Справа № 953/315/26
н/п 2-др/953/40/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" червня 2026 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі
судді - Муратової С.О.,
за участю секретаря - Драгана О.А.,
представника позивача - адвоката Августової М.В.,
представника відповідача - адвоката Пулькіна Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Пулькіна Юрія Петровича про стягнення витрат на допомогу адвоката по справі №953/315/26 за позовною заявою ОСОБА_2 , поданою її представником - адвокатом Августовою Мариною Владиславівною до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, -
встановив:
В провадженні Київського районного суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , поданим її представником - адвокатом Августовою М.В. до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07.05.2026 заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Августової М.В. задоволено; позовну заяву ОСОБА_2 , подану її представником - адвокатом Августовою М.В. до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів залишено без розгляду.
12.05.2026 на електронну адресу суду в системі «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пулькіна Ю.П., в якій він просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правову допомогу адвоката по справі 953/315/26 у сумі понесених витрат 9000,00 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03.06.2026 у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Августової М.В. про витребування доказів по цивільній справі за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Пулькіна Ю.П. про стягнення витрати на допомогу адвоката по справі №953/315/26 відмовлено.
Заява мотивована тим, що заяву (письмову) про суму витрат на правову допомогу адвоката сторона відповідача робила у відзиві, а також у процесуальних заявах, що подавалися до суду. Усну заяву робив адвокат відповідача у судових засіданнях. Ще задовго до подання стороною позивача заяви про залишення позову без розгляду відповідач був змушений понести витрати на правову допомогу адвоката. Послуги були надані адвокатом впродовж розгляду судової справи, і повністю оплачені на поточний рахунок адвоката 05.04.2026, тобто ще задовго до подання стороною позивачки заяви про залишення позову без розгляду. Для захисту своїх прав у цьому судовому процесі відповідач був вимушений понести витрати на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн, цей розмір повністю відповідає заявленому стороною і позивача тотожному розміру витрат на послуги адвоката. Відповідач отримував професійну правничу допомогу на підставі: договору про надання правової допомоги від 27.08.2025; ордеру про надання правничої допомоги від 27.08.2025; додатку до договору про надання правничої допомоги від 17.02.2026. Витрати відповідача на професійну правову допомогу склали: найменування (опис) наданих адвокатом послуг: понесені консультація клієнта з опрацюванням всіх документів 1000 грн; складання відзиву на позовну заяву, формування пакету документів 3000 грн; формування позиції щодо розрахунку суми пені та її обґрунтування 1000 грн; підготовка до участі у судових засіданнях, складання процесуальних заяв і клопотань (про зупинення, про закриття) 2000 грн; участь адвоката у судових засіданнях 2000 грн. Актом від 08.05.2026 сторони підтвердили надання адвокатом правничої допомоги відповідачу саме по цій судовій справі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Августова М.В. заперечувала проти задоволення заяви представника відповідача, зазначила, що заява представника відповідача про стягнення витрат на допомогу адвоката списана з її заяви про стягнення витрат на допомогу адвоката з іншої справи з тим самим складом суду. Зазначила також, що згідно практики Верховного Суду, сам лише факт залишення позовної заяви без розгляду не є підставою для стягнення витрат на користь відповідача за надання правничої допомоги. Адвокатом не надано всіх повних та належних доказів, що адвокат перебуває на обліку як само зайнята особа. Процесуальні дії адвоката в акті виконаних робіт не вказані, справа по суті не розглядалася, сторона позивача діяла добросовісно. Отже, обґрунтування підстав до стягнення витрат на правову допомогу у заяві відсутні.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Пулькін Ю.П. підтримав подану заяву, просив її задовольнити, зазначив також, що позивач, звертаючись до суду із вказаною позовною заявою зазначив, що інших аналогічних позовів до суду не подано, однак як виявилося в ході розгляду справи іншим судом вже розглядався позов за такими самими вимогами.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, надані в ході розгляду справи, вивчивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Так, 15.01.2026 до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_2 , подана її представником - адвокатом Августовою М.В. до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, в якій позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в частині неустойки (пені) з прострочення сплати аліментів у загальному розмірі 89446,47 грн.; понесені витрати на професійну правову допомогу в розмірі 9000 грн.; судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи стягнути з відповідача на користь держави.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2026, розгляд вказаної справи визначено судді Київського районного суду м. Харкова Муратовій С.О. (а.с. 22).
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29.01.2026 прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою; розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, із повідомленням сторін (а.с. 25).
Розгляд справи призначався в судові засідання на 18.02.2026, 18.03.2026, 15.04.2026, 07.05.2026.
17.02.2026 на електрону адресу суду в системі «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пулькіна Ю.П. про відкладення розгляду справи, в якій він просив відкласти судове засідання на розумний строк у межах процесуальних строків за ЦПК України, без присутності сторони відповідача засідання не проводити (а.с. 40-41).
17.03.2026 на електрону адресу суду в системі «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пулькіна Ю.П. про вступ у справу в якості представника, в якій він просив: надати справу для ознайомлення у документарному (паперовому) вигляді; відкласти судове засідання на розумний строк у межах процесуальних строків за ЦПК України, без присутності сторони відповідача засідання не проводити (а.с. 54-56).
24.03.2026 на електрону адресу суду в системі «Електронний суд» надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пулькіна Ю.П., в якому він просив відмовити у стягненні пені (а.с. 66-70).
В судовому засіданні 15.04.2026, за участю представника позивача - адвоката Августової М.В., представника відповідача - адвоката Пулькіна Ю.П., адвокатом Пулькіним Ю.П. подано заяву про закриття позовного провадження. Представник позивача - адвокат Августова М.В. просила надати час для узгодження позиції із позивачем. Представник відповідача не заперечував проти надання часу для узгодження позиції. Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 07.05.2026 (а.с. 93-94).
17.04.2026 на електрону адресу суду в системі «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пулькіна Ю.П. про закриття позовного провадження, в якому просив провадження у справі №953/315/26 закрити, винести відповідну ухвалу (а.с. 100-102).
На обґрунтування клопотання зазначав, зокрема, що є таке, що набрало законної сили, судове рішення (справа 642/4435/21, провадження № 2/642/1792/21), винесене Ленінським районним судом м. Харкова 05.11.2021, яке постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07.05.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пулькіна Ю.П. про закриття провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 , поданою її представником - адвокатом Августовою М.В. до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, відмовлено (а.с. 133-134).
07.05.2026 на електрону адресу суду в системі «Електронний суд» надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Августової М.В. про залишення позову без розгляду, в якій просить залишити позовну заяву без розгляду (а.с. 120-121).
На обґрунтування заяви зазначає, зокрема, що сторона відповідача надала до суду клопотання про закриття провадження. На підтвердження заявленого клопотання сторона відповідача надала копію заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05.11.2021. З метою з`ясування вказаних вище обставин та персвідчення у факті наявності такого судового рішення - представник позивача вирушила в Холодногірський районний суд м. Харкова для ознайомлення з матеріалами судової справи № 642/4435/21. В ході ознайомлення з матеріалами справи з`ясувалось, що за термінами зберігання сама справа вже втрачена та наявна можливість виключно видати копію судового рішення. Вказане вище судове рішення датоване 05.11.2021, в той час як в даній справі надано розрахунок заборгованості по пені станом на грудень 2022 року, тобто періоди різні. Відтак, з наведеного вбачається, що посилання відповідача на факти нібито подвійного стягнення є введенням суду в оману. В той же час, відсутність в матеріалах справи № 642/4435/21 копії попереднього розрахунку наразі позбавляють їх можливості правильно вирахувати різницю та сформувати нові позовні вимоги. Вказані обставини будуть з`ясовуватись шляхом запитів до попередніх представників позивача. На підставі наведеного, просить залишити позовну заяву без розгляду. Крім того, в тексті клопотання про закриття провадження представник відповідача вказує на факти нібито понесення витрат на правову допомогу. При цьому, жодного попереднього розрахунку у першій заяві по суті представником вказано не було. Натомість вказано поверхово одним реченням про суму без орієнтовного разрахунку такої суми. При цьому, клопотання про те, що всі докази понесення витрат будуть надані в подальшому - особою також не надано. Відтак, відповідач в особі представника наразі заявив про свої вимоги в цій частині та відмовився від права заявити клопотання про надання доказів витрат в подальшому. За таких обставин, враховуючи задокументовані в тексті власних процесуальних документів порушення - витрати на правову допомогу не підлягають задоволенню.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07.05.2026 заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Августової М.В. задоволено; позовну заяву ОСОБА_2 , подану її представником - адвокатом Августовою М.В. до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів залишено без розгляду (а.с. 135-136).
Звертаючись із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, представник відповідача посилався на необґрунтовані дії позивача, мотивуючи тим, що сторона позивача поводила себе у процесі непослідовно та в подальшому позивачка передумала позиватися, але відповідач на момент залишення позову без розгляду вже встиг понести безповоротні витрати.
Положеннями ст. 142 ЦПК України визначено порядок розподілу судових витрат, в тому числі в разі залишення позову без розгляду. Згідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
У вказаних вище випадках суд з урахуванням обставин конкретної справи може встановити вищезазначені дії позивача необґрунтованими та постановити компенсувати за його рахунок витрати відповідача у відповідності до положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України.
У разі залишення позову без розгляду вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат підлягають задоволенню лише у разі необґрунтованих дій позивача, або у випадках зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони. Відповідно до вищевказаних норм, сам по собі факт залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача, за відсутності факту його необґрунтованих дій, не є достатньою правовою підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію понесених нею витрат.
Тобто стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат, зокрема у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у разі встановлення необґрунтованості дій позивача.
Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, який він вправі реалізовувати з метою свого захисту в порядку ст. 4 ЦПК України.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, кожна особа, яка заявляє вимоги, у тому числі і щодо стягнення судових витрат, має довести як необхідність в понесенні таких витрат та їх розмір, а також і необґрунтованість дій позивача, саме з наявністю яких закон пов`язує процесуальну можливість компенсації на користь відповідача.
Суд не встановлював та не застосовував до позивача будь-яких заходів у зв`язку із зловживанням правами та позовну заяву залишив без розгляду за заявою представника позивача, а не через зловживання процесуальними правами.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Для стягнення на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 28.08.2025 у справі № 357/5156/23, від 23.12.2025 у справі №750/14656/24, від 12.02.2026 в справі № 404/6023/24.
При цьому «необґрунтовані дії позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка є необґрунтованою, а не заяву по суті спору - позов.
Представника відповідача - адвокат Пулькін Ю.П. в судовому засіданні вказує, що представник позивача діяв недобросовісно, зловживав процесуальними правами, посилаючись на звернення до суду із аналогічною позовною заявою, яка вже була розглянута іншим складом суду з тих же підстав.
Так, заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 05.11.2021 (справа №642/4435/21) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) по сплаті аліментів у сумі 82717,11 грн.
Як зазначено виище, 17.04.2026 на електрону адресу суду в системі «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пулькіна Ю.П. про закриття позовного провадження, в якому просив провадження у справі №953/315/26 закрити, винести відповідну ухвалу (а.с. 100-102).
На обґрунтування клопотання зазначав, зокрема, що є таке, що набрало законної сили, судове рішення (справа 642/4435/21, провадження № 2/642/1792/21), винесене Ленінським районним судом м. Харкова 05.11.2021, яке постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07.05.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пулькіна Ю.П. про закриття провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 , поданою її представником - адвокатом Августовою М.В. до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, відмовлено (а.с. 133-134).
Інших можливих необґрунтованих дій позивача та його представника ані в позовній заяві, ані в ході розгляду справи, представник відповідача не зазначає.
Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим Конституцією України та є безумовним доступом до правосуддя, незалежно від обґрунтованості позову.
Звертаючись до суду з позовом, позивач самостійно визначає у позовній заяві яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та указує, які дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається у позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 924/831/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 12 червня 2020 року у справі № 906/775/17, від 25 червня 2020 року у справі № 924/233/18, від 06 березня 2026 року у справі № 290/248/22.
Отже, судом не встановлено, що позивач від моменту звернення до суду із позовною заявою і до залишення позову без розгляду діяв недобросовісно, зловживав процесуальними правами, мав на меті ущемлення прав відповідача, саме по собі постановлення ухвали про залишення позову без розгляду не свідчить про необґрунтованість дій позивача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав до задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Пулькіна Ю.П. про стягнення витрат на допомогу адвоката по справі №953/315/26 за позовною заявою ОСОБА_2 , поданою її представником - адвокатом Августовою М.В. до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 137, 142, 260 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Пулькіна Юрія Петровича про стягнення витрат на допомогу адвоката по справі №953/315/26 за позовною заявою ОСОБА_2 , поданою її представником - адвокатом Августовою Мариною Владиславівною до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть отримати за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Муратова С.О.