ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/2210/26
У Х В А Л А
з питань залишення позовної заяви без розгляду
07 липня 2026 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 (далі відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, які полягають у застосуванні з 01.01.2020 по 20.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні грошового забезпечення, а також додаткових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, за які такі нараховувалися та виплачувалися ОСОБА_1 ;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_4 Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 20.05.2023 грошового забезпечення, а також інших похідних та додаткових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні; законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні; Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року у розмірі 2 481,00 гривні, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 гривні, відповідно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою від 11.02.2026 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 04.06.2026 суд витребував у військової частини НОМЕР_1 докази розгляду інформаційних запитів ОСОБА_1 від 27.02.2025 та від 18.08.2025 із доказами отримання таких відповідей позивачем.
Представник відповідача через підсистему «Електронний суд» подав клопотання про залишення позову без розгляду, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.
Суд, вирішуючи питання строку звернення до суду виходив з такого.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи вказаним Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
У частині п`ятій статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до абзацу першого статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Суд зазначає, що станом на момент виникнення та існування спірних правовідносин частини перша та друга статті 233 КЗпП України встановлювала, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 при тлумаченні норми статті 233 КЗпП України виходив з того, що право на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку. Таким чином, у цій статті КЗпП України встановлена додаткова гарантія для осіб, які звертаються до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
Отже, станом на момент виникнення та існування спірних правовідносин право особи на звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати не обмежувалося строком, що було свого роду гарантією прав особи у сфері трудових відносин.
У подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022 (далі - Закон України № 2352-IX) частини першу та другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні".
Суд встановив, що позивач звертався до відповідача з інформаційними запитами щодо нарахованого та виплаченого йому грошового забезпечення від 27.02.2025 та від 18.08.2025.
Доказів щодо надання відповіді на його інформаційні запити у матеріалах справи не міститься.
Суд, ухвалою від 04.06.2026 витребував від Військової частини НОМЕР_1 докази розгляду інформаційних запитів ОСОБА_1 від 27.02.2025 та від 18.08.2025 із доказами отримання таких відповідей позивачем.
03.07.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» представник відповідача надав додаткові пояснення, до яких долучив відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 від 23.09.2025 №5499.
Разом з тим, представник відповідача не надав жодних доказів щодо надсилання такої відповіді позивачу із доказами вручення.
Суд акцентує увагу, що відсутність доказів отримання позивачем повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, не дає можливості встановити точної дати, з якої починається відлік строку на звернення до суду. Відсутність таких дорказів є підставою для відмови у задоволенні клопотання представника відповідача.
Керуючись статтями 122, 240, 243, 248, 256 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії відмовити.
Ухвала суду набуває чинності негайно після її підписання та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу суду можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя Мричко Н.І.