КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
справа № 752/13545/21
провадження № 22-ц/824/976/2026
01 червня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Ящук Т. І. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, про участь у вихованні дитини одного із батьків, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сіваченка Володимира Васильовича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року в складі судді Мазура Ю. Ю.,
установив:
В провадженні Київського апеляційного суду перебуває справа за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сіваченка В. В. на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року в частині зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини.
01.06.2026 ОСОБА_1 в судовому засіданні заявив відвід колегії суддів, визначеної для розгляду даної справи.
Заяву про відвід мотивована тим, що суддя Рейнарт І. М. вже двічі брала участь у розгляді інших справ за участю його дитини: справи №759/12257/25 про забезпечення позову у зв`язку зі стягненням аліментів за минулий період; справи № 759/13086/25 про стягнення аліментів на поточний період.
Суддя Кирилюк Г. М. разом із суддею Рейнарт І. М. у справі №759/13086/25 ухвалила рішення, що викликає обґрунтовані сумніви у їхній безсторонності.
Судова колегія, до складу якої двічі входила суддя Рейнарт І. М., та одного разу суддя Кирилюк Г. М., неодноразово ігнорувала прохання дитини в різних справах про стягнення аліментів задовольнити її заяви про забезпечення позову з метою захисту права дитини на належне утримання.
Хоча ЦПК України дозволяє розглядати заяву про забезпечення позову без повідомлення відповідача, про що просила дитина у своїй заяві, апеляційний суд повідомив іншу сторону про засідання і надав доступ до матеріалів справи. Через це відповідачка мала можливість підготуватися, приховати свої доходи і фактично перетворила захід захисту прав дитини на інструмент проти дитини та її батька.
Колегія суддів, розглядаючи заяву про забезпечення позову до подання позову, залучила відповідачку до процесу, однак не постановила ухвалу про її залучення до участі в справі. Такий підхід є прямим порушенням процесуальних норм та свідчить про надання відповідачці необґрунтованих процесуальних переваг.
У результаті дитина, яка звернулася за захистом своїх прав, опинилася у ситуації, коли замість забезпечення її інтересів суд своєю поведінкою сприяв іншій стороні. Більше того, під час розгляду адвокат відповідачки вимагав накласти штраф на дитину за її процесуальні дії. Колегія суддів, у складі якої була суддя Рейнарт І. М., не надала належної оцінки цим неприйнятним вимогам.
Вказані дії свідчать про упередженість суддя Рейнарт І. М., яка вже розглядала питання, безпосередньо пов`язане із захистом прав та інтересів його дитини. Її участь у складі колегії викликає обґрунтовані сумніви в її неупередженості.
Окрім наведеного, склад суду у справі про забезпечення позову до подання позову про стягнення аліментів за минулий період намагався залишити апеляційну скаргу дитини без руху, посилаюсь на несплату судового збору, що прямо суперечить Закону України «Про судовий збір». Внаслідок цього дитина була змушена зі своїх власних, обмежених заощаджень сплатити судовий збір, щоб задовольнити вимоги упередженого складу суду, до якого входила суддя Рейнарт І. М.
В справі №759/13086/25 про стягнення аліментів судді Кирилюк Г. М. та Рейнарт І. М. у складі колегії суддів 20 травня 2026 року постановили ухвалу, якою відмовити ОСОБА_5 у забезпеченні позову щодо аліментів, позбавивши ефективного механізму судового захисту та створили умови доля нівелювання мети забезпечення позову.
Зазначив, що підставою для відводу ж сукупність обставин, за яких у сторони та дитини об`єктивно сформувався обґрунтований сумнів у здатності суддів Кирилюк Г. М. та Рейнарт І. М. забезпечити зовнішню та внутрішню безсторонність при розгляді даної справи.
Крім того, під час розгляду даної справи колегія суддів за участю Кирилюк Г. М. та Рейнарт І. М. відмовила у долученні доказів, які стосуються поточного психоемоційного стану дитини, її волевиявлення, безпеки та фактичних обставин, що виникли після ухвалення попереднього судового рішення. Судді усунули від дослідження найбільш актуальні обставини життя дитини та залишити поза межами розгляду інформацію про категоричне небажання дитини спілкуватися з матір`ю, наслідки примусових виконавчих дій, ризики для стану дитини та події, пов`язані з насильницьким переміщенням дитини всупереч її волі.
За таких обставин у сторони та самої дитини, яка має 15 років, об`єктивно сформувалося враження, що судді Кирилюк Г. М. та Рейнарт І. М. вже сформували упереджену позицію щодо справи та не мають наміру здійснювати повне, всебічне та неупереджене дослідження актуальних обставин, які безпосередньо стосуються прав та інтересів дитини.
Колегіальний характер розгляду справи означає, що наявність обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості окремих членів колегії впливає на спряин6яття безсторонності всього складу суду в цілому.
У зв`язку з цим участь судді Ящук Т. І. у складі колегії разом із суддями, щодо яких вже виникли обґрунтовані сумніви у безсторонності, також впливає на довіру до неупередженості судового розгляду у даній справі.
Повторна участь суддів у справах цієї ж дитини, відмова у процесуальному захисті її прав в інших провадженнях, а також відмова досліджувати нові та істотні докази у даній справі є сукупністю обставин, що створює об`єктивно обґрунтовані сумніви у неупередженості складу суду.
Виявлена упередженість двох членів колегії з трьох є критичною та впливає на сприйняття безсторонності всієї колегії в цілому.
Звертає увагу на ухвалу судді Київського апеляційного суду Шебуєвої В. А. від 27 травня 2026 року (справа №759/14917/20), в якій було визнано, що попередня участь суддів у справах, пов`язаних із правами цієї ж дитини, може викликати об`єктивні сумніви в їх неупередженості та є підставою для відводу з метою забезпечення довіри до суду.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Шнайдер С. В. заяву про відвід підтримав та просив її задовольнити.
ОСОБА_2 та її представник - адвокат Волков А. В. просили відмовити в задоволенні заяви про відвід, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.
Заява про відвід не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі (частина 1 статті 37 ЦПК України).
Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine) від 09.11.2006).
Європейський суд з прав людини зазначив, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булут проти Австрії» (Bulut v. Austria) від 22.02.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.
При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine) від 09.11.2006).
ЦПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про неупередженість та необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Не є підставами для відводу судді (суддів) заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом цієї чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень у інших справах.
Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Імперативними положеннями частини 4 ст. 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Аналізуючи заяву ОСОБА_1 про відвід суддів через призму наведених критеріїв, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта фактично зводяться до його незгоди з вчиненням колегією суддів процесуальних дій, пов`язаних з можливістю прийняттям судом апеляційної інстанції нових доказів, що згідно з частиною 4 статті 36 ЦПК України прямо виключено з переліку підстав для відводу.
При розгляді справи №759/12257/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року в справі за заявою ОСОБА_5 про забезпечення позову до подання позовної заяви про стягнення з матері ОСОБА_2 аліментів за минулий період суддею Рейнарт І. М. в складі колегії суддів не вирішувалось питання про залишення апеляційної скарги без руху для сплати судового збору, остання також не висловлювала свою думку щодо визначення способу участі матері у вихованні дитини.
Під час розгляду заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову у справі №759/13086/25 за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та ОСОБА_2 нарішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини суддями Кирилюк Г. М. та Рейнарт І. М. в складі колегії суддів під головуванням судді Ратнікової В. М. також не було висловлено думку щодо визначення способу участі матері у вихованні дитини.
Таким чином, заявником не було надано жодних фактичних даних, які б спростовували презумпцію особистої неупередженості суддів або формували у розсудливої особи обґрунтовані сумніви в їхній об`єктивності. Усі наведені у заяві обставини є лише суб`єктивною інтерпретацією заявником процесуальних дій суду, спрямованою на висловлення незгоди з процесуальними діями суддів, що не може бути підставою для задоволення заяви про відвід.
Оскільки, заявником не наведено, а судом не встановлено як суб`єктивних, так і об`єктивних ознак упередженості та необ`єктивність суддів, або інших підстав, визначених ст. 36, 37 ЦПК України, заявлений ОСОБА_1 відвід слід визнати необґрунтованим.
Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяв про відвід суддів Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М. та Ящук Т. І.
Керуючись ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Ящук Т. І. відмовити.
Продовжити розгляд цивільної справи у тому ж складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя - доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т.І. Ящук