Справа № 638/12050/26
Провадження № 2/638/8854/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Харкова Штих Т. В., розглянувши позовну заяву Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним іпотечного договору, приведення сторін у попередній стан та скасування державної реєстрації права власності,-
у с т а н о в и л а :
Прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, який діє в інтересах Харківської міської ради, звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просив: Визнати недійсним договір іпотеки від 11.01.2024, укладений між ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О.О. і зареєстрований в реєстрі за № 20. Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення підвалу № XI, XII, XVI, XV, загальною площею 122,9 кв.м, розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (запис про право власності № 56591525 від 05.09.2024, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 74952214 від 09.09.2024; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 95[телефон приховано]). Відновити становище, яке існувало до порушення, а саме: зобов`язати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) повернути ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) нежитлові приміщення підвалу № XI, XII, XVI, XV, загальною площею 122,9 кв.м, розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 95[телефон приховано]).
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України далі ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.
Наведене свідчить, що у даному випадку по суті виник спір Харківської міської ради з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 щодо нерухомого майна, яке використовується відповідачем у підприємницькій діяльності, а тому позов у даній справі має розглядатися у порядку господарського судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 Цивільного процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За вказаних обставин, враховуючи суб`єктний склад сторін спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин сторін, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку господарського судочинства, у зв`язку з цим у відкритті провадження у справі за цим позовом потрібно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 186 ЦПК України,-
у х в а л и л а :
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним іпотечного договору, приведення сторін у попередній стан та скасування державної реєстрації права власності.
Роз`яснити позивачу право на звернення до Господарського суду Харківської області в порядку господарського судочинства.
Ухвала набирає законної сили через п`ятнадцять днів з дня її постановлення, якщо на неї не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвалу суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Суддя Т. В. Штих