ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
02 червня 2026 року Справа № 160/21151/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кучугурної Н.В. (м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5), перевіривши матеріали заяви Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», поданої в порядку ст. 383 КАС України, в адміністративній справі №160/21151/24 за позовом Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №160/21151/24 за позовом Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації.
28.05.2026 через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем по справі №160/21151/24, в якій заявник просить суд:
- визнати протиправним рішення Державної податкової служби України про затвердження Індивідуальної податкової консультації № 2548/ІПК/99-00-04-01-04 від 01.05.2026;
- визнати Індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України № 2548/ІПК/99-00-04-01-04 від 01.05.2026 такою, що порушує права Акціонерного Товариства «Нікопольський завод феросплавів», які були підтверджені Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі №160/21151/24, а саме щодо звільнення від нарахування податкових зобов`язань та сплати земельного податку, орендної плати за землі державної або комунальної власності, екологічного податку і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період з 01.07.2022, та до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії;
- вжити заходів визначених в ст. 249 КАС України.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень в адміністративній справі №160/21151/24 передано судді Кучугурній Н.В.
Перевіривши матеріали поданої заяви, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною 2 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вимоги до поданої заяви. Зокрема, вказано, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи (ч. 3 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду, в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності.
Одним із обов`язкових документів, що додається до заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень, передбачений статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, є документ про сплату судового збору.
Однак до поданої заяви не додано доказів сплати судового збору.
Водночас, як визначено у ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір є збором, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до вимог ст. 2 вказаного Закону, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» врегульовано, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
При цьому, подана у цій справі заява в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, до передбаченого ч. 2 ст. 3 Закону «Про судовий збір» вичерпного переліку заяв, за подання яких судовий збір не справляється, не відноситься.
З системного аналізу викладених положень видно, що на заявника покладено обов`язок сплати судового збору за подання відповідної заяви до суду як процесуальним законодавством, так і Законом України «Про судовий збір».
Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у заявника, закріплених у ст. 5 Закону «Про судовий збір», пільг не надано.
Таким чином, заявником, в порушення вимог п. 9 ч. 2 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України документа про сплату судового збору не надано, підстав для звільнення його від сплати судового збору не зазначено.
Аналогічні висновки щодо необхідності сплати судового збору за подання заяви в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України відображені також у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №807/220/18 (провадження №К/9901/6667/19) та у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №0240/2226/18-а (провадження №К/9901/32201/19).
Враховуючи те, що подана заявником, в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, заява не відповідає вимогам, визначеним п. 9 ч. 2 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про її повернення заявнику, відповідно до вимог ч. 5 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч. 5 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Керуючись ст.ст. 243, 248, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», подану в порядку ст. 383 КАС України, в адміністративній справі №160/21151/24 за позовом Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації - повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Кучугурна