ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про витребування доказів
04 червня 2026 р. Справа № 380/2210/26 м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в письмовому порядку питання про витребування доказів у справі ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 (далі відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, які полягають у застосуванні з 01.01.2020 по 20.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні грошового забезпечення, а також додаткових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, за які такі нараховувалися та виплачувалися ОСОБА_1 ;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_4 Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 20.05.2023 грошового забезпечення, а також інших похідних та додаткових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні; законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні; Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року у розмірі 2 481,00 гривні, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 гривні, відповідно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою від 11.02.2026 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
До суду через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з підстав не дотримання позивачем строку звернення до суду.
Вирішуючи питання про витребування доказів, суд виходив з такого.
Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно з частини третьої статті 77 КАС України, суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
За приписами частини третьої статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Предметом оскарження у цій справі є перерахунок грошового забезпечення позивача з 01.01.2020 по 20.05.2023.
Суд зауважує, що правовідносини у цій справі регулюються відповідно до Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).
Відповідно до абзацу першого статті КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022 (далі Закон України № 2352-IX) частини першу та другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Відтак, починаючи з 19.07.2022 у КЗпП України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці без обмеження будь-яким строком.
Водночас після внесення Законом № 2352-IX відповідних змін частиною другою статті 233 КЗпП України установлено строк звернення до суду у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
При цьому варто звернути увагу на те, що питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.02.2020 по 30.03.2023, було предметом дослідження судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23.
У вказаній справі судова палата, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків (дослівно):
"Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023 року."
Отже, Верховний Суд в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 виснував, що до вимог щодо виплати грошового забезпечення після 19.07.2022 застосовні норми вже нині чинної редакції статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, що нараховані та виплачені при звільненні.
У зв`язку із цим зроблено висновок про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Виходячи з цього, судова палата Касаційного адміністративного суду зауважила, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Як свідчить зміст позовної заяви, предметом оскарження у цій справі визначено протиправні дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 20.05.2023.
Позивач у позовній заяві зазначає, що звертався до відповідача з інформаційними запитами щодо нарахованого та виплаченого йому грошового забезпечення від 27.02.2025 та від 18.08.2025. Станом на момент звернення до суду з цим позовом відповіді на його інформацінйі запити військовою частиною НОМЕР_1 не надано.
Відтак, для з`ясування обставин справи в частині дотримання позивачем строку звернення до суду із цим позовом, суд вважає за потрібне витребувати у військової частини НОМЕР_1 докази розгляду інформаційних запитів позивача від 27.02.2025 та від 18.08.2025 із доказами отримання таких відповідей позивачем.
Керуючись статтями 80, 248, 256 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
витребувати у військової частини НОМЕР_1 докази розгляду інформаційних запитів ОСОБА_1 від 27.02.2025 та від 18.08.2025 із доказами отримання таких відповідей позивачем.
Витребувані докази надати протягом п`яти днів з дня отримання цієї ухвали.
У випадку неможливості надання витребуваних доказів слід завчасно повідомити про це суд у письмовій формі, зазначивши причини неможливості подання таких доказів.
Попередити, що у випадку невиконання ухвали суду без поважних причин суд застосує передбачені статтею 149 КАС України заходи процесуального примусу (штраф в розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб).
Ухвала набуває чинності з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Мричко Н.І.