УХВАЛА
09 червня 2026 року
м. Київ
справа №580/12272/24
адміністративне провадження № К/990/25665/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів - Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
перевіривши касаційну скаргу Черкаської митниці на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у справі за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедтекстиль» до Черкаської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмедтекстиль» звернулось до суду з позовною заявою до Черкаської митниці в якій просив:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA902020/2024/000133 від 06.11.2024 в частині рішення митного органу про відмову у митному оформленні (випуску) товарів (медичних виробів) по ЕМД 24UA902020208992U9 за ставкою оподаткування відповідно до підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA902020/2024/000134 від 06.11.2024 в частині рішення митного органу про відмову у митному оформленні (випуску) товарів (медичних виробів) по ЕМД 24UA902020208993U8 за ставкою оподаткування відповідно до підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2026 року позов задоволено повністю.
Черкаська митниця із зазначеними судовими рішеннями не погодилась, оскаржила їх у касаційному порядку. У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.
Так, статтею 328 КАС України унормовані питання стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Отже за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, однак лише у визначених законом випадках.
В свою чергу, за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України в редакції, чинній на час подання цієї касаційної скарги, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною ж шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності, який, втім, не є вичерпним. При цьому за змістом пункту десятого названої норми процесуального закону для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 4 частини четвертої статті 12 в редакції Закону № 3831-IX від 19.06.2024).
Із положеннями наведеної правової норми процесуального закону перекликаються й приписи частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у переліку, наведеному у частині шостій статті 12 КАС України, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Відкриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції відніс таку до категорії справ незначної складності і розглянув справу за правилами спрощеного провадження.
У касаційній скарзі міститься застереження щодо застосування положень підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки, справа має виняткове значення для касатора.
Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки результат вирішення кожної з таких справ залежить виключно від індивідуальних обставин спору та різного в кожному конкретному випадку об`єму доказів. А тому, вирішення однієї зі справ такої категорії не буде мати визначального значення для решти випадків.
Проаналізувавши вказані скаржником доводи та матеріали касаційної скарги, Судом не виявлено ознак того, що розгляд справи становить значний суспільний інтерес. А посилання скаржника на існування обставин визначених підпунктом "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України має загальний характер та притаманне кожній аналогічній справі тому не може вважатись, як винятковий випадок.
В решті, контролюючий орган на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у цій справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Верховним Судом також досліджено і взято до уваги: предмет позову, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство та судову практику, що склалась у такій категорії справ, а також значення справи для сторін та суспільства. Наведене у своїй сукупності свідчить про незначну складність даної справи.
Матеріали касаційної скарги не дають підстав для висновку щодо необхідності застосування у даному випадку підпунктів «а» - «г» пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувані у цій справі судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, а тому у відкритті касаційного провадження за скаргою позивача належить відмовити.
Керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в :
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Черкаської митниці на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у справі за позовом №580/12272/24.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська