Судові рішення

Рішення № 141490428 у справі № 650/4229/26 від 13.11.2026

Рішення від 13.11.2026 у цивільній справі № 650/4229/26 (категорія «Позики, кредиту, банківського вкладу»). Суд: Великоолександрівський районний суд Херсонської області, суддя Сікора О. О.

Справа№ 650/4229/26
СудВеликоолександрівський районний суд Херсонської області
СуддяСікора О. О.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПозики, кредиту, банківського вкладу
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру15.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141490428

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 650/4229/26

Провадження № 2/650/3741/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі головуючого судді Сікори О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

26 червня 2026 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 417530-КС-002 про надання кредиту від 01 листопада 2021 року у розмірі 20 540,53 грн, з яких 9 306,93 грн - прострочена заборгованість за основною сумою кредиту, 11 233,60 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. Позивач також просив стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

На обґрунтування позову зазначив, що 01 листопада 2021 року сторони з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи уклали електронний кредитний договір, який відповідачка акцептувала і підписала одноразовим ідентифікатором. За його умовами кредитодавець надав 10 000,00 грн на 24 тижні зі строком повернення до 18 квітня 2022 року, з фіксованою процентною ставкою 1,07766643 % на день та одноразовою комісією за надання кредиту 1 500,00 грн. Відповідачка здійснила лише часткове погашення, унаслідок чого утворилася заявлена заборгованість.

Ухвалою суду від 30 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; одночасно витребувано в АТ «ПУМБ» відомості щодо належності відповідачці банківської картки № НОМЕР_1 та руху коштів за відповідним рахунком за період із 01 листопада 2021 року до 18 квітня 2022 року.

На виконання ухвали АТ «ПУМБ» листом від 01 липня 2026 року № КНО-07.8.5/11594БТ повідомило про випуск на ім`я ОСОБА_1 зазначеної картки до рахунку № НОМЕР_2 та надало електронні банківські виписки за визначений судом період.

17 серпня 2026 року представник відповідачки адвокат Хомич Д.В., призначений для надання безоплатної вторинної правничої допомоги дорученням Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 07 серпня 2026 року № 017/02.2/9449, подав відзив на позов та заяву про поновлення строку його подання. Представник повідомив, що відповідачка не отримала матеріалів справи за попередньою адресою, її житло було зруйноване внаслідок воєнних дій, а доступ до матеріалів справи адвокату надано 14 серпня 2026 року.

У відзиві представник не заперечував факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, але заперечував проти розміру нарахованих процентів та правомірності одноразової комісії за надання кредиту. Зазначав, що ставка 1,07766643 % на день є несправедливою, а умова про комісію - нікчемною; тому просив перерозподілити 1 500,00 грн, зарахованих позивачем у рахунок комісії, на погашення основного боргу та зменшити проценти до рівня середньої банківської ставки. Також посилався на знищення житла, статус внутрішньо переміщеної особи, інвалідність внаслідок війни та скрутне матеріальне становище відповідачки.

20 серпня 2026 року позивач подав відповідь на відзив, у якій наполягав на підтвердженості факту укладення договору, отримання кредиту, правильності розрахунку та правомірності разової комісії; зазначив, що проценти за договором не нараховувалися після закінчення строку кредитування. 24 серпня 2026 року представник відповідачки подав заперечення на відповідь на відзив, підтримавши свою позицію щодо комісії, процентів та порядку розподілу платежів.

Суд бере до уваги відзив і подані сторонами подальші заяви по суті спору. Достатніх доказів дати належного вручення відповідачці ухвали про відкриття провадження з матеріалами позову, від якої обчислюється встановлений судом строк подання відзиву, у досліджених матеріалах немає. За цих обставин підстав не враховувати доводи відповідачки через нібито несвоєчасне подання відзиву не встановлено. До того ж позивач отримав відзив, реалізував право на відповідь, а відповідачка - право на заперечення, що забезпечило змагальність процесу.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, якщо немає клопотання будь-якої зі сторін про інше. Судове засідання у справі не проводилося, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося. Оскільки відповідачкою подано відзив, підстав для заочного розгляду справи немає.

Дослідивши матеріали справи у сукупності, перевіривши розрахунок заборгованості, зміст договору та доводи сторін, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтями 12, 13, 76-81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх взаємний зв`язок і достатність у сукупності. Визнання учасником справи певних обставин враховується відповідно до статті 82 ЦПК України за відсутності обґрунтованого сумніву щодо достовірності такого визнання або добровільності його здійснення.

Відповідно до статей 11, 202, 205, 207, 626, 627, 628, 638, 639 ЦК України договори можуть укладатися, зокрема, в електронній формі за дотримання передбачених законом вимог до письмової форми правочину та погодження істотних умов. Статтями 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення електронного договору шляхом оферти й акцепту та можливість його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Із наданого договору № 417530-КС-002 від 01 листопада 2021 року, оферти, акцепту, паспорта споживчого кредиту, анкети позичальниці, Правил надання споживчих кредитів та відомостей про послідовність дій в інформаційно-телекомунікаційній системі вбачається погодження сторонами основних умов кредитування. За відомостями системи 01 листопада 2021 року о 19 год 07 хв 26 с для підписання договору на номер телефону відповідачки направлено одноразовий ідентифікатор G-7819, а о 19 год 08 хв 11 с клієнтом здійснено акцепт та підписання договору таким ідентифікатором. Після цього електронні документи надіслано на вказану позичальницею електронну адресу та розміщено в особистому кабінеті.

У пункті 1 договору передбачено суму кредиту 10 000,00 грн, строк 24 тижні, фіксовану денну ставку 1,07766643 %, комісію за надання кредиту 1 500,00 грн та кінцевий строк до 18 квітня 2022 року. Відповідно до пункту 2 проценти протягом строку кредитування нараховуються щоденно на залишок основної суми боргу станом на початок дня. Пункт 3 містить графік із дванадцяти платежів та орієнтовну загальну вартість кредиту 24 960,00 грн за умови виконання графіка.

Належність відповідачці платіжної картки № НОМЕР_1 , зазначеної в анкеті позичальниці, підтверджено листом АТ «ПУМБ» від 01 липня 2026 року та виписками банку. У звіті про транзакції з використанням картки відображено надходження 01 листопада 2021 року о 19 год 15 хв 08 с коштів у розмірі 10 000,00 грн як переказу через сервіс Mastercard MoneySend; облікове відображення відповідної карткової операції у виписці за особовим рахунком здійснено 02 листопада 2021 року. Надходження за сумою, датою та реквізитами картки узгоджується з доданим позивачем підтвердженням перерахування кредитних коштів через платіжний сервіс. Наведені докази, оцінені в сукупності, підтверджують факт перерахування 10 000,00 грн на картку відповідачки.

Крім того, відповідачка через представника не оспорює отримання кредитних коштів і факт часткового виконання зобов`язання. Таким чином, факт укладення кредитного договору та надання позивачем коштів у сумі 10 000,00 грн суд вважає доведеним.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 610, 612, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору й вимог закону; позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування коштами у розмірі й порядку, погоджених сторонами. Одностороння відмова від виконання договірного зобов`язання не допускається.

Наданий позивачем розрахунок охоплює період користування кредитом із 01 листопада 2021 року до 18 квітня 2022 року. У ньому відображено загальне нарахування процентів за цей період в сумі 17 352,41 грн та разової комісії 1 500,00 грн; враховано чотири платежі відповідачки: 15 листопада 2021 року - 2 107,00 грн, 29 листопада 2021 року - 2 048,94 грн, 13 грудня 2021 року - 2 075,94 грн, 27 грудня 2021 року - 2 080,00 грн, загалом 8 311,88 грн.

За наведеним розрахунком із цієї суми в погашення основної суми кредиту зараховано 693,07 грн, процентів - 6 118,81 грн, комісії - 1 500,00 грн. Відтак залишок основного боргу становить 10 000,00 грн ? 693,07 грн = 9 306,93 грн; несплачених процентів - 17 352,41 грн ? 6 118,81 грн = 11 233,60 грн. Загальний борг за наведеними складовими становить 20 540,53 грн. Розрахунок містить відомості про щоденне нарахування процентів на фактичний непогашений залишок кредиту та про їх зменшення внаслідок платежів; арифметичні підсумки відповідають заявленій ціні позову.

Суд враховує, що передбачена договором орієнтовна вартість кредиту 24 960,00 грн розрахована виходячи з належного виконання дванадцяти платежів за графіком. Після припинення погашення наприкінці грудня 2021 року залишок тіла кредиту не зменшувався відповідно до цього графіка, а тому нарахування процентів протягом погодженого строку кредитування на більший фактичний залишок основного боргу призвело до збільшення суми процентів порівняно з орієнтовним графіком. Саме по собі таке збільшення не є доказом неправомірності нарахування, оскільки пунктом 2 договору визначено нарахування процентів на фактичний залишок боргу.

При цьому наведений позивачем розрахунок не свідчить про нарахування процентів за користування кредитом після 18 квітня 2022 року: у подальших календарних рядках розмір заборгованості залишається сталим. Отже, доводи про стягнення процентів поза межами погодженого строку кредитування не підтверджуються.

За статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності платежу для виконання зобов`язання в повному обсязі передбачена спеціальна черговість погашення вимог: насамперед прострочених суми кредиту та процентів, надалі поточних сум кредиту та процентів, у третю чергу - неустойки та інших платежів. Під час перевірки розрахунку суд виходить із того, що правова оцінка розподілу коштів здійснюється щодо кожної дати внесення платежу, з урахуванням тодішнього стану виконання графіка. Сам лише факт погашення порівняно невеликої частини тіла кредиту із загальної суми платежів не свідчить про порушення черговості, коли значну частину сплаченого становили нараховані проценти. Конкретних платежів за цим договором, не врахованих кредитодавцем, сторона відповідачки не назвала та доказів їх здійснення не надала.

Окремої оцінки потребує довід відповідачки про нікчемність умови договору щодо одноразової комісії за надання кредиту у сумі 1 500,00 грн. Ця комісія передбачена безпосередньо пунктом 1 договору, визначена у фіксованій сумі, розкрита у паспорті споживчого кредиту та включена до графіка платежів. У цій справі вона була повністю погашена з попередніх платежів відповідачки, тому як самостійна складова позовних вимог до стягнення не заявлена. Проте правомірність її врахування впливає на розрахунок залишку тіла кредиту та процентів.

Закон України «Про споживче кредитування» у редакції, що регулювала укладення договору в листопаді 2021 року, визначав загальні витрати за споживчим кредитом із включенням процентів, комісій та інших пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту платежів. Зі змісту статей 8, 9, 11, 12 цього Закону випливає необхідність повного й зрозумілого розкриття споживачу вартості кредиту, а не безумовна нікчемність кожної комісії, названої кредитодавцем платою за надання коштів.

Посилання представника відповідачки на постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 не зумовлюють автоматичного висновку про нікчемність спірної умови. У цих постановах правову оцінку надано умовам оплати обслуговування кредитної заборгованості, зокрема платі за інформацію про стан кредиту, яку споживач має право безоплатно отримувати з установленою законом періодичністю. У справі, що розглядається, погоджено не щомісячну плату за надання такої інформації, а одноразову фіксовану комісію, включену до вартості видачі кредиту.

Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 (провадження № 61-7620св24), оцінюючи умову про одноразову комісію за операцію з видачі кредиту, звернув увагу на погодженість цієї умови, її розкриття позичальнику, співвідношення з розміром кредиту та процентами і необхідність встановлення реального дисбалансу договірних прав та обов`язків. Із цієї постанови не випливає безумовна допустимість будь-якої комісії; проте для визнання відповідної умови такою, що суперечить закону, потрібні визначені законом підстави, а не лише її назва.

Оцінюючи конкретні обставини, суд бере до уваги, що одноразова комісія 1 500,00 грн (15 % суми кредиту) була прямо і зрозуміло визначена в індивідуальному кредитному договорі та паспорті кредиту до його укладення; позичальниця була повідомлена і про орієнтовну загальну вартість кредиту, і про проценти та графік платежів. Наявність погодженої разової комісії у сукупності з іншими умовами договору сама по собі не доводить існування такого істотного дисбалансу прав і обов`язків, який би у конкретних обставинах зумовлював нікчемність відповідної умови. Факт того, що кредитодавець не надавав за цю суму щомісячної інформаційної послуги, не перетворює одноразову комісію за надання коштів на заборонену плату за таку інформацію.

Суд не встановив передбачених законом підстав для неврахування визначеної договором одноразової комісії під час перевірки виконання зобов`язань. Тому доводи представника відповідачки щодо необхідності перерозподілу вже сплачених 1 500,00 грн на погашення тіла кредиту є необґрунтованими. Оскільки позивач не просить повторно стягнути комісію, окрема відмова в її стягненні не є предметом вирішення цього спору.

Щодо прохання зменшити договірні проценти суд зазначає, що статтями 1048 і 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються договором. Проценти за правомірне користування кредитом у межах погодженого строку слід відрізняти від неустойки та відповідальності за прострочення грошового зобов`язання за статтею 625 ЦК України. У цій справі кредитодавець не просить стягнути штрафи, пеню, інфляційні втрати або три проценти річних, а заявив проценти, розраховані за погодженою ставкою протягом строку кредитування.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) сформульовано висновок, що встановлене Законом № 3498-IX обмеження максимальної денної процентної ставки має імперативний характер і суд враховує нікчемність умови про перевищення такого обмеження за власною ініціативою, однак нове обмеження не поширюється автоматично на договори, укладені до набрання ним чинності без відповідного продовження строку. У цій же постанові зазначено, що за відсутності нікчемності суд може тлумачити нечіткі або двозначні положення договору на користь споживача, але не вправі без самостійної вимоги споживача змінити договір чи зменшити чітко погоджену процентну ставку лише з мотивів її надмірності.

Договір сторін укладений 01 листопада 2021 року, а строк кредитування закінчився 18 квітня 2022 року. Доказів продовження його строку після набрання чинності Законом № 3498-IX у справі немає. Умови договору щодо процентної ставки, способу й строку нарахування сформульовані однозначно; суперечностей між договором і паспортом кредиту щодо цих умов не встановлено. Відповідачка не пред`явила зустрічного позову про визнання недійсною відповідної умови або зміну договору. Тому її прохання зменшити ставку до «середньої банківської» чи іншого розумного, на її думку, розміру не може бути задоволене в межах заявленого позову кредитодавця.

Сам по собі високий номінальний розмір процентної ставки та істотне перевищення фактично нарахованих процентів над початковою сумою кредиту не дають підстав для довільного визначення судом іншого розміру плати за користування коштами за відсутності встановленої законом підстави для неврахування відповідної умови. При цьому суд перевірив саме договірний період нарахування, а не механічно погодився з будь-якою сумою, заявленою позивачем.

Доводи представника відповідачки про те, що часткова сплата не є визнанням усіх можливих вимог кредитодавця, суд оцінює як загалом слушні у частині відмежування факту виконання договору від правомірності кожного окремого нарахування. Проте в цій справі факт видачі кредиту та розмір заявлених складових підтверджені не лише частковими платежами, але й змістом договору, електронними документами, незалежною банківською інформацією та розрахунком заборгованості. Тому суд не покладає в основу рішення припущення про безумовне визнання відповідачкою всієї заявленої суми через здійснення платежів.

Подані відповідачкою довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, витяг із ЄРДР щодо обставин руйнування житлового будинку внаслідок обстрілу 23 червня 2023 року, посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни та інші документи підтверджують наявність складних життєвих обставин. Суд не ставить ці обставини під сумнів, однак встановлює, що договір укладено в листопаді 2021 року, останній врахований кредитодавцем платіж здійснено в грудні 2021 року, а строк повернення кредиту закінчився у квітні 2022 року; знищення житла відбулося у червні 2023 року.

Відповідно до статей 617 і 625 ЦК України обставини непереборної сили та відсутність необхідних коштів оцінюються за передбаченими законом правилами відповідальності за порушення зобов`язання. Водночас вони самі по собі не припиняють обов`язок повернути фактично отриману суму кредиту й сплатити проценти, правомірно нараховані у межах його погодженого строку. Доказів спеціальної законодавчої пільги, яка б звільняла саме відповідачку від договірних процентів за цим кредитом у встановлений період, не надано. Сам по собі статус особи з інвалідністю внаслідок війни та ВПО не означає звільнення від зобов`язання з повернення споживчого кредиту. Вказані документи не спростовують розміру заборгованості.

Щодо позовної давності суд враховує, що кінцевий строк виконання зобов`язань настав 18 квітня 2022 року, а позов подано в червні 2026 року. Перебіг позовної давності у відповідний період регулювався спеціальними положеннями пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та подальшими законодавчими змінами, пов`язаними з воєнним станом. Крім того, відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони спору, зробленою до ухвалення рішення. Заяви про застосування наслідків її спливу відповідачка не подавала. Підстав для відмови в позові з мотивів позовної давності суд не встановив.

Таким чином, надані докази у своїй сукупності підтверджують наявність у відповідачки невиконаного зобов`язання за кредитним договором № 417530-КС-002 від 01 листопада 2021 року в розмірі 20 540,53 грн, у тому числі 9 306,93 грн неповернутого кредиту та 11 233,60 грн договірних процентів за користування кредитом. Доводи відзиву та заперечень не спростовують правової підстави або визначеного розміру цих вимог. Тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача. Сплату позивачем судового збору у сумі 2 662,40 грн підтверджує платіжна інструкція № 19210 від 22 червня 2026 року. Отже, зазначена сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Керуючись статтями 3, 11, 202, 205, 207, 525, 526, 530, 610, 612, 626-629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, статтями 8, 9, 11, 12, 19 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за договором № 417530-КС-002 про надання кредиту від 01 листопада 2021 року у розмірі 20 540 (двадцять тисяч п`ятсот сорок) гривень 53 копійки, з яких 9 306 (дев`ять тисяч триста шість) гривень 93 копійки - заборгованість за основною сумою кредиту; 11 233 (одинадцять тисяч двісті тридцять три) гривні 60 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках і порядку, передбачених статтею 354 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 13 листопада 2026 року.

Суддя О.О. Сікора

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
30.06.2026 Ухвала № 137837498 Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 41084239. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг