УХВАЛА
10 червня 2026 року
м. Київ
cправа № 918/1208/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (далі - Товариство)
на рішення господарського суду Рівненської області від 17.02.2026 та
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026
за позовом Заступника керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Рівненської обласної ради;
2) Західного офісу Держаудитслужби
до: 1) Товариства;
2) Комунального підприємства "Рівненський обласний клінічний госпіталь" Рівненської обласної ради
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
Товариство 25.05.2026 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 17.02.2026 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 (повний текст складено 04.05.2026) зі справи № 918/1208/24 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Разом з тим у скарзі заявлені клопотання про поновлення строку на її подання, про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26), а також про передачу справи № 918/1208/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Зміст касаційної скарги свідчить, що підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Разом з тим у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Тобто, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Однак у поданій касаційній скарзі скаржник, зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду щодо того, що акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру, не конкретизував які саме норми права (пункт, частина стаття) було порушено судами попередніх інстанцій та стосовно застосування яких (норм) висновок Верховного Суду, викладений у наведених постановах, не був врахований.
З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга.
Окрім того відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок і розмір сплати судового збору, встановлений Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За приписами підпунктів 1 і 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частин третьої статті 6 вказаного Закону: за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року визначений у розмірі 3028,00 грн.
Позов у цій справі було подано у 2024 році про:
- визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 15.03.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 08.01.2021, укладеного між КП "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради та Товариством;
- визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 17.05.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 08.01.2021, укладеного між КП "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради та Товариством;
- визнання недійсною додаткової угоди № 4 від 25.08.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 08.01.2021, укладеного між КП "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС";
- визнання недійсною додаткової угоди № 5 від 26.08.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 08.01.2021, укладеного між КП "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради та Товариством;
- визнання недійсною додаткової угоди № 6 від 30.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 08.01.2021, укладеного між КП "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради та Товариством;
- визнання недійсною додаткової угоду № 7 від 27.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 08.01.2021, укладеного між КП "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради та Товариством;
- визнання недійсною додаткової угоди № 8 від 29.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 08.01.2021, укладеного між КП "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради та Товариством;
- визнання недійсною додаткової угоди № 9 від 01.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 08.01.2021, укладеного між КП "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради та Товариством;
- визнання недійсною додаткової угоди № 10 від 03.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 08.01.2021, укладеного між КП "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради та Товариством;
- визнання недійсною додаткової угоди № 11 від 07.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 08.01.2021, укладеного між КП "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради та Товариством;
- стягнення з Товариства на користь Рівненської обласної ради в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 201 042,17 грн;
- стягнення з Товариства в дохід державного бюджету кошти у розмірі 52 927,22 грн.
Так, згідно з рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.02.2026, яке залишено без змін постановою апеляційного господарського суду від 27.04.2026 у цій справі позов задоволено; визнано недійсними додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії та стягнуто з Товариства на користь Рівненської обласної ради в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 201 042, 17 грн; стягнуто з Товариства в дохід державного бюджету кошти у розмірі 52 927, 22 грн.
Як свідчать матеріали касаційної скарги, скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Отже, враховуючи викладене, при поданні цієї касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір як за майнову і десять немайнових вимог у розмірі 54 543,26 грн {(52 927, 22 + 201 042,17)*1,5%+3 028,00*10) *200%*0,8}.
Проте до касаційної скарги скаржником додано платіжну інструкцію від 25.05.2026 №685, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 6 534, 00 грн, тобто у меншому розмірі (на 48 009,26 грн), ніж передбачено Законом.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Крім того, відповідно до статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. {Частина перша статті 291 цього Кодексу у редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023}.
Відповідно до частини сьомої статті 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Однак до касаційної скарги не додано доказів надіслання її копії іншим сторонам у цій справі у визначеному частиною сьомою статті 42 ГПК України порядку, про що Верховним Судом складено акт від 26.05.2026 №32.1-14/208.
Неповідомлення учасника справи в установленому процесуальним законом порядку про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цієї сторони, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені частиною третьою статті 2 ГПК України.
З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху.
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки, шляхом подання касаційної скарги в новій редакції, в якій уточнити підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначити саме постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норми права (пункт, частину, статтю), який (висновок), на думку скаржника, не був врахований судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення, а також надати
- оригінал документа, що підтверджує доплату судового збору у розмірі 48 009,26 грн на реквізити, які зазначені на вебсайті Верховного Суду у розділі "Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях", із зазначенням обов`язкових реквізитів у призначенні платежу (зокрема, щодо інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга) та
- докази надіслання копії касаційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи у визначеному частиною сьомою статті 42 ГПК України порядку.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.
З огляду на залишення касаційної скарги без руху заявлене скаржником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження залишається без вирішення до усунення недоліків.
Щодо ж до заявлених скаржником клопотань про зупинення провадження у справі та про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то Суд зазначає, що останні будуть розглянуті у процесі розгляду касаційної скарги по суті за умови усунення скаржником вказаних в цій ухвалі недоліків касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.02.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 зі справи № 918/1208/24 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс"", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова