УХВАЛА
05 серпня 2026 року
м. Київ
справа №640/20305/20
адміністративне провадження №К/990/32027/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Соколова В.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі №640/20305/20, за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непереведення та непризначення позивача прокурором Офісу Генерального прокурора;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо залишення без розгляду заяви позивача від 11 жовтня 2019 року про переведення на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо залишення без розгляду звернення ОСОБА_1 від 11 січня 2020 року про надання відповіді на заяву від 11 жовтня 2019 року та переведення на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора;
- зобов`язати відповідача перевести та призначити позивача на посаду прокурора Офісу Генерального прокурора;
- визнати дії відповідача в частині завдання позивачу моральної шкоди протиправними;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 02 січня 2020 року, до дати фактичного призначення на посаді;
- стягнути з відповідача на користь позивача завдану моральну шкоду в розмірі 350000,00 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалами Верховного Суду від 08 червня 2026 року, 06 липня 2026 року касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі №640/20305/20 повернуто особі, яка їх подала.
09 липня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла повторна касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі №640/20305/20.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник указує пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах:
- частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України у частині не врегульованій спеціальним законодавством, а саме абзацом 1 пункту 7, пунктом 9 та підпунктом 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ в частині забезпечення трудових гарантій одинокої матері, яка не може бути звільнена з ініціативи роботодавця, але стосовно якої спеціальним законом не визначено порядок подальшого врегулювання трудових відносин;
- абзацу першого пункту 7, пункту 9 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України № 113-IX, пункту 9 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора № 221, підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-IX, пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) та частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України у частині визначення правового статусу прокурора, який у встановлений законом строк подав заяву про переведення до Офісу Генерального прокурора та намір пройти атестацію, однак така заява роботодавцем не розглянута, рішення про допуск до атестації, переведення чи звільнення не прийнято, а трудові гарантії, передбачені частиною третьою статті 184 Кодексу законів про працю України, стали підставою для незастосування процедури звільнення, визначеної спеціальним законом;
- частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку зі статтями 8 та 43 Конституції України до правовідносин, врегульованих абзацом 1 пункту 7, пунктом 9 та підпунктом 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 113-IX у частині неврегульованій спеціальним законодавством, а саме - щодо змісту та обсягу трудових гарантій одинокої матері, на яку поширюється заборона звільнення з ініціативи роботодавця та обов`язку роботодавця забезпечити їх реальну реалізацію шляхом належного врегулювання трудових правовідносин, оскільки формальне застосування гарантії незвільнення без вирішення питання щодо працевлаштування, переведення чи іншого визначеного законом способу реалізації права на працю призвело до тривалого перебування особи у стані правової невизначеності, фактичного позбавлення можливості реалізувати гарантоване Конституцією України право на працю та незабезпечення гарантій, передбачених частиною третьою статті 184 Кодексу законів про працю України;
- щодо розмежування сфери застосування положень розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-IX, які регламентують порядок переведення прокурорів та положень підпункту 1 пункту 19 цього розділу у взаємозв`язку з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, які визначають виключно підстави звільнення прокурорів, у правовідносинах, предметом спору в яких є бездіяльність щодо розгляду заяви про переведення.
Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Скаржник також повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися.
Проте в порушення зазначених вимог, скаржник не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів першої та апеляційної інстанцій при застосуванні конкретної норми права, як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися, а також не обґрунтував підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т. і.).
Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не викладено передбачених статтею 328 КАС України підстав, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Отже, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
У разі незазначення в касаційній скарзі підстав (підстави), на якій подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), така касаційна скарга має бути залишена без руху.
Статтею 329 КАС України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється із дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.
З оскаржуваної постанови Шостого апеляційного адміністративного суду встановлено, що її було прийнято у відкритому судовому засіданні від 20 квітня 2026 року та її повний текст складено 22 квітня 2026 року.
За таких обставин останнім днем строку на її касаційне оскарження є 22 травня 2026 року.
Касаційну скаргу подано скаржником через підсистему «Електронний суд» 09 липня 2026 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі скаржник просить поновити пропущений процесуальний строк, посилаючись на те, що вперше касаційну скаргу було подано в межах строку передбаченого статтею 329 КАС України. Проте вказана касаційна скарга та повторно подана були повернуті Верховним Судом скаржнику. Скаржник просить Суд урахувати, що повторно касаційні скарги подавалися в найкоротші строки, без суттєвих затримок та зайвих зволікань. Посилаючись на право повторного звернення з касаційною скаргою після її повернення, позивач просить поновити строк на касаційне оскарження.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, Суд виходить з такого.
На підставі даних комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Судом установлено, що вперше касаційну скаргу направлено до Суду через підсистему «Електронний суд» 19 травня 2026 року, тобто в межах строку визначеного статтею 329 КАС України. Водночас ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2026 року зазначену касаційну скаргу було повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Указана ухвала суду була отримана скаржником в його особистому кабінеті у підсистемі «Електронний суд» у цей же день о 20:56, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
17 червня 2026 року скаржник повторно направив до Суду касаційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі №640/20305/20
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2026 року зазначену касаційну скаргу було повернуто заявнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Зазначена ухвала суду про повернення касаційної скарги була отримана скаржником в його особистому кабінеті у підсистемі «Електронний суд» 06 липня 2026 року о 18:40, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Приписами статті 44 КАС України встановлено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.
При цьому, Суд зауважує, що відповідно до приписів частини третьої статті 328 КАС України, підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання касаційної скарги.
Суд зауважує, що неодноразове повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Крім того, обставини, за яких суд касаційної інстанції вже повертав попередні касаційні скарги, були безпосередньо пов`язані з організаційною діяльністю заявника (неналежне оформлення).
Вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної касаційної скарги, а й з урахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків, тривалість строку пропущеного строку та обставини пропуску строку звернення до суду.
Водночас, як встановлено Судом позивач, вже два рази звертався з касаційною скаргою у цій справі, проте через відсутність належних обґрунтувань підстав касаційного оскарження Верховним Судом було повернуто відповідні касаційні скарги.
Отож, зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про його поновлення з наведених підстав не можна вважати обґрунтованим, оскільки неодноразове невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску такого строку, адже є такою, що залежить виключно від волі особи, яка подає касаційну скаргу, а тому не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
За таких обставин зазначені скаржником причини пропуску строку на подання касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а отже, не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
З урахуванням наведеного Суд не вбачає підстав визнавати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, указані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає залишенню без руху із установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом подання до суду касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав), з належним її обґрунтуванням; заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення, а також відповідних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин.
Керуючись статтями 44, 248, 332 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними підстави пропуску строку ОСОБА_1 на касаційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі №640/20305/20.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі №640/20305/20 залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді: О.Р. Радишевська В.М. Соколов Ж.М. Мельник-Томенко