УХВАЛА
08 червня 2026 року
м. Київ
справа № 640/20305/20
адміністративне провадження № К/990/22652/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі №640/20305/20, за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непереведення та непризначення позивача прокурором Офісу Генерального прокурора;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо залишення без розгляду заяви позивача від 11 жовтня 2019 року про переведення на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо залишення без розгляду звернення ОСОБА_1 від 11 січня 2020 року про надання відповіді на заяву від 11 жовтня 2019 року та переведення на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора;
- зобов`язати відповідача перевести та призначити позивача на посаду прокурора Офісу Генерального прокурора;
- визнати дії відповідача в частині завдання позивачу моральної шкоди протиправними;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 02 січня 2020 року, до дати фактичного призначення на посаді;
- стягнути з відповідача на користь позивача завдану моральну шкоду в розмірі 350000,00 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено.
19 травня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі №640/20305/20.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник указує також пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах
Підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-IX, пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII у взаємозв`язку з частиною другою статті 19 Конституції України , статтею 184 Кодексу законів про працю України та частиною третьою статті 16 Закону №1697-VII у частині: визначення правового статусу прокурора, якою подано про проведення, однак така заява роботодавцем не розглянута; у частині визначення правових наслідків нерозгляду роботодавцем заяви прокурора про переведення, допустисмості тривалого перебування такої особи у стані правової невизначеності без прийняття рішення про її переведення або звільнення, а також наявності у роботодавця обов`язку щодо належного врегулювання трудових правовідносин у спосіб, визначений законом
Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Проаналізувавши доводи заявника, Суд доходить висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки позивач лише послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте не навів у касаційній скарзі належного обґрунтування як саме такий висновок щодо цієї норми може вплинути на вирішення подібних спорів у інших справах, виходячи з обставин, установлених судами у цій справі, що мають індивідуальні ознаки характерні виключно для цих правовідносин.
Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, заявником не викладено передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
З огляду на зазначене, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження Судом не вирішується.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі №640/20305/20 повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є статочною та не може бути оскаржена.
Суддя О.Р. Радишевська