Справа № 357/13655/26
Провадження № 2/357/8563/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого Сомок О. А. ,
при секретарі Пугач В. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа №357/13655/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
09 жовтня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», у якій просить визнати нікчемними окремі умови кредитного договору №5877270 від 17.07.2024 щодо нарахування процентів та комісії, визначити розмір процентів за користування кредитом і зобов`язати позивача за первісним позовом списати нараховану пеню.
Зустрічні позовні вимоги заявник обґрунтовує тим, що умови кредитного договору щодо встановлення денної процентної ставки в розмірі 1,4 % та сплати комісії в сумі 483 грн суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а нарахування пені в сумі 4308 грн у період дії воєнного стану не відповідає пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
При цьому зустрічні позовні вимоги заявлено умовно, на випадок встановлення судом під час розгляду первісного позову факту укладення кредитного договору та переходу до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги за ним.
В судове засідання призначене 03 листопада 2026 року о 09 год. 00 хв. сторони не з`явилися. У заявах по суті спору просили розгляд справи проводити без їх участі.
Фіксування судового процесу технічними засобами фіксації не здійснювалося відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Вирішуючи питання про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним, суд виходить із такого.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 193 ЦПК України визначено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Отже, умовами пред`явлення зустрічного позову є взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Взаємний зв`язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави, або взаємний зв`язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем. Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв`язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову паралізує підставу первісного позову, а тому задоволення вимог відповідача виключає задоволення вимог позивача.
Таким чином, зі змісту ст.193 ЦПК України вбачається, що прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним відноситься до дискреційних повноважень суду, при цьому суд визначає взаємопов`язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), і додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції.
За змістом даної норми однією з умов прийняття зустрічного позову є доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів.
Доцільно їх розглядати в одному процесі тоді, коли це дозволить більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємини сторін, виключити винесення взаємосуперечливих або взаємовиключних судових рішень. І, навпаки, недоцільно розглядати ці вимоги сумісно тоді, коли це затягне розгляд справи, а вимоги повністю можуть бути розглянуті окремо.
Отже, для прийняття зустрічного позову необхідно встановити не лише взаємопов`язаність позовних вимог, а й доцільність їх спільного розгляду.
Судом встановлено, що предметом первісного позову є стягнення заборгованості за кредитним договором №5877270 від 17.07.2024, до складу якої включено, зокрема, проценти, комісію та пеню.
У відзиві на первісний позов відповідач заперечує факт укладення договору, отримання кредитних коштів та обґрунтованість заявленої до стягнення заборгованості. Водночас на випадок встановлення судом факту існування договірних правовідносин відповідач посилається на нікчемність окремих умов договору та неправомірність нарахування процентів, комісії і пені.
За змістом частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання цього правочину недійсним судом не вимагається.
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі №463/5896/14-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога про визнання нікчемного правочину нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення підтверджує або спростовує обставину його нікчемності.
Крім того, у постанові від 13 липня 2022 року у справі №469/3134/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, відповідач вправі не звертатися з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення та вирішити спір по суті, а в разі встановлення нікчемності правочину зазначити відповідний висновок у мотивувальній частині рішення.
Таким чином, питання правомірності нарахування процентів за користування кредитом, комісії та пені, у тому числі застосування наслідків нікчемності відповідних умов договору, безпосередньо входять до предмета дослідження під час вирішення первісного позову про стягнення заборгованості.
При цьому заявлені у зустрічному позові вимоги про визначення розміру процентів та списання пені стосуються тих самих сум, які первісний позивач просить стягнути з відповідача. Доводи щодо їх неправомірного нарахування можуть бути перевірені судом у межах первісного позову без необхідності відкриття окремого провадження за зустрічними вимогами.
Суд також ураховує, що зустрічні позовні вимоги заявлено не як безумовні самостійні вимоги про захист порушеного права, а поставлено в залежність від встановлення судом під час розгляду первісного позову факту укладення кредитного договору та переходу права вимоги за ним.
За таких обставин, хоча первісний та зустрічний позови виникають з одних правовідносин, суд не вбачає процесуальної доцільності їх спільного розгляду, оскільки обставини, якими обґрунтовано зустрічні вимоги, підлягають встановленню та правовій оцінці під час вирішення первісного спору.
Прийняття зустрічного позову за наведених обставин не сприятиме більш ефективному захисту прав сторін, оскільки фактично зумовить повторний розгляд тих самих правових питань, які суд зобов`язаний вирішити за первісним позовом з урахуванням заперечень відповідача.
Водночас повернення зустрічної позовної заяви не позбавляє відповідача права посилатися на нікчемність умов кредитного договору, неправомірність нарахування процентів, комісії та пені під час розгляду первісного позову. Відповідні доводи підлягають перевірці судом незалежно від прийняття зустрічного позову до спільного розгляду.
Відповідно до ч.3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність передбаченої ч.2 ст.193 ЦПК України доцільності спільного розгляду первісного та зустрічного позовів, що є підставою для повернення зустрічної позовної заяви.
Керуючись статтями 193, 194, 258-261, 353 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Відмовити у прийнятті до спільного розгляду з первісним позовом зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про визнання нікчемними окремих умов кредитного договору, визначення розміру процентів та зобов`язання списати пеню.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 повернути заявнику.
Копію зустрічної позовної заяви залишити в матеріалах цивільної справи №357/13655/26.
Роз`яснити заявнику, що повернення зустрічної позовної заяви не позбавляє його права звернення до суду з позовом у загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 13.11.2026.
Суддя О. А. Сомок