОВ Р. О.

Справа№ 216/3963/26
СудЦентрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу
СуддяКУЗНЕЦОВ Р. О.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяІнших фактів
Дата ухвалення09.11.2026
Надійшло до реєстру15.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141489614

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 216/3963/26

провадження 2-о/216/122/26

РІШЕННЯ

іменем України

09 листопада 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі головуючого судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Сотнікової А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань №4 приміщення суду у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,-

встановив:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною заявою, в обґрунтування якої зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3 . Після його смерті вона звернулася до нотаріуса з метою оформлення спадщини, що залишилася, а саме, транспортного зазобу «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , але отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій зазначено, що не доведено факт проживання зі спадкодавцем на день смерті за однією адресою, оскільки на момент смерті спадкодавця місце проживання заявника було зареєстроване за іншою адресою. Однак фактично останній рік життя батька заявник постійно проживала разом з ним до моменту його смерті, що документально підтверджується. ОСОБА_2 є рідним братом заявниці та тривалий час проживає за кордоном, із заявою щодо прийняття спадщини до нотаріуса він не звертався. Враховуючи наведені обставини, заявник просить встановити факт її проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявник та її представник у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду заяви повідомлялися належним чином, від представника заявника надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, вимоги заяви підтримає та просить задовольнити.

Заінтересована особа, ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду заяви повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, визнавши їх достатніми для ухвалення рішення у справі суд вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому, відповідно до роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно зі ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Матеріалами справи встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , який на момент смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 25.03.2025 та довідкою департаменту адміністративних послуг Криворізької міської ради №3359 від 13.05.2026.

Заявник ОСОБА_1 є рідною донькою померлого та її місце проживання на дату смерті батька зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 23.03.1974 та довідкою відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Центрально-Міської районної у місті ради.

З Акту про підтвердження проживання однією сім`єю від 13.05.2026 слідує, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які проживають за адресою: АДРЕСА_3 , а також ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 підтверджують, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю зі своїм батьком - ОСОБА_3 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . За життя спадкодавець через стан здоров`я потребував стороннього догляду та допомоги, які постійно забезпечувала його донька ОСОБА_1 . Вона здійснювала догляд за батьком, забезпечувала його побутові потреби, спільно з ним вела домашнє господарство, характерне для сімейних відносин. Після смерті ОСОБА_3 саме донька організувала та здійснила поховання померлого, продовжувала нести витрати пов`язані з утриманням домоволодіння та вирішенням усіх необхідних питань після смерті батька. За час спільного проживання вони проживали як сім`я, мали спільний побут, взаємні права та обов`язки, інших осіб чи родичів, які б здійснювали догляд за померлим або брали участь у його утриманні, нам не відомо.

Після смерті ОСОБА_3 заявник 02.05.2026 звернулась до Першої криворізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, заведено спадкову справу №215/2026. Більше з заявами про прийняття спадщини або відмову від неї до контори ніхто не звертався, що підтверджується копією спадкової справи.

Постановою державного нотаріуса від 08.05.2026 заявнику відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки не доведено документально факт її проживання зі спадкодавцем на день смерті останнього за однією адресою.

Частина перша ст. 16 ЦК передбачає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання осіб сім`єю без наявності інших ознак сім`ї.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність у осіб особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року №5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, тощо.

Належними та допустимими доказами проживання осіб однією сім`єю є, зокрема: довідки з місця проживання; свідчення свідків; спільні фото, листи ділового та особистого характеру тощо; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що особи вважали себе сім`єю, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Пленум Верховного Суду України в п. 23 Постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7, зазначив: «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформлені спадщини, спадкоємець має право звернутись до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини».

Нормою ч. 1 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, квартира, в якому фізична особа проживає постійно або тимчасово. Тобто, вказана норма не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від зареєстрованого місця її проживання.

Згідно з постановою Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі №484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Таким чином, з огляду на наявні докази та матеріали справи судом достовірно встановлено, що заявник постійно проживала разом з померлим батьком - ОСОБА_3 до моменту його смерті.

Приймаючи до уваги, що встановлення вказаного факту необхідно заявниці для реалізації своїх спадкових прав, а встановити даний факт в позасудовому порядку неможливо, суд приходить до висновку про можливість задоволення заявлених вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує ч. 7 ст. 294 ЦПК України, п. 51 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати в цивільних справах», у зв`язку з чим понесені заявниками судові витрати у справі відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 16, 1216, 1218, 1258, 1264 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-78, 81, 258, 263, 268, 272, 293, 294, 315 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з батьком - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

- заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

- заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
28.09.2026 Ухвала № 140218620 Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу
25.05.2026 Ухвала № 136840331 без тексту Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу