Справа № 199/7114/26
(2-з/199/53/26)
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра Авраменко А.М., ознайомившись із матеріалами заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок, -
ВСТАНОВИВ:
28 травня 2026 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок. Разом із даним позовом було подано дану заяву про забезпечення позову шляхом заборони реєстрації речових прав стосовно житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ). В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначає, що вказаний будинок є предметом спору за позовом, в якому пред`явлено вимоги про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, а тому невжиття заходів забезпечення позову може привести до невиконання чи ускладнення виконання можливого позитивного рішення суду.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви №199/7114/26, позивач ОСОБА_1 через свого представник, звернувся до суду про забезпечення його позову до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідно до ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на Відповідно до ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову.
Згідно ст.150 ЦПК України різновидами забезпечення позову є: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Нормою ст.152 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову після відкриття провадження у справі подається до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Положеннями ст.153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між сторонами позову, питання забезпечення якого вирішується, дійсно існує цивільно-правовий спір, обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо предмета спору, спрямовані на її відчуження, реалізацію, передачу іншим особам тощо, а державному реєстратору - вчиняти будь-які дії з державної реєстрації/перереєстрації речових прав на спірний об`єкт нерухомого майна, є співмірним із заявленими позовними вимогами, передбачений чинним ЦПК України та є доцільним в рамках даної справи, а заявлене позивачем забезпечення позову та означений його вид не охоплюються визначеними ч.ч.4-10 ст.150 ЦПК України випадками, коли забезпечення позову не допускається. Необхідність застосування обраного позивачем вищевказаного виду забезпечення позову є обґрунтованою, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що не застосування такого забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження спірного нерухомого майна, що ускладнить визначення складу відповідачів у справі, а отже ускладнить ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, зокрема у випадку ухвалення позитивного для нього рішення суду за його позовом. За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, а викладені в ній в її обґрунтування обставини доведеними, а отже така заява підлягає задоволенню.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд також враховує практику Європейського суду з прав людини у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Так, згідно п.43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, враховуючи, що застосування обраного позивачем виду забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії щодо предмета спору не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачам та/або тертім особам, відсутність передбачених ч.3 ст.154 ЦПК України обставин для обов`язкового застосування судом зустрічного забезпечення, суд приходить до висновку про відсутність потреби у застосуванні зустрічного забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149-154, 258, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок, - задовольнити.
В порядку забезпечення позову по цивільній справі №199/7114/26 заборонити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам (в тому числі суб`єктам державної реєстрації прав - державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, переоформленню документів, а також інші дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав стосовно нерухомого майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зустрічне забезпечення не застосовувати.
Копію ухвали суду направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки з дня постановлення ухвали суду.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Оскарження ухвали суду про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя А.М. Авраменко