УХВАЛА
03 червня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/1675/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Херсонобленерго" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 (колегія суддів: Богатир К. В., Поліщук Л. В., Аленін О. Ю.) та рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 (суддя Желєзна С. П.) у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Акціонерного товариства "Херсонобленерго" про стягнення 70686636,07грн,
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") звернулося до Акціонерного товариства "Херсонобленерго" (далі - АТ "Херсонобленерго") з позовом про стягнення 70 686 636,07 грн, що складається із суми основного боргу у розмірі 63 692 915,90 грн, 3 % річних у розмірі 1 234 658,95 грн та інфляційних втрат у розмірі 5 759 061,22 грн.
25.01.2024 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2026, повний текст якої складений 21.04.2026, про часткове задоволення позову.
15.05.2026 АТ "Херсонобленерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог у загальному розмірі 19 119 409,41 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові. Крім того, заявник просить поновити йому строк на касаційне оскарження та звільнити його від сплати судового збору.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.05.2026 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.
Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Щодо строку на касаційне оскарження
Відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу (частина друга статті 288 ГПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
З комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що датою отримання судом апеляційної інстанції повідомлення про доставлення скаржнику копії оскаржуваної постанови є 21.04.2025.
Як зазначалося раніше, Південно-західний апеляційний господарський суд прийняв постанову 16.04.2026 та склав її повний текст 21.04.2026, тому останній день для оскарження цієї постанови припав на 11.05.2026, тоді як скаржник звернувся з касаційною скаргою 15.05.2026 (дата формування документа в системі "Електронний суд"), тобто з пропуском визначеного статтею 288 ГПК України строку оскарження.
Скаржник просить поновити процесуальний строк на касаційне оскарження.
Розглянувши аргументи скаржника на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що такі причини не можуть вважатися поважними з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Тож суд, ураховуючи конкретні обставини справи, має оцінити поважність причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого - вирішити питання про поновлення чи відмову в поновленні цього строку (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).
Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Із норм статей 118, 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17).
Верховний Суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (частина друга статті 114 ГПК України).
На обґрунтування клопотання щодо підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає, що через окупацію з 27.06.2022 території Херсонської області представниками "Херсонської військово-цивільної адміністрації" за підтримки ФСБ РФ, у тому числі території, на якій знаходиться будівля офісу АТ "Херсонобленерго" за адресою: м. Херсон, вул. Пестеля, 5, товариство втратило доступ до комп`ютерів та первинних бухгалтерських документів, частина з яких була розграбована. За фактом захоплення цілісного майнового комплекса товариства у м. Херсон відкрито кримінальне провадження № 2202223[телефон приховано] від 29.06.2022.
На сьогоднішній день після деокупації м. Херсон АТ "Херсонобленерго" вчиняє дії щодо відновлення відповідної інформації та даних, що стосуються предмета спору. Наведені обставини, а також постійні обстріли м. Херсон (у тому числі об`єктів підприємства скаржника у травні 2026 року) ускладнюють господарську діяльність АТ "Херсонобленерго" та унеможливлюють дотримання скаржником процесуальних строків щодо подання заяв по суті спору, касаційних скарг та клопотань, у зв`язку з чим останній просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів вказані доводи оцінює критично, оскільки як ведення на території України воєнного стану, так і окупація міста Херсон, у якому розташовується будівля офісу скаржника, не зупиняє перебігу процесуальних строків звернення до суду.
Посилаючись на захоплення цілісного майнового комплексу та втрату доступу до серверів і первинної документації у червні 2022 року, скаржник залишає поза увагою той факт, що оскаржувані судові рішення ухвалені значно пізніше - у 2024 та 2026 роках. При цьому АТ "Херсонобленерго" брало активну участь у розгляді цієї справи в судах першої та апеляційної інстанцій, що беззаперечно свідчить про наявність у нього об`єктивної можливості реалізовувати свої процесуальні права та здійснювати представництво інтересів у суді попри зазначені скаржником події 2022 року.
Крім того, як вбачається з матеріалів касаційної скарги, цей процесуальний документ був сформований та поданий представником АТ "Херсонобленерго" - адвокатом Анісімовим В. В. через підсистему "Електронний суд". Функціонування вказаної підсистеми забезпечує можливість дистанційного ознайомлення з матеріалами електронної справи та подання документів, що мінімізує перешкоди, пов`язані з фізичною недоступністю офісних приміщень чи втратою первинної бухгалтерської документації.
Загальні посилання скаржника на скорочення штату працівників юридичного підрозділу та обстріли міста не можуть безумовно свідчити про неможливість своєчасного виконання процесуальних обов`язків конкретним представником, який здійснює ведення цієї справи.
До того ж доведення поважності причин пропуску строку вимагає вказівок на конкретні обставини, що перешкоджали зверненню до суду в межах визначеного законом строку. Проте скаржник не наводить жодних конкретних обставин та не надає доказів на підтвердження того, що саме в період перебігу строку на касаційне оскарження (з 21.04.2026 по 11.05.2026) існували непереборні перешкоди, які об`єктивно унеможливили вчасне формування та направлення скарги через підсистему "Електронний суд", враховуючи те, що таку скаргу все ж таки було подано 15.05.2026.
Поряд з цим, колегія суддів зауважує на тому, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22).
Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В контексті наведеного Верховний Суд зазначає, що участь у судовому процесі передбачає обов`язок сторони забезпечити належну організацію представництва, здійснювати контроль за перебігом справи, добросовісно реалізовувати процесуальні права.
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у товариства або його керівника для своєчасного подання скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Учасник справи не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання скарги на судове рішення (аналогічні висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.03.2024 у справі № 914/1355/23, від 22.12.2023 у справі № 910/9219/22, від 28.11.2022 у справі № 560/10645/21, від 03.11.2022 у справі № 560/15534/21).
Отже, можливість подання касаційної скарги на оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій у встановлений ГПК України строк залежала виключно від волевиявлення та дій самого скаржника, а пропуск строку на касаційне оскарження залежав не від об`єктивних причин, а від суб`єктивних чинників.
Отже, наведені обставини пропуску строку на касаційне оскарження Верховний Суд визнає неповажними, у зв`язку з чим скаржнику потрібно навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.
За змістом частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Таким чином, касаційна скарга АТ "Херсонобленерго" підлягає залишенню без руху на підставі частини третьої статті 292 ГПК України з наданням строку для усунення зазначених недоліків шляхом подання суду клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням інших поважних причин пропуску такого строку.
Щодо судового збору
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 названого Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За змістом частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Позовну заяву у цій справі подано у 2023 році, в якому згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684 грн.
Оскільки скаржник оскаржує судові рішення в частині задоволених позовних вимог про стягнення 19 119 409,41 грн, та враховуючи, що касаційна скарга подана в електронній формі - через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору визначається згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження його ставки та становить 458 865,83 грн (19 119 409,41 грн х 1,5 х 200 % х 0,8).
Проте до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Натомість до касаційної скарги додано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтоване скрутним майновим становищем скаржника. Зокрема, скаржник зазначає, що станом на 30.04.2026 на рахунках АТ "Херсонобленерго" обліковується 21 753 428,25 грн, тоді як наявні зобов`язання зі сплати за спожиту електричну енергію, з передачі та диспетчеризації електричної енергії, оплати праці та інших обов`язкових платежів перевищують наявні кошти.
Крім того, підприємство здійснює діяльність на території Херсонської області, яка зазнала тимчасової окупації та бойових дій, що негативно вплинуло на його господарську діяльність і фінансовий стан.
У зв`язку з викладеним скаржник просить звільнити його від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
У статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Надані скаржником докази не містять повної інформації про дійсний майновий стан скаржника, зокрема довідок про наявність розрахункових та інших рахунків інших банківських установах, залишки коштів на таких рахунках, тощо.
Крім того, колегія суддів зауважує, що додана до касаційної скарги виписка з банківського рахунку відображає залишок коштів виключно станом на одну конкретну дату - 30 квітня 2026 року. Такий доказ фіксує фінансовий стан товариства лише у визначений момент часу та не відображає динаміки руху грошових коштів, загального обсягу надходжень і витрат товариства протягом більш тривалого звітного періоду, що позбавляє суд об`єктивної можливості комплексно та всебічно оцінити дійсний майновий стан скаржника, його загальну платоспроможність, а, отже, і здатність сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") у справах "Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії" ("Georgel and Georgeta Stoicescu v. Romania"), "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland"), зазначив, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19.06.2001, пункт 59).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти росії" ("Shishkov v. russia") від 20.02.2014, пункт 111).
Отже, клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, для усунення недоліків касаційної скарги, скаржнику необхідно надати до Суду докази сплати судового збору у розмірі 458 865,83 грн, на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:
- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: [рахунок приховано];
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими реквізитами у призначенні платежу для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується. Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Херсонобленерго" залишити без руху.
2. Установити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач