Справа № 638/9673/26
Провадження № 2-о/638/262/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретаря Кутоманової К.С., Рудської В.П.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника ОСОБА_2 ,
представників заінтересованої особи Коваленко Л.І., Калінової А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Шевченківського районного суду міста Харкова цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про встановлення факту постійного проживання на території України, -
встановив:
Адвокат Шепілова Юлія Анатоліївна звернулась до Шевченківського районного суду міста Харкова в інтересах ОСОБА_1 із заявою, в якій просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 24 серпня 1991 року.
В обґрунтування вимог посилається на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в м. Вовчанськ. З моменту народження заявник проживав з батьками за адресою: АДРЕСА_1 , потім з родиною переїхав проживати в квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , де заявник був зареєстрований в період з 24.11.1989 року по 19.07.1991 року, та був знятий з реєстрації у зв`язку з подальшим призовом до радянської армії. 05.09.1989 року в м.Вовчанськ заявник був документований паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , оформленим ВВС Вовчанського РВК Харківської області. 21.12.1991 року заявник був зарахований в списки особового складу ВЧ НОМЕР_2 в АДРЕСА_3 . 14.01.1992 року був призначений телефоністом АТС вузла дальнього і внутрішнього зв?язку ВЧ НОМЕР_3 , в якій проходив службу до 18.10.1993 року. Після завершення служби, фактично залишився проживати в м. Київ, жив у квартирі майбутньої дружини за адресою: АДРЕСА_4 . 17.12.1993 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою м. Київ. ІНФОРМАЦІЯ_3 у заявника народився син - ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_4 дружина заявника померла, у зв`язку з чим заявник разом з сином повернувся в м. Вовчанськ, проживав у батьківському житлі, жив за рахунок тимчасових підробітків. 03.06.2024 року, заявник зі своєю родиною евакуювався з м. Вовчанськ до м. Харків. Тому наполягає, що заявник постійно проживав на території України станом на 24 серпня 1991 року.
14.08.2025 року заявник звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з письмовою заявою про перевірку своєї належності до громадянства України, з метою подальшого документування паспортом громадянина України, оскільки заявник ніколи не отримував та не мав жодного паспортного документу, окрім паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, та ніколи не залишав територію України. Заявнику було надано письмову відповідь з посиланням на «Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженого Указом Президента України № 215 від 27.03.2001, а саме на п. 8, 9 із зазначенням про необхідність подання судового рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України станом на 13 листопада 1991 року. Окрім цього, заявнику було запропоновано звернутись до територіального підрозділу Головного управління Державної міграційної служби України за місцем проживання у разі виконання вимог законодавства та наявності необхідних документів з заявою про встановлення належності до громадянства України. Також зазначає, що встановлення факту постійного проживання на території України необхідне заявникові для звернення до органів Державної міграційної служби України з метою встановлення належності до громадянства України та в подальшому оформлення паспорта громадянина України. У ОСОБА_1 , не має будь-якої іншої можливості, аніж в судовому порядку встановити факт його проживання на території України.
Представником заінтересованої особи подано до суду відзив, згідно змісту якогоГУ ДМС України в Харківській області просить відмовити у задоволенні заяви, зазначивши, щшо одним із документів, що в обов`язковому порядку подаються особою для встановлення належності до громадянства України, є рішення суду про встановлення факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року. Вважає, що надані заявником документи не можуть жодним чином свідчити про факт постійного проживання заявника на території України саме в один конкретний день 24.08.1991 р. Усі дати та періоди часу, зазначені у доказах, стосуються часу до або після 24.08.1991 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 12.05.2026 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено в порядку окремого провадження.
В судовому засіданні заявник та його представник підтримали заяву з підстав, зазначених у ній.
Представник заінтересованої особи в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні заяви.
Розглянувши заяву, заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Вовчанськ Вовчанського району Харківської області, про що зроблено відповідний актовий запис №234, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим повторно 08.02.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вовчанського районного управління юстиції Харківської області.
Як вбачається зі змісту заяви та матеріалів справи, до 24.11.1989 року заявник проживав за адресою: АДРЕСА_1 . В період з 24.11.1989 року по 19.07.1991 року заявник був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_2 .
05.09.1989 року в м. Вовчанськ заявник був документований паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , оформленим ВВС Вовчанського РВК Харківської області, що підтверджується довідкою ГУ ДМС України в Харківській області та копією паспорта.
21.12.1991 року заявник був призваний на військову службу, що підтверджується листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 01.04.2026 року.
Згідно листа ГУ ДМС України в Харківській області станом на 17.04.2025 року за відомчою інформаційною системою ДМС місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території Харківської області не зареєстроване.
Відповідно до довідки коменданта гуртожитку №4 від 16.04.2026 року ОСОБА_1 мешкає за адресою АДРЕСА_5 Харківського економічного університету імені Семена Кузнеця з 08.06.2024 року.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 повідомила, що є однокласницею заявника, навчались у школі у м.Вовчанськ з 1980 року по 1988 рік, з 1 по 8 класи. Після закінчення школи спілкувались, бачились з ним на ринку, біля магазинів, зустрічались ввечері на танцях у 1991 році, зокрема в період з літа до кінця 1991 року, потім його призвали до армії. В подальшому зустріла ОСОБА_1 у 2007 році. Наполягала, що станом на 24.08.1991 року заявник перебував у м.Вовчанськ.
14.08.2025 року заявник звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з письмовою заявою про перевірку своєї належності до громадянства України, з метою подальшого документування паспортом громадянина України.
ГУ ДМС України в Харківській області заявнику надано відповідь з посиланням на «Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженого Указом Президента України № 215 від 27.03.2001, а саме на п. 8, 9 із зазначенням про необхідність подання судового рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України станом на 13 листопада 1991 року. Окрім цього, заявнику запропоновано звернутись до територіального підрозділу Головного управління Державної міграційної служби України за місцем проживання у разі виконання вимог законодавства та наявності необхідних документів з заявою про встановлення належності до громадянства України. Надана відповідь підтверджується листом № 6301.7-16098/63.1-25 від 05.09.2025 року
Згідно із частиною першою статті 3, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право за захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні викладений в ч. 1 ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
Так, у відповідності до ч.1 та ч.2 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.
Згідно з пунктами 1, 2 ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: - усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня1991 року) постійно проживали на території України; - особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Особи, зазначені у пункті 1 ч.1 цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»).
Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.
Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України від 08 жовтня 1991 року №1636-ХІІ «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).
Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Указом Президента України від 27.03.2001 №215 (у редакції Указу Президента України від 11 лютого 2026 року №110/2026) затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, який набрав чинності 13.02.2026 року у новій редакції.
Згідно вимог пункту 34 Порядку (у новій редакції від 11 лютого 2026 року) передбачено, що Для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), Кримської Народної Республіки, Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки, подає документи, передбачені підпунктами «а»-«в», «г» пункту 33 цього Порядку, а також судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на зазначених територіях.
Дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить висновків про те, що заявником підтверджено належними та допустимими доказами факт його постійного проживання на території України, зокрема станом на 24 серпня 1991 року.
Згідно положень ч. 3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст.80 ЦПК України).
Встановлення факту належності вказаного документу для заявника має юридичне значення, оскільки необхідне заявникові для звернення до органів Державної міграційної служби України з метою встановлення належності до громадянства України та в подальшому оформлення паспорта громадянина України, а відтак суд вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
У відповідності до вимог ч.7 ст.294 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Судові витрати залишити за заявником.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відомості про учасників справи:
заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_5 ;
заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, ЄДРПОУ 37764460, м.Харків, вул.Римарська буд.24.
Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк