УХВАЛА
08 червня 2026 року місто Київ
Справа № 359/1316/22
Апеляційне провадження № 22-ц/824/12918/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Желепи О.В., суддів: Верланова С.М., Нежури В.А., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на протокольні ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 травня 2025 року, 24 вересня 2025 року, 24 лютого 2026 року та 14 квітня 2026 року (постановлені у складі судді Яковлєвої Л.В.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про визнання недійсними штатного розпису, наказу про прийняття на роботу, зобов`язання внести зміни до наказу про прийняття на роботу та штатного розпису, перерахунок нарахованої та виплаченої заробітної плати, нарахування вихідної допомоги, нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування збитків, встановлення факту та визнання заяви не чинною, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу
ВСТАНОВИВ
У провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває вказана справа.
02 червня 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, названу ним як «апеляційна скарга на протокольні ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2026 року та 14 квітня 2026 року, постановлені внаслідок ігнорування вказівок Верховного Суду та Рішень Конституційного Суду України». Водночас у прохальній частині апеляційної скарги ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати протокольні ухвали від 02 травня 2025 року, 24 вересня 2025 року, 24 лютого 2026 року та 14 квітня 2026 року, як незаконні та невмотивовані; зобов`язати суд прийняти уточнений розрахунок та докази поліції, змінивши статус вимог № 6, 7, 9 на «залишення без розгляду»; направити справу на розгляд іншому судді.
Указана скарга зареєстрована в Київському апеляційному суді 03 червня 2026 року (вх. № 69511) та передана судді-доповідачу 04 червня 2026 року.
Вивчивши зміст і вимоги апеляційної скарги, а також відомості з підсистеми «Електронний суд» та протоколи відповідних судових засідань, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом та підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.
Згідно з ч. 6 ст. 357 ЦПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (п. 8).
За приписами ч. 1, 2 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Частина 1 ст. 353 ЦПК України визначає перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.
Разом із тим, указаною нормою не передбачено можливості окремого апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про відмову у прийнятті уточнених позовних вимог, про відмову у прийнятті змінених позовних вимог, про визначення остаточного обсягу позовних вимог, про відмову у прийнятті уточненого розрахунку, про відмову у долученні доказів, про відмову у перегляді попередніх процесуальних рішень суду, а також ухвал, якими вирішуються поточні клопотання учасників справи під час судового розгляду та які не перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Колегія суддів враховує висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 757/47946/19-ц, відповідно до якого перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у ч. 1 ст. 353 ЦПК України (ч. 1 ст. 255 ГПК України) не є вичерпним. За відсутності ухвали в цьому переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню у справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої процесуальні права в інший спосіб).
Відповідно до ч. 5 ст. 259 ЦПК України ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання. Суд може оформити такі ухвали окремим документом після закінчення судового засідання.
Отже, сама лише протокольна форма ухвали не визначає можливість чи неможливість її апеляційного оскарження. Вирішальним є зміст відповідної ухвали та те, чи віднесена вона процесуальним законом до ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, або чи перешкоджає така ухвала подальшому провадженню у справі.
З апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що, попри формальне зазначення в прохальній частині вимоги про скасування протокольних ухвал від 02 травня 2025 року, 24 вересня 2025 року, 24 лютого 2026 року та 14 квітня 2026 року, фактично скаржник не оскаржує ухвалу про залишення позову без розгляду як самостійний предмет апеляційного перегляду, а висловлює незгоду з поточними процесуальними рішеннями суду першої інстанції щодо неприйняття уточнених вимог, неприйняття уточненого розрахунку, недолучення доказів, визначення судом обсягу позовних вимог, відмови у перегляді попередніх процесуальних рішень, а також просить змінити процесуальний статус окремих позовних вимог.
Так, із протоколу судового засідання від 02 травня 2025 року вбачається, що позивач відкликав заяву про залишення без змін позовних вимог (дія № 22) та клопотання про застосування заходів процесуального примусу (дія № 31), підтримав заяву про відмову від частини позовних вимог (дія № 24), поклався на розсуд суду щодо вирішення заяви про залучення третіх осіб (дія № 27) (суд відмовив у задоволенні такого клопотання - дія № 29), після чого суд перейшов до розгляду справи по суті (дія № 35), а після питання суду щодо постанови Верховного Суду позивач просив надати час для підготовки до засідання та відповідей на питання (дії № 36-39).
Таким чином, у цьому засіданні не постановлено ухвали, які можуть бути предметом апеляційного перегляду за приписами ст. 353 ЦПК України.
Із протоколу судового засідання від 24 вересня 2025 року вбачається, що суд першої інстанції прийняв відмову позивача від певних позовних вимог (дія № 25), а також не прийняв уточнення позовних вимог (дія № 31), після чого позивач просив суд оголосити перерву для отримання правової допомоги (дії № 40-41). Доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до незгоди скаржника з тим, що суд першої інстанції не прийняв уточнення позовних вимог у запропонованій ним редакції. Водночас такі ухвали суду не підлягають окремому апеляційному оскарженню за приписами ст. 353 ЦПК України.
Із протоколу судового засідання від 24 лютого 2026 року вбачається, що суд першої інстанції вирішував питання щодо заяви позивача від 08 жовтня 2025 року та обсягу позовних вимог, які підлягають подальшому розгляду. Зокрема, суд на місці ухвалив, що вимоги 1, 3, 8 залишаються без розгляду з огляду на попередню відмову позивача від цих вимог, вимоги 2, 11, 13 залишаються в силі, а щодо вимог 4, 5, 10, 12 відмовлено у прийнятті їх у зміненій редакції, із зазначенням, що вони залишаються в первісній редакції (дія № 27). Водночас зі змісту апеляційної скарги не вбачається, що ОСОБА_1 ставить питання про апеляційний перегляд саме ухвали про залишення позову без розгляду як самостійної процесуальної ухвали, яка перешкоджає розгляду відповідної частини позовних вимог. Навпаки, доводи скаржника зводяться до того, що суд першої інстанції, на його думку, неправильно визначив процесуальний статус окремих вимог, не прийняв уточнений розрахунок, не врахував лист поліції, не переглянув попередні процесуальні рішення та не змінив статус вимог № 6, 7, 9 на «залишення без розгляду». Зазначені доводи не свідчать про оскарження ухвали, яка відповідно до ст. 353 ЦПК України підлягає окремому апеляційному перегляду, а стосуються незгоди скаржника з організацією та межами подальшого розгляду справи судом першої інстанції.
Із протоколу судового засідання від 14 квітня 2026 року вбачається відмова суду в задоволенні клопотання позивача від 08 жовтня 2025 року про постановлення окремої ухвали щодо відповідача, а також відмовив в задоволенні клопотання поданого 09 квітня 2026 року (про відкликання попередніх уточнюючих заяв, зміну статусу вимог та уточнення розрахунків (у зв`язку з Рішенням КСУ номер 1-р/2025 та Постановою ВС номер 359/1316/22). Такі ухвали також не передбачені ст. 353 ЦПК України як ухвали, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.
Колегія суддів звертає увагу, що відмова у прийнятті або долученні доказів, відмова у прийнятті уточненого розрахунку, відмова у прийнятті змінених позовних вимог, а також процесуальне визначення судом першої інстанції меж подальшого розгляду справи не позбавляють учасника справи можливості викласти відповідні заперечення в апеляційній скарзі на остаточне судове рішення, ухвалене за результатами розгляду справи по суті.
Такі процесуальні ухвали не перешкоджають подальшому провадженню у справі, не унеможливлюють її подальший розгляд судом першої інстанції, не перешкоджають ухваленню рішення по суті спору та не створюють для скаржника стану, за якого поновлення його процесуальних прав було б неможливим в інший спосіб.
Посилання скаржника на незаконність форми протокольних ухвал та їх невідповідність ст. 260 ЦПК України не можуть бути підставою для відкриття апеляційного провадження, оскільки наведена стаття визначає зміст ухвали, яка викладається окремим документом. Натомість ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання, а тому відсутність окремого процесуального документа сама по собі не свідчить про можливість окремого апеляційного оскарження таких ухвал.
Також доводи апеляційної скарги про необхідність направлення справи на розгляд іншому судді, наявність ознак упередженості судді першої інстанції, неврахування висновків Верховного Суду, рішень Конституційного Суду України та необхідність прийняття нових доказів не змінюють правової природи оскаржуваних протокольних ухвал і не відносять їх до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.
Апеляційний суд не наділений повноваженнями відкривати апеляційне провадження за скаргою на ухвали суду першої інстанції, окреме апеляційне оскарження яких прямо не передбачено законом і які не перешкоджають подальшому розгляду справи.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 на протокольні ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 травня 2025 року, 24 вересня 2025 року, 24 лютого 2026 року та 14 квітня 2026 року не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом та підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись статтями 259, 260, 261, 352, 353, 357, 388-391 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на протокольні ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 травня 2025 року, 24 вересня 2025 року, 24 лютого 2026 року та 14 квітня 2026 року - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що повернення апеляційної скарги не позбавляє його права включити заперечення на ухвали, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене за результатами розгляду справи по суті.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач О.В. Желепа
Судді: С.М. Верланов
В.А. Нежура