Справа № 630/1156/25
Провадження № 2/630/28/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 року м Люботин
Люботинський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді Малихіна О.О.,
за участю секретаря Нерубацької А.О., Літкевич Ю.В.,
представника позивача Коновала А.М.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача (дистанційно) Бачіашвілі М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Люботин Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 630/1156/25 (провадження № 2/630/28/26) за позовом ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Коновал Артем Миколайович, до ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бачіашвілі Марина Омарівна, про стягнення суми завданих матеріальних збитків в розм7ірі 1006433,00 грн у вигляді кошторисної вартості будівництва; суми завданої моральної шкоди в розмірі 500000,00 грн; суми понесених витрат щодо завданих матеріальних збитків внаслідок пожежі - 31283,50 грн, які сплачені позивачем за формування звіту про проведення обстеження садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та 20716,50 грн за виготовлення та формування кошторисної документації, а також понесених судових витрат на оплату судового збору в розмірі 10584,33 грн і 7500,00 грн,
в с т а н о в и в:
В обґрунтування заявленого позову представник позивача Коновал А.М. вказав, що позивач ОСОБА_2 являється власницею садового будинку літ. «А-2» загальною площею 261,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим № [номер приховано]:49:001:0105, з цільовим призначенням - для колективного садівництва, яка розташована за тією ж адресою. 09 червня 2024 року між власником ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір найму (оренди) житла, предметом якого був садовий будинок літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_1 , на строк 6 місяців, по 09 грудня 2024 року включно. Договором найму були визначені для Наймача ОСОБА_1 обов`язки, зокрема, щодо дотримання санітарних, протипожежних та інших вимог; ліквідації наслідків аварій, що сталися з вини наймача, а також передбачено умову щодо відповідальності наймача, яка покладає на нього обов`язок відшкодувати збитки, задані наймачем внаслідок пошкодження майна з вини наймача. При укладенні договору найму його сторонами був укладений акт № 1 передання-приймання ввіреного Наймачу майна, в якому було зазначено, що в будинку не працюють прилади обігріву - газовий котел та пральна машина. Отже з боку Наймодавця ОСОБА_2 було доведено до відома Наймача ОСОБА_1 ту інформацію, що опалення в садовому будинку мало б здійснюватися саме за допомогою газового котла. Виходячи з цього, інший прилад опалення, існуючий в будинку - декоративний камін, не міг бути використаний для опалення будинку, бо не являється основним засобом опалення, а лише є приладом з декоративним призначенням. Укладаючи договір найму, ОСОБА_1 погодилась з цим, та відповідно не мала права користування будь-якими іншими приладами опалення в будинку, окрім як газовим котлом. Але ОСОБА_1 взяті на себе договірні зобов`язання не виконала. 16 жовтня 2024 року відповідач зателефонувала власниці та повідомила про пожежу, яка виникла в приміщенні будинку, та яка призвела до часткової руйнації садового будинку. Причиною пожежі було недбале використання Наймачем декоративного каміну в садовому будинку, що виразилось у використанні великого обсягу деревини, що призвело до виникнення об`ємного відкритого полум`я у каміні. Про факт пожежі був складини акт від 16 жовтня 2024 року, засвідчений інспекторами ВЗН ХРУ ГУ ДСНС України у Харківській області, в якому зазначено місце виникнення пожежі - внутрішній об`єм даху в місці прокладання димоходу каміну на твердому паливі. За версією фахівців причина виникнення пожежі пов`язана з дією джерела запалювання, віднесеного до групи «відкрите полум`я», та основною причиною виникнення пожежі є пов`язаність з дією джерела опалювання, визначеного як «Тепло, отримане від більш розігрітого або розжареного предмета». За матеріалами перевірки пожежників виявлено, що в осередку пожежі були виявлені залишки нагрівальної деревини, що перебуває у причинною зв`язку із горінням та високою температурою нагріву і розжарення матеріалів. Так, під час проведення огляду місця пожежі було встановлено, що 16 жовтня 2024 року відповідач ОСОБА_1 та її чоловік використовували камін для опалення будинку. Дії мешканців будинку призвели до порушення правил пожежної безпеки та поводження з вогнем, що й призвело до негативних наслідків у вигляді псування житла та речей, які належать власнику будинку.
Представник позивача ОСОБА_3 також вказав у позові, що внаслідок пожежі, яка виникла в будинку, який належить позивачу, були пошкодженні конструктивні елементи покрівлі, принтер, комп`ютерна миша, особисті речі відповідача, письмовий стіл, два крісла, чотири міжкімнатні двері, дві шафи, два освітлювальні прилади, вікна, облицювання стін і стелі, та інше майно. Позивачем 09 грудня 2024 року на адресу відповідача було направлено звернення щодо компенсації завданої майнової шкоди. Але відповідач відмовилась відшкодувати позивачу завдані збитки, та моральні і фізичні страждання. За експертною оцінкою № 51095, проведеною ТОВ «Експертиза МВК», завдана позивачу матеріальна шкода визначена у розмірі 1006433,00 грн, та вона складається з вартості будівельних робіт будинку в сумі 770811,00 грн, та інших витрат в сумі 235622,00 грн. І саме відповідач зобов`язана відшкодувати завдану майнову шкоду, оскільки факт порушення нею правил пожежної безпеки був встановлений та перебуває у причинному зв`язку із наслідками. Також позивачем ОСОБА_2 були понесені грошові витрати на проведення обстеження будинку в сумі 31283,50 грн, та складання кошторисної документації щодо відновлення технічного стану будинку в сумі 20726,50 грн. Крім того, позивач зазнала моральних страждань внаслідок пошкодження будинку, який є успадкованим майном близького родича, та який потребує відновлення, що призводить до глибоких душевних та психічних страждань, порушення нормального ритму життя, викликаного неможливістю користуватися належним їй будинком. Розмір моральних страждань позивач оцінює у 500000,00 грн.
Ухвалою від 12 вересня 2025 року було відкрито провадження в справі і призначено до розгляду в підготовчому засіданні. Відповідачу був визначений строк у 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження в справі для подання відзиву уразі виникнення заперечень проти позову.
Копії ухвали про відкриття провадження в справі і позовної заяви відповідачем ОСОБА_1 отримані поштою 24 вересня 2025 року.
13 жовтня 2025 року на адресу суду надійшов відзив від 09 жовтня 2025 року, поданий представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Бачіашвілі М.О., в якому вона заявила про невизнання вимог позивача ОСОБА_4 та просила відмовити в задоволенні позову. Представник відповідача вказала, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений договір найму (оренди) житла, предметом якого був садовий будинок літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_1 , на строк 6 місяців, по 09 грудня 2024 року включно. В договорі, розділ 5, сторони домовились про те, що Наймач повинен відшкодувати збитки, завдані Наймодавцеві внаслідок пошкодження майна з вини Наймача. Додатком до договору найму був акт № 1 від 09 червня 2024 року приймання-передачі, в якому було вказано, що усе майно передається у справному стані, за виключенням непрацюючих газового котла та пральної машини, на що вказала Наймач ОСОБА_1 . Натомість з боку Наймодавця ОСОБА_2 не було зауважень щодо заборони на використання каміну за призначенням. В будинку, належному позивачу, проживала ОСОБА_1 зі своїм чоловіком та двома синами. Ввечері 15 жовтня 2024 року подружжя ОСОБА_5 запалила камін у будинку. Вночі чоловік відповідача розбудив її та повідомив, що їх син відчув запах диму, а тому він загасив камін. Але відповідач побачила, що у стелі почав утворюватися отвір на стику стелі та димоходу, а також почало палати горище. Про те, що у будинку сталася пожежа, ОСОБА_1 в той же день повідомила власницю, та в подальшому намагалася обговорити з ОСОБА_2 виниклу ситуацію. Але позивач по всяк час змінювала дату зустрічі, через що вони так і не зустрілися. 09 грудня 2024 року ОСОБА_1 направила на адресу ОСОБА_2 поштою лист та акт приймання-передачі будинку. Але позивач цей лист не отримала. В подальшому на адресу ОСОБА_1 надійшов лист від представника ОСОБА_2 з вимогою у дводенний строк повідомити свою позицію щодо відшкодування завданої шкоди та привести будинок у попередній стан, в якому будинок перебував на день передання у найм. На адресу представника ОСОБА_2 відповідачем ОСОБА_1 була направлена письмові відповідь про відсутність її вини у виникненні пожежі, яка сталася 16 жовтня 2024 року, через що вона вважає вимогу про компенсацію завченої шкоди необґрунтованою. Позиція відповідача грунтується на тому, що в акті про пожежу зазначено, що ймовірна причина виникнення пожежі пов`язана з дією джерела запалювання «Тепло отримане від більш розігрітого або розжареного предмету». Обставини пожежі також були предметом перевірки Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області, і в даній події ознаки складу кримінального правопорушення не виявлено.
Представник відповідача ОСОБА_6 у відзиві також вказала, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами вину ОСОБА_1 у виникненні 16 жовтня 2024 року пожежі в будинку позивача. Натомість відповідач ще 07 листопада 2024 року ініціювала проведення пожежно-технічного дослідження, звернувшись з відповідною заявою до ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса». За результатами проведеного пожежно-технічного дослідження судові експерти дійшли висновків про те, що технічною причиною виникнення 16 жовтня 2024 року в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є займання горючих конструктивних матеріалів в об`ємі горищного перекриття біля димоходу, під впливом локального теплового імпульсу від поверхні труби димоходу каміну, з подальшим тепловим впливом на конструктивні елементи та оточуючу речову обстановку; та що дії чи бездіяльність Наймача ОСОБА_1 не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням пожежі. Від так позивачем не доведено вину відповідача у завданні шкоди внаслідок пожежі.
Представником позивача ОСОБА_3 подано відповідь на відзив від 18 жовтня 2025 року, в якійу він виклав свої міркування щодо наведених представниками відповідача у відзиві заперечень. Він зауважив на тому, що відповідачем ОСОБА_1 визнані ті обставини, що нею був укладений з ОСОБА_2 договір оренди житлового будинку від 09 червня 2024 року, і що вона в ньому проживала, та не заперечує факт виникнення 16 жовтня 2024 року пожежі, яка знищила частину житлового помешкання та майно позивача, та що в день пожежі вона користувалась каміном на твердому паливі. Разом із тим представник ОСОБА_3 вказав, що висновок експертів, наданий представником відповідача не являється висновком судової експертизи, а є лише приватним дослідженням, виконаним за ініціативою сторони, яка зацікавлена у результаті розгляду справи, та ще й без участі позивача. До того ж, відповідачем не були надані усі необхідні для експертного дослідження матеріали, про які було вказано у клопотанні експертів. Тому висновок експертів комісійної пожежно-технічної експертизи від 18 грудня 2024 року ґрунтується лише на суб`єктивних і не підтверджених доказах, а тому не є належним доказом. На відміну від цього висновку акт ДСНС про причину пожежі являється офіційним документом, який має вищу доказову силу. Натомість відповідач не ставить перед судом питання про призначення в справі судової пожежно-технічної експертизи для об`єктивного визначення причин пожежі. Також представник позивача вказав, що актом приймання-передачі орендованого майна не було передбачено використання каміну, а тому усі дії відповідача, пов`язані з користуванням каміном, являються самовільними, що не спростовує презумпцію її вини як заподіювача шкоди. Крім того, відповідач за договором оренди повинна була дотримуватися правил протипожежної безпеки та забезпечувати збереження будинку. Але відповідачем була допущена поведінка, яка має ознаки необережної вини, та між її діями та завданою шкодою існує прямий причинний зв`язок. Від так ОСОБА_1 повинна відшкодувати матеріальну шкоду, визначену ліцензованою організацією в сумі 1006433,00 грн, та моральну шкоду в розмірі 500000,00 грн, який визначений з урахуванням тяжких наслідків для позивача та її психологічних страждань, а також втратою житла та неможливістю проживання в ньому.
Представником відповідача ОСОБА_6 24 жовтня 2025 року були подані заперечення на відповідь на відзив, в яких вона вказала на те, що представник позивача на обґрунтування позову посилається на акт ДСНС, складений одразу після пожежі, як на офіційний документ, який має підвищену доказову силу. Але твердження представника, що вказаним актом підтверджується провина відповідача у пожежі, являються безпідставними. Натомість висновок експертів від 18 грудня 2024 року за результатами проведеного комісійного пожежно-технічного дослідження за заявою ОСОБА_1 , є належним доказом, оскільки відповідає вимогам ст.ст. 102, 106 ЦПК України. Такий висновок був складений експертами з дотриманням вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом МЮУ від 08 жовтня 1998 року № 53/5, та на підставі усієї інформації та документів щодо події пожежі, яка виникла у будинку позивача 16 жовтня 2024 року, та її наслідків. Комісія експертів дійшла висновку, що технічною причиною виникнення пожежі в будинку позивача є займання конструктивних матеріалів в об`ємі горищного перекриття біля димоходу під впливом локального теплового імпульсу від поверхні труби димоходу каміну, з подальшим тепловим впливом на конструктивні елементи та оточуючу речову обстановку. Камін - це різновид печі спрощеної конструкції, а тому вимоги щодо безпечної його експлуатації, як для печі, передбачені Загальними вимогами пожежної безпеки. В свою чергу, відповідальність за конструктивне влаштування пічного устаткування та його періодичне обслуговування покладається на власника майна, а безпечна експлуатація на орендарів. При укладання договору найму (оренди житла) та акту передачі-приймання не були зазначені обмеження чи зауваження щодо можливості користування напіввідкритим каміном. І сім`я ОСОБА_5 під час свого проживання в будинку використовувала камін за призначенням. Але використання каміну призвело до прогріву димаря та подальшого небезпечного впливу на горючі конструктивні елементи перекриття горища, які не були відділені протипожежними розділками. Тому дії відповідача ОСОБА_1 не перебувають у причинно-наслідкову зв`язку з виникненням пожежі. Також представник відповідача звернула увагу на ту обставину, що встановлення каміну та улаштування димохідних каналів в будинку регулюється будівельними нормами, які стосуються пожежної безпеки, правил монтажу, вентиляції та димовидалення. Але до позову додано лише технічний паспорт на будинок, який належить позивачу та в якому улаштований камін. Однак в технічному паспорті відсутня інформація як про улаштування димоходу на другому поверсі, так і описова інформація про камін.
В підготовчому засіданні, яке відбулось 03 листопада 2025 року, судом були надані роз`яснення представнику позивача ОСОБА_3 про можливість реалізувати процесуальне право на подання клопотання про призначення відповідної судової експертизи з метою отримання висновку експерта на підтвердження причин виникнення пожежі, у випадку незгоди з висновками експертів, залучених відповідачем. Але як до закриття підготовчого провадження, так і під час судового розгляду стороною позивача відповідного клопотання не подано.
Ухвалою від 16 грудня 2025 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Ухвалою від 12 червня 2026 року було задоволено заяву представника позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову, та накладено арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1295052163101, що належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 07 липня 2017 року приватним нотаріусом ХМНО Тимченко Т.В., за реєстр. № 815, до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили.
У вступному слові представник позивача ОСОБА_3 позовну заяву підтримав та просив її задовольнити та надав пояснення на обґрунтування заявлених вимог, в яких посилався на обставини, викладені у позові та відповіді на відзив. Представник позивача наголосив на тому, що в будинку, який був переданий в оренду відповідачу, газовий котел, який використовувався для опалення, не працював, але був улаштований камін, який не призначений для тривалого використання в якості системи опалення. Відповідач повинна була дотримуватися правил пожежної безпеки при використанні каміну, і саме внаслідок використання каміну в будинку виникла пожежа. Одразу після пожежі відповідач визнавала свою провину в тому, що сталося, але потім відмовилась відшкодовувати завдані збитки.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що позовні вимоги не визнає, та просила відмовити в задоволенні позову.
У вступному слові представник відповідача ОСОБА_6 заперечила проти заявлених позивачем вимог та просила в їх задоволенні відмовити, надала пояснення на обґрунтування заперечень, в яких посилалася на обставини, викладені у відзиві та запереченнях. Додатково представник ОСОБА_6 акцентувала увагу на тому, що вини відповідача у виникненні пожежі в будинку позивача немає, а також відсутні докази порушення відповідачем правил пожежної безпеки. Натомість позивач, як власник будинку, повинна була обслуговувати камін та димохід, який до того ж, був зроблений з порушеннями та із використанням неналежних матеріалів. І це підтвердили експерти, яких відповідач залучила за власною ініціативою.
В судовому засіданні, вислухавши промови представників сторін, дослідивши подані ними докази, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_2 являється власницею садового будинку літ. «А-2», загальною площею 261,3 кв.м, основною площею 127,7 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та який знаходиться на земельній ділянці площею 0,1000 га з кадастровим № [номер приховано]:49:001:0105, цільове призначення - для колективного садівництва, яка розташована за вказаною вище адресою, що підтверджується свідоцтвами про право власності на спадщину за законом, виданими 27 липня 2023 року приватним нотаріусом ХМНО Бондаренко Г.Ю. за реєстр. № 361 і № 362 відповідно (т. 1 а.с. 18-21).
09 червня 2024 року між позивачем ОСОБА_2 і відповідачем ОСОБА_1 був укладений в простій письмовій формі Договір найму (оренди) житла (т. 1 а.с. 31, 32). Згідно з цим договором ОСОБА_2 , як власник садового будинку (Наймодавець), передала відповідачу ОСОБА_1 (Наймач) в тимчасове користування на строк 6 місяців належне їй на праві власності Майно - будинок за адресою: АДРЕСА_1 , про що сторонами договору був складений відповідний акт № 1 передачі-приймання від 09 червня 2024 року (т. 1 а.с. 33). В акті зазначено, що Наймач ОСОБА_1 прийняла від Наймодавця ОСОБА_2 будинок, який складається з 5 житлових кімнат, разом з меблями та побутовою технікою. До акту також були внесені зауваження, зокрема, про те, що в будинку не працює газовий котел та пральна машина.
Згідно з ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. До договору найму житла, крім найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.ст. 811-813 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі; предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина, які мають бути придатними для постійного проживання у ньому. Сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи.
Основні обов`язки наймача житла передбачені ст. 815 ЦК України, згідно з якими Наймач зобов`язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані; та Наймач не має права провадити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця.
Так, з тексту договору найму (оренди) житла від 09 червня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 , як Наймач, взяла на себе обов`язки, серед іншого, дотримуватися санітарних, протипожежних та інших обов`язкових вимог; забезпечувати збереження майна та підтримувати його в належному стані; ліквідовувати наслідки аварій, що стались з вини Наймача. Також сторонами договору досягнуто домовленості про те, що Наймач повинен відшкодувати збитки, завдані Наймодавцеві внаслідок пошкодження Майна або майна, що знаходиться в ньому, з вини Наймача.
В позовній заяві представник позивача ОСОБА_3 стверджував, що в момент укладення договору найму (оренди) житла від 09 червня 2024 року Наймодавцем ОСОБА_2 , як власником будинку, було доведено до відома Наймача ОСОБА_1 те, що опалення будинку повинно здійснюватися виключено за допомогою газового котла, і що розташований в приміщенні будинку «декоративний» камін не можна використовувати взагалі.
Натомість, як це вбачається з тексту договору найму (оренди) житла від 09 червня 2024 року, в нього не було передбачено заборону або обмеження для Наймача у користуванні каміном, який улаштований в приміщенні будинку, який був переданий для проживання відповідачу та її сім`ї. Будь-яких застережень щодо неможливості використання каміна за призначенням, саме як опалювального пристрою, через те, що він є «декоративним» або фальшкаміном, або про непрацездатність каміну через технічну несправність або невідповідність вимогам протипожежної безпеки в акті № 1 передачі-приймання від 09 червня 2024 року, який є невід`ємним додатком до договору найму (оренди) житла, власником ОСОБА_2 не зазначено.
За ініціативою представника відповідача ОСОБА_6 під час судового розгляду були допитані в якості свідків відповідач ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_7 .
Відповідач ОСОБА_1 , даючи показання як свідок, підтвердила, що укладенню договору найму (оренди) житла від 09 червня 2024 року передували огляди будинку в присутності власниці та її родичів. Під час огляду ОСОБА_2 повідомила, що камін в будинку можна використовувати, і що за його допомогою обігрівається сусідня кімната, та показала, де на подвір`ї зберігаються дрова. До будинку вона, ОСОБА_1 , заселилася 09 червня 2024 року разом зі своїм чоловіком ОСОБА_7 та двома дітьми. Невдовзі після заселення власниця відремонтувала газовий котел, яким вони потім користувалися для нагріву води та опалення будинку. В перший раз камін в будинку розпалював її чоловік вдень 14 жовтня 2024 року. Наступного разу камін чоловік розпалив 15 жовтня 2024 року після 22-00 год. і залишився в кімнаті працювати, а вона з дітьми пішли спати в кімнати на другому поверсі. Але вночі, орієнтовно після 02-00 год., іі розбудив чоловік та повідомив, що в кімнаті, де спить їх син, відчутний дим. І тоді вона побачила, що в стелі починає утворюватися отвір від полум`я. Далі чоловік загасив камін за допомогою вогнегасника та вони викликали пожежних. Після ліквідації пожежі пожежники повідомили їй, що вони виявили, що димохід від каміну мав неналежної якості термоізоляцію в місці проходження перекриття, і що у них до неї немає ніяких претензій. Про виниклу пожежу вона, ОСОБА_1 , одразу вночі повідомила власницю та її брата, з яким вона контактувала в період свого проживання в будинку. На той момент від власниці чи її брата не неї не було претензій.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що 09 червня 2024 року разом зі своєю дружиною та дітьми заселився до будинку, який його дружина орендувала у ОСОБА_2 . Свідок підтвердив, що укладенню договору передував огляд будинку та території подвір`я, і що брат власниці пояснив, що каміном у будинку можна користуватися, і показав місце, де зберігалися дрова для каміна. Власника ОСОБА_2 також говорила йому, що вона постійно використовувала камін для опалення будинку. На момент заселення в будинку не працював газовий котел та пральна машина, але незабаром усе полагодили. Свідок ОСОБА_7 підтвердив, що 15 жовтня 2024 року, орієнтовно о 22-00 год., він розпалив дрова в каміні та залишився в кімнаті працювати на всю ніч. Інші члени сім`ї пішли спати в свої кімнати. Коли перша закладка дров в каміні перегоріла, він все ще перебував в кімнаті. Дочекавшись, поки камін охолоне, він поклав всередину каміну крупне поліно та запалив його. Після цього він залишився в кімнаті поряд з каміном і продовжив працювати. Але вночі до нього з другого поверху прийшов старший син та сказав, що в його кімнаті з`явився дим. Тоді він, ОСОБА_7 , за допомогою автомобільного вогнегасника загасив камін та піднявся в кімнату на другому поверсі, і побачив, що в стелі вже утворився отвір та палає конструкція даху. Він одразу розбудив дружину і молодшого сина, та усі разом покинули будинок.
Аналізуючи досліджені показання свідків в сукупності з договором найму (оренди) житла від 09 червня 2024 року з додатком до нього у виді акту № 1, суд визнає їх допустимими, достовірними і достатніми та на їх підставі виснує, що в момент передання позивачем ОСОБА_2 садового будинку для проживання відповідачу ОСОБА_1 та членам її сім`ї сторонами договору не була визначена істотна його умова - заборона використання каміна в якості джерела опалення чи з іншою метою.
Отже, представником позивача не доведено належними та допустимими доказами наведені в позові твердження про обізнаність відповідача про неможливість користуватися каміном, улаштованим в будинку позивача, через заборону з боку власника або технічну несправність каміну.
З доданого до позову акту про пожежу від 16 жовтня 2024 року, складеного комісією у складі інспекторів ВЗНС ХРУ ГУ ДСНС України у Харківській області (т. 1 а.с. 50, 51; т. 2 а.с. 43, 44), встановлено, що в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 , виникла пожежа у внутрішньому об`ємі даху будинку, яку було виявлено 16 жовтня 2024 року о 02-30 год.
В акті про пожежу від 16 жовтня 2024 року вказано, що пожежею знищено принтер, комп`ютерна мишка, навушники ігрові, одяг, міжкімнатні двері в кількості 4 шт., ліжко, дві шафи, освітлювальні прилади в кількості 2 шт., вікна, облицювання стін і стелі на загальній площі 20 кв.м, конструктивні елементи даху на загальній площі орієнтовно 40 кв.м; а також зазначено, що ймовірно причина пожежі пов`язана з дією джерела запалювання «Тепло отримане від більш розігрітого або розжареного предмета».
Про подію пожежі 16 жовтня 2024 року було повідомлено до чергової частини Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області (т. 1 а.с. 44, 45), про що в Журналі єдиного обліку зроблений запис про реєстрації за № 6615 від 16 жовтня 2024 року.
На місці пожежі дізнавачем Сектору дізнання Відділення поліції був проведений огляд місця події, про що складений відповідний протокол від 16 жовтня 2024 року. (т. 1 а.с. 49, т. 2 а.с. 42). Керівником органу досудового розслідування Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області матеріали за повідомленням від 16 жовтня 2024 року про пожежу, зареєстрованим в ЖЕО за вхідним № 6615 від 16 жовтня 2024 року, було направлено на адресу начальника Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області для подальшого розгляду в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян» або Кодексом України про адміністративні правопорушення, оскільки відсутні фактичні дані та достатні обставини, які б свідчили про наявність ознак кримінального правопорушення.
Отже, первісно органом досудового розслідування не були виявлені ознаки кримінального правопорушення, які могли вказувати на те, що причиною пожежі в будинку позивача були протиправні дії встановлених чи невстановлених осіб.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для деліктної відповідальності необхідно встановити склад правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, на підставі якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Подібний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 3 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14 та у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 759/4781/16 (провадження № 61-9338св18), від 29 січня 2025 року у справі № 639/2659/22 (провадження № 61-16396св24).
Представник позивача ОСОБА_3 зазначив, що внаслідок пожежі, які виникла в будинку, який належить ОСОБА_2 , була завдана позивачу матеріальна шкода в розмірі 1006433,00 грн, яка полягає у вартості будівельних робіт в сумі 770811,00 грн та інших витрат в сумі 235622,00 грн, необхідних для проведення поточного та капітального ремонту приміщень будинку. На підтвердження розміру такої шкоди представником позивача представлено «Звіт про результати обстеження технічного стану садового будинку літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_1 », складений ТОВ «АРХІТЕКТУРНО-ПРОЕКТНЕ БЮРО «АТРІУМ» (т. 1 а.с. 81-179). В матеріалах Звіту міститься зведений кошторисний рахунок вартості об`єкта будівництва, в якому загальна вартість будівництва визначена в сумі 1006433,00 грн (т. 1 а.с. 152), та експертна оцінка щодо розгляду кошторисної частини проектної документації, складена 22 травня 2025 року експертом ТОВ «ЕКСПЕРТИЗА МВК» Коломоєць М.В. (т. 1 а.с. 179), якою підтверджено відповідність кошторисної документації вимогам Наказу МІнрегіону № 162 від 25 червня 2021 року «Деякі питання ціноутворення у будівництві» та Кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва», затверджених Наказом Мінрегіону № 281 від 01 листопада 2021 року.
Відповідачем ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_6 не було подано доказів на спростування доводів представника позивача щодо розміру завданої позивачу шкоди в сумі 1006433,00 грн, яка визначена на підставі «Звіту про результати обстеження технічного стану садового будинку…». Хоча такий звіт за своєю формою та змістом не є висновком оцінювача чи судового експерта щодо встановлення розміру матеріальної шкоди, але суд вважає його допустимим з огляду на те, що такий Звіт визначає рівень витрат, які позивач мала б сплатити з метою відновлення технічного стану будинку та доведення такого стану до умов, придатних до проживання.
В той же час, у відзиві відповідачем наголошено на відсутності її вини у завданні шкоди майну позивача. Оцінюючі доводи відповідача, суд зазначає наступне.
Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
У ч.ч. 4, 5 ст. 319 ЦК України зазначено, що власність зобов`язує; власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.
Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 322 ЦК України).
Відповідно до ст. 151 Житлового кодексу України (чинного станом на жовтень 2024 року) громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
У п.п. 32, 33 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України визначено, що пожежа - неконтрольований процес горіння, внаслідок якого знищується або пошкоджується майно, природні ресурси, а також виникають небезпечні чинники, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, тварин, негативно впливають на навколишнє природне середовище.
Пожежна безпека - стан захищеності життя та здоров`я людини, майна, навколишнього природного середовища від пожеж, що характеризується досягненням прийнятного рівня ризику виникнення пожежі.
Відповідно до ч. 6 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України обов`язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.
Пунктом 3.7.2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України питань житлово-комунального господарства України від 17 травня 2005 року № 76, передбачено, що забезпечення пожежної безпеки в жилих будинках покладається на власників цих будинків або на уповноважені ними органи, а в жилих приміщеннях (квартирах) - також і на їх власників, наймачів (орендарів). Взаємні зобов`язання власника будинку, власника, наймача (орендаря) жилого приміщення щодо забезпечення пожежної безпеки повинні визначатися договором. Забезпечення пожежної безпеки в інших окремо розташованих на прибудинковій території спорудах і гаражах покладається на їх власників.
Наказом МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року були затвердженні ПРАВИЛА пожежної безпеки в Україні. Ці Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд.
Загальні вимоги пожежної безпеки до утримання територій, будинків передбачені в розділі ІІІ ПРАВИЛ. Зокрема, згідно з п. 2.18. Розділу ІІІ передбачено, що у будинках, приміщеннях, спорудах забороняється прибирати приміщення і прати одяг із застосуванням бензину, гасу та інших ЛЗР та ГР, а також відігрівати замерзлі труби із застосуванням відкритого вогню; зберігати у житлових, громадських, адміністративних, побутових приміщеннях ЛЗР та ГР, а також використану тару з-під них.
В Розділі IV ПРАВИЛ п. 2.1. містить вимогу про те, що перед початком опалювального сезону печі та інші опалювальні прилади мають бути перевірені й відремонтовані; несправні опалювальні пристрої не повинні допускатися до експлуатації.
Пунктами 2.5. і 2.6. цього ж Розділу передбачено, що очищення димоходів та печей від сажі потрібно проводити перед початком, а також протягом усього опалювального сезону, а саме: опалювальних печей періодичної дії на твердому та рідкому паливі - не рідше одного разу на три місяці; печей безперервної дії - не рідше одного разу на два місяці; а також печі та інші опалювальні прилади повинні мати протипожежні розділки (відступки) від горючих конструкцій.
Представник позивача в позові стверджував, що причиною виникнення пожежі в будинку позивача слугували дії відповідача ОСОБА_1 , які були вчинені нею з порушенням правил пожежної безпеки, та які виразились у неправильному використанні каміну - зокрема використання відкритого полум`я в каміні. Сторони в справі підтвердили ту обставину, що в ніч з 15 на 16 жовтня 2024 року в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить позивачу та в якому проживала відповідач, використовувався камін в якості приладу опалення. Але представником позивача в позові не конкретизовано, які саме норми ПРАВИЛ пожежної безпеки в Україні були порушені відповідачем, а також не надані докази того, що відповідачем дійсно були порушені ПРАВИЛА пожежної безпеки в Україні під час використання каміну в будинку, а тим більше що пожежа виникла саме з причини використання відкритого полум`я всередині житлового приміщення.
Натомість представлені стороною відповідача докази свідчать про відсутність провини ОСОБА_1 у завданні позивачу шкоди внаслідок виниклої в будинку пожежі. Так, у висновку про причину виникнення пожежі, складеного 16 жовтня 2024 року провідним інспектором ВЗНС ХРУ ГУ ДСНС України у Харківській області М.Галушкою, вказано, що причина виникнення пожежі 16 жовтня 2024 року в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , пов`язана з дією джерела запалювання «Тепло, отримане від більш розігрітого або розжареного предмета» (т. 1 а.с. 51-54; т. 2 а.с. 44-47). Розглядаючи можливі причини виникнення пожежі та аналізуючи ймовірні джерела запалювання, інспектор ДСНС вказав, що під час огляду місця пожежі було встановлено, що для опалення житлового будинку використовувався камін на твердому паливі, димохід якого проходив через стіну будинку та контактував з горючими конструктивними елементами стін та даху майже впритул; на момент виникнення пожежі камін топився, виявлено невелику відстань від горючих елементів даху та стелі до димоходу, що дає можливість припустити, що ймовірним є виникнення первинного горіння від джерел запалювання «Тепло, отримане від більш розігрітого або розжареного предмета». Також інспектор ДСНС вказав, що під час огляду місця пожежі не було виявлено фактів порушення цілісності димоходу каміну чи фактів іншого користування відкритим полум`ям поблизу осередку пожежі, а тому виникнення первинного горіння від джерел запалювання, що відноситься до групи «Відкрите полум`я», не є ймовірним.
Отже, первинним висновком спеціаліста ДСНС про причину виникнення пожежі виключено те, що пожежа в будинку позивача виникла саме з причини використання відповідачем відкритого полум`я. Це спростовує твердження представника позивача, викладені в позові.
Користуючись процесуальним правом, передбаченим ст. 106 ЦПК України, відповідачем та її представником подано суду висновок експертів № 9208/9209/11366/11367 від 18 грудня 2024 року за результатами проведення комісійного пожежно-технічного дослідження, складеного комісією експертів ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Супруном В.С. і Гусейновим Р.Н. за заявою ОСОБА_1 від 07 листопада 2024 року (т. 1 а.с. 246-268).
Згідно з висновком експертів технічною причиною пожежі, яка виникла 16 жовтня 2024 року в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є займання горючих конструктивних матеріалів в об`ємі горищного перекриття біля димоходу, під впливом локального теплового імпульсу від поверхні труби димоходу каміну, з подальшим впливом на конструктивні елементи та оточуючу речову обстановку; та дії (бездіяльність) наймача ОСОБА_1 не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням пожежі.
Так, в дослідній частині висновку експерти вказали, що використання каміну орендарем відбувалось за призначенням, та використання каміну призвело до прогрівання димаря і подальшого небезпечного впливу на горючі конструктивні елементи перекриття горища, які не були відокремлені протипожежними розділками, що є відхиленням від вимог пожежної безпеки, що й спричинило загоряння. Також експертами була надана оцінка технічного улаштування каміну відносно вимог пожежної безпеки шляхом натурного обстеження. У висновку вказано, що на рівні першого поверху камін улаштований без відхилень відносно вимог пожежної безпеки; на рівні другого поверху улаштована конструкція труби димаря з використанням двох різних будівельних ізоляційних матеріалів, але на наступному рівні - перекриття між другим поверхом і горищем, горищем і покрівлею, секція димаря була улаштована без будівельних ізоляційних матеріалів.
Оцінюючи висновок експертів, суд бере до уваги те обставину, що експерти до початку проведення дослідження були попереджені про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України, за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків; викладені у висновку обставини, які були встановлені під час проведення експертного дослідження, та надані відповіді збігаються з первинним висновком ДСНС про причину пожежі. Отже протиріч між висновком експертів та іншими доказами в справі не встановлено.
За ініціативою представника відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні був проведений допит судових експертів Супруна В.С. і Гусейнова Р.Н. Відповідаючи на питання, судові експерти підтримали складаний висновок, підтвердили те, що для проведення дослідження ними були отримані віз заявника усі необхідні матеріали, та наголосили на тому, що причина пожежі була чітко визначена та було встановлено порушення норм ПРАВИЛ пожежної безпеки в Україні при улаштуванні димоходу в будинку, який був змонтований з порушенням мінімальної відстані до дерев`яної балки конструкції даху. Саме в місці наближення димоходу до дерев`яної балки був виявлений осередок загоряння, бо відбувся тепловий вплив розжареного димоходу на дерев`яну конструкцію даху над другим поверхом будинку. На думку експертів, перегрів димоходу в місці, де виникла пожежа, міг відбутися внаслідок загоряння нашарувань продуктів горіння, які накопичились на стінках труби димоходу. Також експерти пояснили, що ознак перегріву корпусу каміну, які б могли вказувати на порушення правил його використання та як наслідок на місце виникнення пожежі, не встановлено.
Таким чином, висновок судових експертів підтверджує те, що причина пожежі пов`язана з суто конструктивним виконанням проходки димової труби каміну крізь горищне перекриття та дах. І в даному випадку відповідальність за виконання заходів пожежної безпеки технічного характеру, виходячи з вимог ПРАВИЛ пожежної безпеки в Україні, покладається на власника майна, тобто позивача ОСОБА_2 , оскільки нею допущено відхилення від вимог пожежної безпеки в конструкції влаштування димоходу каміну в садовому будинку, яке полягає у відсутності розділки (відступу) димоходу каміну від горючих конструкцій даху або неотриманні мінімально визначеної відстані.
На підставі викладеного, суд виснує, що досліджені докази підтверджується відсутність вини відповідача ОСОБА_1 у завданні шкоди майну позивача ОСОБА_2 . Тому суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди на користь позивача.
Разом із тим, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд також робить висновок, що за умови відсутності встановленого факту протиправних дій, виникнення пожежі в будинку позивача фактично є випадковістю, яка могла статися під час використання каміну будь-якого особою, яка проживає в будинку, в тому числі й позивачем.
Як було вказано в рішенні вище, тимчасове користування будинком його власник ОСОБА_2 передала відповідачу ОСОБА_1 на підставі Договору найму (оренди) житла від 09 червня 2024 року. Але в договорі відсутнє положення щодо розподілу між сторонами ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження майна.
В даній справі суд вважає за необхідне застосувати правовий висновок, наведений у постанові КЦС ВС від 22 вересня 2021 року у справі № 207/3254/18, який зводиться до наступного. За загальним правилом ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник (ст. 323 ЦК України). Сторони в договорі найму не позбавлені можливості застосувати статтю 323 ЦК України, яка є диспозитивною нормою, і передбачити, що такий ризик покладається на наймача і під час найму, а не лише в разі затримки повернення орендованої речі. Суть правила про ризик випадкового знищення або пошкодження речі, яка передана в найм, зводиться до того, що: (а) коли майнові втрати (знищення чи пошкодження) настають за відсутності вини наймача або наймодавця, то за загальним правилом покладаються на власника (наймодавця); (б) при розподілі ризику в договорі найму таким чином, що він перекладений на наймача, то у разі випадкового знищення або пошкодження предмета найму наймач зобов`язаний компенсувати наймодавцю як власнику його майнові втрати. Це пов`язано з тим, що на наймача покладено ризик випадкового знищення або пошкодження.
Таким чином, враховуючи, що в даній справі встановлена відсутність вини відповідача ОСОБА_1 у спричиненні матеріальної шкоди майну позивача ОСОБА_2 , на відповідача міг бути покладений обов`язок компенсувати наймодавцю як власнику його майнові втрати у разі випадкового знищення або пошкодження предмета найму лише за умови встановлення у Договорі найму (оренди) житла від 09 червня 2024 року відповідного положення про покладення ризику, передбаченого ст. 323 ЦК України, саме на наймача.
З огляду на викладене вище, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.
Також суд вважає за необхідне одночасно вирішити питання щодо скасування заходів забезпечення позову, застосованих за заявою представника позивача, відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України, яка передбачає, що суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови в задоволення позову.
Підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат на час ухвалення рішення в справі відсутні, про їх наявність сторонами не повідомлено та відповідних документи не подано.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 23, 317, 319, 323, 1166 ЦК України, ст.ст. 10-13, 76-82, 139, 141, 158, 263-265 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої пожежею - відмовити в повному обсязі.
Захід забезпечення позову у виді арешту квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1295052163101, що належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 07 липня 2017 року приватним нотаріусом ХМНО Тимченко Т.В., за реєстр. № 815, застосований ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 12 червня 2026 року в справі № 630/1156/25, - скасувати.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя О. О. Малихін
Повне рішення складено
12 листопада 2026 року.