Справа № 638/4294/26
Провадження № 6/638/1620/26
УХВАЛА
Іменем України
12 листопада 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Смирнова В.А.,
за участю секретаря судового засідання Євженко О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про поворот виконання судового наказу у справі №638/4294/26 за заявою Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за постачання електричної енергії,-
ВСТАНОВИВ:
04.11.2026 ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Харкова із заявою про поворот виконання судового наказу.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 15.10.2026 скасовано судовий наказ від 05.03.2026 у справі № 638/4294/26 про стягнення з неї на користь ПрАТ «Харківенергозбут» заборгованості. Вказала, що в межах виконавчого провадження № 81954824 з її банківського рахунку було примусово списано 669,08 грн, з яких 303,00 грн становили витрати виконавчого провадження, перераховані до Державного бюджету України. На її звернення щодо повернення зазначених коштів органом державної виконавчої служби було відмовлено. Заявниця вважає, що у зв`язку зі скасуванням судового наказу правові підстави для утримання цих коштів відпали. Посилаючись на статтю 444 ЦПК України, статтю 1212 ЦК України та практику Верховного Суду, вважає, що спірні кошти підлягають поверненню в порядку повороту виконання судового рішення. З урахуванням заяви про уточнення вимог від 05.11.2026 просить допустити поворот виконання судового наказу від 05.03.2026 у частині стягнення витрат виконавчого провадження та стягнути з ПрАТ «Харківенергозбут» на її користь 303,00 грн (з урахуванням уточненої заяви від 06.11.2026).
У судове засідання сторони не з`явилися, повідомлялися своєчасно та належним чином. Заявник просила розгляд заяви проводити за її відсутності.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 05 березня 2026 року Шевченківським районним судом м. Харкова у справі № 638/4294/26 видано судовий наказ, яким Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» заборгованість, що утворилась за адресою: АДРЕСА_1 , за електричну енергію за період з 01.09.2024 по 01.12.2025 в розмірі 13 376 (тринадцять тисяч триста сімдесят шість) гривень 08 копійок та судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 332 (триста тридцять два) гривень 80 копійок.
На підставі вказаного судового наказу було відкрито виконавче провадження №81954824 у Салтівському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що підтверджується постановою про арешт коштів боржника від 15.09.2026.
У Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 15жовтня 2026 року судовий наказ № 638/4294/26 від 05 березня 2026 року, виданий Шевченківським районним судом міста Харкова за заявою Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за електричну енергію за період з 01.09.2024 по 01.12.2025 у розмірі 13376,08 грн. та судового збору 332,80 грн скасовано.
З відповіді Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №293369 від 02.11.2026 на заяву від 18.10.2026 ОСОБА_1 вбачається, що згідно даних АСВП встановлено, що на примусовому виконанні Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №81954824 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» судових витрат, які складаються із судового збору у розмірі 332 (триста тридцять два) гривень 80 копійок. 14.09.2026 керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. 14.09.2026 керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, згідно якої розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, які підлягають стягненню з боржника складають 303,00 грн. 15.09.2026 державним виконавцем на підставі статті 56 Закону винесена постанову про арешт коштів боржника, згідно якої постановлено накласти арешт на грошеві кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках /електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яку направлено на виконання до банків-учасників електронного документообігу: АТ КБ «Приватбанк», АТ «Універсал Банк», АТ «Оксі банк», АТ «Таскомбанк», АТ «Райффайзен Бані», ПАТ АКБ «Індустріалбанк», АТ «ВСТ БАНК», АТ «ПроКредит Банк», 4Т АКБ «Львів», АТ «Кредобанк», АТ «ОТП Банк», АТ «Ідея баню», АТ «Агропросперіс Банк», АТ «Укрсиббанк», АТ «БАНК АВАНГАРД», АТ «СЕНС БАНК», АТ «Банк Альянс», ПАТ АБ «Південний», АТ «Альтбанк», АТ «Державний ощадний банк України», АТ «ІНГ Банк Україна», ПАТ «УКРГАЗБАНК», АТ «Банк 3/4», АТ «Скай Банк», АТ «ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ», АТ «ПОЛТАВА-БАНК», АТ «ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК», АТ «БАНК ТРАСТ-КАПІТАЛ» «АКЦЕНТ-БАНК», АТ «ПРЕУС БАНК МКБ», АТ «ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК» Згідно з повідомленням Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» від 15.09.2026 11:21: «Арешт накладений. На рахунках недостатньо коштів для виконання постанови». В межах виконавчого провадження N 81954824 з боржника стягнуто кошти у розмірі 669,08 грн. У відповідності до вимог статті 45, 27 Закону України «Про виконавче провадження», грошові кошти розподілені та перераховані у повному обсязі наступним чином: - кошти в сумі 303,00 грн. перераховані на відповідний рахунок Державної казначейської служби України, як погашення витрат виконавчого провадження;- кошти в сумі 33,28 грн. перераховані на відповідний рахунок Державної казначейської служби України, як погашення виконавчого збору; - кошти в сумі 332,80 грн. перераховані на рахунок стягувачу у виконавчому провадженні приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут». Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» 22.09.2026 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яку направлено на виконання до банків-учасників електронного документообігу. Згідно з повідомленням Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» від 22.09.2026 10:50: «Арешт за постановою у ВП N 81954024, ID постанови N 34225858516 знято.» 19.10.2026 зa Bx. N 20696 до відділу надійшла заява боржника про закінчення виконавчого провадження № 81954825, до якої долучено ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 15.10.2026 у справі № 638/4294/26, згідно якої судовий наказ № 638/4294/26 від 05 березня 2026 року виданий Шевченківським районним судом міста Харкова за заявою Приватного акціонерного товариства «Харківепергозбут» про заборгованості за електричну енергію за період з 01.09.2024 по 01.12.2025 року у у розмірі 13376.08 грн, та судового збору 332.80 грн. скасовно. Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче проваджения» 20.10.2026 державним виконавем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 81954825, яку, направлено на виконання до банків-учасників електронного документообігу. Згідно з повідомленням АТ КБ «Приватбанк» від 20.10.2026 арешт за постановою знято. Кошти в сумі 332,80 грн. перераховані на розрахунковий рахунок відкритий в АТ КБ «Привал Банк» ОСОБА_1 платіжною інструкцією № 55130; кошти в сумі 33,28 грн. перераховані на рахунок відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 ; кошти в сумі 303,00 грн, перераховані на відповіді Державної казначейської служби України, як погашення витрат рахунок виконавчого провадження. Згідно пункту 2 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов?язані з організацією та проведенням виконавче забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Законом не передбачено норми щодо повернення витрат виконавчого провадження. Таким чином, підстави для повернення витрат виконавчого провадження у розмірі 303,00 грн. на теперішній час відсутні.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Порядок вирішення питання про поворот виконання судового рішення врегульований статтею 444 ЦПК України.
За змістом положень зазначеної статті поворот виконання судового рішення є процесуальною гарантією захисту майнових прав особи, з якої на підставі судового рішення, що в подальшому було скасоване, здійснено стягнення грошових коштів або майна.
Правова природа повороту виконання судового рішення полягає у відновленні попереднього майнового становища сторін шляхом повернення боржнику того, що було стягнуто з нього на користь стягувача за судовим рішенням, яке згодом було скасоване.
Отже, застосування механізму повороту виконання судового рішення передбачає наявність факту виконання судового рішення, його подальшого скасування та необхідності повернення коштів або майна, отриманих стягувачем на підставі такого рішення.
Водночас не всі грошові кошти, утримані з боржника в межах виконавчого провадження, можуть бути предметом повороту виконання судового рішення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), що полягає в сукупності дій визначених цим Законом органів і осіб, спрямованих на примусове виконання рішень.
Згідно зі статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються, зокрема, з виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та інших передбачених законом платежів.
Витрати виконавчого провадження пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, а їх визначення та стягнення здійснюються відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, витрати виконавчого провадження за своєю правовою природою відрізняються від грошових коштів, присуджених судовим рішенням на користь стягувача, оскільки виникають у зв`язку зі здійсненням примусового виконання рішення та не становлять частини присудженої судом заборгованості.
Вирішуючи питання щодо можливості повернення таких коштів у порядку повороту виконання судового рішення, суд враховує правові висновки Верховного Суду.
Суд звертає увагу, що постанова Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 910/9618/18, на яку посилається ОСОБА_1 щодо питання повороту виконання судового рішення у Єдиному реєстрі судових рішень України відсутня. З вказаного вбачається, що такої не існує (Справа № 910/9618/18 розглядалася Господарським судом м. Києва за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Експериментальний механічний завод» (третя особа: ТОВ «Ледруа Консалт») про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства).
Натомість, у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 521/5241/18 викладено правовий висновок щодо розмежування коштів, стягнутих на виконання судового рішення на користь стягувача, та коштів, утриманих виконавцем у зв`язку зі здійсненням виконавчого провадження.
Такий підхід відображено також в ухвалі Верховного Суду від 29 листопада 2024 року у справі № 466/12475/23, у якій розглядалося питання щодо можливості повернення в порядку повороту виконання судового рішення сум винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження.
Верховний Суд виходив із того, що положення статті 444 ЦПК України передбачають повернення боржнику коштів, отриманих стягувачем на підставі скасованого судового рішення, тоді як суми, утримані виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження, не є коштами, присудженими судовим рішенням на користь стягувача.
Отже, витрати виконавчого провадження не можуть бути предметом повороту виконання судового рішення лише з тієї підстави, що судове рішення, під час примусового виконання якого такі витрати були стягнуті, у подальшому скасовано.
Застосовуючи наведені положення законодавства до встановлених обставин справи, суд зазначає, що судовим наказом Шевченківського районного суду м. Харкова від 05 березня 2026 року у справі № 638/4294/26 було вирішено питання про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Харківенергозбут» заборгованості та судового збору.
Натомість питання про стягнення із ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження в розмірі 303,00 грн зазначеним судовим наказом не вирішувалося, а відповідні кошти не були присуджені на користь ПрАТ «Харківенергозбут».
Як вбачається зі змісту заяви та підтверджується відповіддю Салтівського ВДВС у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №293369 від 02.11.2026, грошові кошти в розмірі 303,00 грн були утримані органом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження №81954824 як витрати виконавчого провадження та перераховані до Державного бюджету України.
Отже, спірні кошти були стягнуті не на виконання визначеного судовим наказом обов`язку зі сплати заборгованості за постачання електричної енергії чи судового збору на користь стягувача, а у зв`язку зі здійсненням органом державної виконавчої служби заходів примусового виконання судового рішення.
При цьому ПрАТ «Харківенергозбут», з якого заявниця просить стягнути 303,00 грн, не є отримувачем зазначених коштів.
Суд наголошує, що процедура повороту виконання судового рішення спрямована на повернення боржнику майна або грошових коштів, отриманих стягувачем на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасоване, та не передбачає покладення на стягувача обов`язку відшкодувати витрати, які виникли у зв`язку зі здійсненням виконавчих дій і не були отримані ним.
Саме по собі скасування судового наказу не змінює правової природи витрат виконавчого провадження та не свідчить про можливість їх повернення шляхом застосування процедури повороту виконання судового рішення.
Оцінюючи посилання заявниці на положення статті 1212 ЦК України, суд зазначає, що наведена норма регулює зобов`язання, які виникають у зв`язку з набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.
Водночас предметом розгляду в цьому провадженні є заява про поворот виконання судового наказу, порядок вирішення якої визначений статтею 444 ЦПК України.
У межах розгляду такої заяви суд не вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для виникнення самостійного зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна, а встановлює наявність передбачених процесуальним законом підстав для повернення коштів, стягнутих на користь стягувача за скасованим судовим рішенням.
Крім того, заявниця не зазначає обставин, які б свідчили про набуття ПрАТ «Харківенергозбут» спірних коштів у розмірі 303,00 грн, а навпаки, вказує на їх перерахування органом державної виконавчої служби до Державного бюджету України.
За таких обставин посилання на статтю 1212 ЦК України не спростовує висновку суду про відсутність підстав для застосування механізму повороту виконання судового наказу щодо спірних коштів.
Суд також зазначає, що питання правомірності визначення та стягнення витрат виконавчого провадження, а також наявності підстав для їх повернення у зв`язку зі скасуванням виконавчого документа не є предметом розгляду заяви про поворот виконання судового рішення.
Відповідні питання можуть бути предметом самостійного судового розгляду в установленому законом порядку з урахуванням характеру спірних правовідносин та належного способу захисту порушеного права.
Відмова в задоволенні заяви про поворот виконання судового наказу не позбавляє заявницю права на звернення за захистом своїх прав у передбачений законом спосіб.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що грошові кошти в розмірі 303,00 грн, повернення яких просить заявниця, не були присуджені судовим наказом Шевченківського районного суду м. Харкова від 05 березня 2026 року на користь ПрАТ «Харківенергозбут», не були отримані зазначеним товариством як стягувачем, а утримані органом державної виконавчої служби як витрати виконавчого провадження.
За таких обставин зазначені кошти не можуть бути предметом повороту виконання судового наказу в порядку статті 444 ЦПК України.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про поворот виконання судового наказу Шевченківського районного суду м. Харкова від 05 березня 2026 року у справі № 638/4294/26 в частині повернення витрат виконавчого провадження в розмірі 303,00 грн, у зв`язку з чим у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 260, 261, 444 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені заяви Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за постачання електричної енергії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з моменту складання ухвали.
Суддя В.А.Смирнов