Справа № 162/286/26
Провадження № 2/162/277/2026
ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
01 червня 2026 року селище Любешів
Любешівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Цибень О.В.,
при секретарі судових засідань - Будько І.М.,
розглядаючи в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
ВСТАНОВИВ:
У провадженні суду перебуває вказана цивільна справа.
Через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС 27.05.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів у позивача, зокрема: електронних варіантів письмових доказів - Кредитного договору № 24.09.2025-100000255 від 24.09.2025 з Додатками, Паспорта споживчого кредиту; оригіналів письмових доказів - Платіжну інструкцію від ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування коштів на рахунок позичальника, оформлену відповідно до вимог НБУ; Договору № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 про організацію переказу грошових коштів, укладеного між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Споживчий Центр» у повному обсязі із Додатками.
Сторони у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Статтею 12 ЦПК України встановлено, що суд зберігаючи неупередженість та об`єктивність сприяє учасникам процесу у реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 7 ст. 81 ЦПК України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 84 ЦПК України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76 ЦПК України).
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 83 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Із системного аналізу положень ЦПК України вбачається, що до суду можуть бути подані оригінали електронних доказів, електронна копія електронного доказу, засвідчена електронним підписом, а також паперова копія електронного доказу, засвідчена у встановленому законом порядку засвідчувальним написом «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, що скріплюється печаткою.
Водночас необхідно відрізняти примірник електронного документа, який є оригіналом, від електронної копії. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або у разі його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа (ч.2 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Тому якщо створюється електронний документ на комп`ютері чи ноутбуці, а потім зберігається на інший носій (флеш-накопичувач, картка, диск), то відповідно до Закону «Про електронні документи та електронний документообіг», збережений примірник буде оригіналом електронного документа.
Відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Згідно з ч. 5 ст. 100 ЦПК України, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітноцифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Із позовної заяви вбачається, що кредитний договір № 24.09.202-100000255 від 24.09.2025 є електронним документом, який, виходячи з його змісту, підписаний електронними підписами сторін, а саме за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора «Е234».
Відповідно до п.19 вказаного договору позичальник підтверджує, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в частинах 1, 5 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (він ознайомився з нею за посиланням https://sgroshi.com.ua//ua/rozkritta-informacii), примірник цього договору, паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України "Про споживче кредитування" (за виключенням випадку, коли надання паспорта споживчого кредиту не є обов`язковим).
Доданий до позову паспорт споживчого кредиту також підписаний електронними підписами сторін, а саме за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора «Е234».
Позовна заява та додатки до неї подані за допомогою підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС.
Відповідно до пп. 27 п. 2 Розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішення Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо); відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.
Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ч. 4-6 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Відповідно до ч. 1-2 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах: оригінал; електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.
Відповідачем не доведено належних обґрунтувань щодо невідповідності копії долучених доказів до позовної заяви їх оригіналам.
Таким чином, долучений до позовної заяви Договір № 24.09.202-100000255 від 24.09.2025 та паспорт споживчого кредиту у форматі PDF подано відповідно до вимог ст. 100 ЦПК України, такі є електронними доказами, які подані в електронній копії, на які накладено кваліфікований електронний підпис, оскільки подання доказів, в тому числі електронних, через систему «Електронний суд» без накладення кваліфікованого електронного підпису неможливе.
За таких обставин відсутні підстави для витребування оригіналів цих доказів на підставі ч. 6 ст. 95 ЦПК України, оскільки вони не є письмовими доказами.
Крім того, відсутні підстави для витребування цих доказів на підставі ч. 5 ст. 100 ЦПК України, оскільки зазначені докази подані відповідно до вимог ч. 2 ст. 100 ЦПК України в електронній копії, а не відповідно до ч. 3 ст. 100 ЦПК України.
Оскільки зазначені докази подані з дотриманням вимог ч. 1-2 ст. 100 ЦПК України, а саме як електронні копії електронних доказів, суд відмовляє представнику відповідача у задоволенні клопотання у цій частині.
Водночас у позовній заяві додатком № 2 зазначено копію квитанції про перерахунок коштів від 24.09.2025 (оригінал знаходиться у позивача), однак вказаний документ відсутній у матеріалах позову, а копія Договору № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 про організацію переказу грошових коштів, укладеного між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Споживчий Центр» надана не в повному обсязі та без додатків.
Вказані докази, які позивач просить витребувати, стосуються предмета спору, мають істотне значення для його вирішення.
З огляду на вищевикладене, з метою повного, всебічного, об`єктивного вирішення спору, суд вважає необхідним клопотання представника позивача у цій частині задовольнити.
.Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні у разі необхідності витребування нових доказів.
Керуючись ст. 81, 84, 223, 260-261, 353 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання представника відповідача про витребування доказів задовольнити частково.
Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» оригінал платіжної інструкції від ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування коштів на рахунок позичальника, оформлену відповідно до вимог НБУ; оригінал Договору № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 про організацію переказу грошових коштів, укладеного між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Споживчий Центр» у повному обсязі із Додатками.
Іншу частину вимог залишити без задоволення.
Строк виконання ухвали встановити до 22 червня 2026 року.
Відкласти розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на 11 годину 30 хвилин 22 червня 2026 року.
Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.
У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ