УХВАЛА
04 червня 2026року
м. Київ
справа № 185/4977/25
провадження № 61-6622ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Сафроновою Оксаною Валеріївною, на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2026року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання недійсним строкового трудового договору в частині визначення строку його дії, визнання трудових відносин безстроковими, скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, виправлення запису в трудовій книжці,
ВСТАНОВИВ:
05 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Укрзалізниця», в якому, враховуючи уточнені позовні вимоги, просив:
- визнати недійсним строковий трудовий договір від 01 липня 2021 року №341-2021, укладений AT «Укрзалізниця» згідно з наказом від 01 липня 2021 року № 1676/ос, в частині, що стосується визначення строку його дії та визнати цей трудовий договір укладеним сторонами на невизначений строк (безстроково);
- визнати трудові відносини між AT «Укрзалізниця» та ОСОБА_1 безстроковими з часу призначення його на роботу;
- скасувати наказ (розпорядження) №1001/ос від 28 березня 2025 року про припинення трудового договору №341/2021 від 01 липня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та AT «Укрзалізниця», на посаді менеджера - заступника начальника Київського регіонального управління Департаменту корпоративної безпеки AT «Укрзалізниця»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді менеджера - заступника начальника Київського регіонального управління Департаменту корпоративної безпеки AT «Укрзалізниця»;
- зобов`язати AT «Укрзалізниця» виправити помилку в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , а саме відсутність відомостей щодо призначення ОСОБА_1 на посаду менеджера - заступника начальника Київського регіонального управління Департаменту корпоративної безпеки згідно з наказом (розпорядження) №1195/ос від 14 травня 2024 року шляхом внесення відповідного запису до трудовій книжці серії НОМЕР_2 ;
- стягнути з AT «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 квітня 2025 року до дня поновлення на роботі;
- стягнути з AT «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням у розмірі 220 000,00 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року, позовні вимоги задоволено частково.
Зобов`язано АТ «Укрзалізниця» виправити помилку в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , а саме відсутність відомостей щодо переведення ОСОБА_1 на посаду менеджера - заступника начальника Київського регіонального управління Департаменту корпоративної безпеки AT «Укрзалізниця» з 15 травня 2024 року згідно з наказом (розпорядження) №1195/ос від 14 травня 2024 року шляхом внесення відповідного запису до трудовій книжці серії НОМЕР_2 .
У задоволенні інших вимог відмовлено.
17 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані рішення в частині відмови у позові, направити справу на новий розгляд.
На підставі поданої касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття (відмову у відкритті) касаційного провадження з таких підстав.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Тлумачення норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Обов`язковою умовою касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України) є обґрунтованість підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
У касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, скаржник узагальнено посилається на статтю 389 ЦПК України, на неправильне застосування судом матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не вказує обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Разом з тим, зміст оскаржених судових рішень, обґрунтування та доводів касаційної скарги, з урахуванням фактичних обставин цієї справи, не дозволяють зробити висновок, що суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду, на які заявник посилається у касаційній скарзі, і що такі правовідносини є подібні до правовідносин в цій справі.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 необхідно подати до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Також, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (чинний на момент пред`явлення позову) розмір судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 3 028,00 грн.
Враховуючи вимоги, від сплати судового збору за які позивач звільнений, розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні касаційної скарги за дві немайнові вимоги становив 3 875,84 грн (3 028,00 грн * 2 * 0,4 * 200% * 0,8). Розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні касаційної скарги за майнову вимогу (стягнення моральної шкоди в розмірі 220 000,00 грн) становив 3 520,00 грн (220 000,00 грн * 1% * 200% * 0,8). Всього 7 395,84 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): [рахунок приховано], код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду касаційної інстанції відповідний документ.
Згідно частин другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (касаційна скарга залишається без руху з наданням строку для виправлення її недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Разом з тим, суд звертає увагу заявника, що за змістом статті 185 ЦПК України, якщо скаржник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається скаржнику.
Керуючись статтями 185, 392, 390, 393 ЦПК України
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2026року залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, настануть наслідки передбачені статтями 393, 394 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков