Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
05 червня 2026 р. справа № 520/14582/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Ширант А.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3,м. Слов`янськ,Краматорський р-н, Донецька обл.,84122, код ЄДРПОУ13486010) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на фактично виплачену суму заборгованості в розмірі 200 516,55 грн., яка була нарахована на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 200/227/25;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму фактично виплаченої заборгованості в розмірі 200 516,55 грн. за період затримки (з 01.12.2022 року по місяць фактичної виплати цих 200 516,55 грн.) відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ та Порядку № 159;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області автоматично нараховувати та виплачувати компенсацію одночасно з виплатою всіх наступних траншів заборгованості у справі № 200/227/25.
Позов обґрунтовується тим, що рішенням суду у справі №200/227/25 було зобов`язано відповідача здійснити перерахунок недоотриманої державної пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків за період з 01.12.2022 по 19.03.2024 включно, як матеріальної шкоди позивачу згідно частини третьої статті 152 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У ч. 2 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із врахуванням принципу добросовісності
Верховний Суд визначає принцип добросовісності - як загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).
Верховний Суд в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц зазначив, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
У пенсійних правовідносинах пенсіонер має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає ч.3 ст. 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Якщо грошові суми, які має сплатити пенсійний орган пенсіонеру за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасної виплати пенсії не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо пенсійного органу, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання пенсійним органом певних зобов`язань, зокрема з виплати пенсії іншим особам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
Позивач, звертаючись до суду вважав, що відповідач протиправно не виплачує пенсію.
При цьому позивач мав розуміти, що він, звертаючись до суду перший раз у 2025 році з вимогою по виплаті пенсії має право й на компенсацію втрати частини доходу, а тому, добросовісно користуючись своїм правами, мав би заявити одночасно всі вимоги: як по виплаті пенсії, так і по вимогам щодо компенсації втрати частини доходу ще при першому зверненні до суду.
Слід зазначити, що не одночасне заявлення вимог по виплаті пенсії, штучно збільшує період, за який можливе стягнення спірних сум із пенсійного органу і в цьому разі може розглядатися як зловживання правами.
У зв`язку із вищевказаним позивачу належить надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.
Частиною 6 ст. 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 КАС України,
УХВАЛИЛА:
1. Позовну заяву - залишити без руху.
2. Надати позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, тобто такі, що об`єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням установленого строку, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.
3. Роз`яснити позивачу, що він може подати уточнену позовну заяву, в якій зазначити позовні вимоги, в межах строку звернення до суду.
4. Копію ухвали надіслати позивачу.
5. Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Cуддя А.А. Ширант