єдиний унікальний номер справи 546/25/26
номер провадження 2/546/686/26
УХВАЛА
11 червня 2026 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Зіненка Ю.В., розглянувши клопотання представниці третьої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 та прийняття до розгляду позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , про поділ спільного сумісного майна подружжя,
встановив:
У провадженні Решетилівського районного суду Полтавської області перебуває вищезазначена цивільна справа.
Ухвалою судді від 19 січня 2026 року у справі відкрите загальне позовне провадження та призначене підготовче засідання на 17 лютого 2026 року, яке було відкладене на 11 березня 2026 року.
09 березня 2026 року ухвалою суду прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_3
11 березня 2026 року ухвалою суду було витребувано докази у зв`язку з чим у підготовчому засіданні була оголошена перерва до 13 квітня 2026 року.
13 квітня 2026 року від представниці відповідачки за первісним позовом - ОСОБА_5 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з чим підготовче засідання було відкладене на 11 травня 2026 року.
Ухвалою суду від 12 травня 2026 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за первісним та зустрічним позовами - ОСОБА_1 у зв`язку з чим підготовче засідання було відкладене на 11 червня 2026 року.
14 травня 2026 року ухвалою суду прийнято до розгляду заяву ОСОБА_4 про збільшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом.
Ухвалою суду від 05 червня 2026 року встановлено третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання пояснення щодо первісного та зустрічного позовів та щодо відзивів за первісним та зустрічним позовами.
10 червня 2026 року до суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 та прийняття до розгляду позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 . У клопотанні представниця ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначила, що одним з предметів поділу є автомобіль Toyota Camry 2011 року випуску. Кошти на придбання вказаного автомобіля були отримані подружжям ОСОБА_6 в позику у ОСОБА_1 , про що укладено договір позики та розписку про їх отримання. У зв`язку з таким розвитком подій ОСОБА_1 має побоювання, що кошти їй ніхто повертати не має наміру. Позивач ОСОБА_3 намагається поділити вказаний автомобіль, стягнувши з ОСОБА_4 50% його вартості, при цьому, навіть, не зазначаючи у позовній заяві про те, що кошти за які він придбаний не повернуті. Також у даному позові вказано, що позивач в своєму позові фактично просить захистити право на повернення грошових коштів.
Посилаючись на вищезазначені обставини, представниця ОСОБА_2 просила залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_1 та прийняти до розгляду позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_1 про визнання спільним борговим зобов`язанням подружжя та стягнення боргу за договором позики.
Позовна заява третьої особи ОСОБА_1 обґрунтована тим, що 21 липня 2023 року ОСОБА_1 передала сім`ї в позику 12500,00 доларів США, про що ОСОБА_4 було укладено договір позики та розписку про їх отримання, всі ці події відбувалися за участі та в присутності чоловіка ОСОБА_6 , який запевняв, що вони повернуть кошти. У той же день вони поїхали за автомобілем. Отримані в позику кошти були використані подружжям ОСОБА_6 для придбання автомобіля Toyota Camry 2011 року випуску, який наразі є предметом спору про поділ спільного майна подружжя у справі № 546/25/25, де ОСОБА_7 залучено третьою особою. У зв`язку з таким розвитком подій ОСОБА_8 має побоювання, що кошти їй ніхто повертати не має наміру. Станом на 04 червня 2026 року грошові кошти у розмірі 12500,00 доларів США ОСОБА_1 не повернуті. ОСОБА_1 направила ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вимогу про повернення коштів за договором позики, на що ОСОБА_4 повідомлено, що наразі вказана сума боргу є предметом спору у Решетилівському районному суді Полтавської області, то від ОСОБА_3 взагалі жодного реагування.
Також у позові зазначено, що цільовий характер позики спрямований на придбання конкретного автомобіля - Toyota Camry, 2011 року випуску, що прямо зафіксовано в п. 1.1. Договору позики від 21.07.2023.
Посилаючись на вищевикладені обставини ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ковтун Л.О., просила:
визнати спільним борговим зобов`язанням подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 невиконане зобов`язання за договором позики від 21.07.2023;
стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення виконання зобов`язань, три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, штраф у розмірі 20% від суми неповерненої позики, відсотки за користування позиковими коштами, інфляційні втрати (інфляційне збільшення суми боргу).
Суд, дослідивши матеріали справи, зокрема клопотання про залучення третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, позовну третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, доходить наступних висновків.
Згідно з положеннями частини першої статті 53 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.
Відповідно до частини першої статті 195 ЦПК України положення статей 193 і 194 цього Кодексу застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження.
У частині другій статті 193 ЦПК України зазначено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 916/542/18 (постанова від 12 червня 2019 року) дійшла висновку, що передбачене статтею 49 ГПК України (статтею 52 ЦПК України) право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства. Позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України (частини першої статті 52 ЦПК України) має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.
Суд зазначає, що процесуальні положення Господарського процесуального кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України щодо позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору є аналогічними за змістом, тому вищевказаний висновок Великої Палати Верховного Суду враховується судом під час вирішення питання прийняття позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у даній справі.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами, які є колишнім подружжям, за первісним та зустрічним позовами виник із сімейних відносин та стосується поділу спільного майна.
Водночас ОСОБА_1 звернулася із позовною заявою щодо позики, наданої ОСОБА_4 на придбання автомобіля Toyota Camry 2011 року випуску. У позові ОСОБА_1 просить визнати спільним борговим зобов`язанням ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за договором позики та стягнути з останніх неустойку, три проценти річних, інфляційні втрати та відсотки за користування коштами.
Заявлений ОСОБА_1 позов не взаємопов`язаний ані з первісним позовом, ані з зустрічним позовом, адже вимоги за її позовом виникли з інших правовідносин, які відповідно врегульовані нормами зобов`язального права з приводу правовідносин, що виникають на підставі договорів позики, що унеможливлює його спільний розгляд з первісним та зустрічним позовами, що стосуються поділу майна сторін. При цьому суд зазначає, що третя особа не позбавлена заявити самостійний позов у якості позивача.
Отже, подана ОСОБА_1 позовна заява як третьої особи не стосується предмета спору, що виник між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у зв`язку з чим спільний розгляд позову ОСОБА_1 із первісним та зустрічним позовами не є доцільним, оскільки вони виникли з різних правовідносин.
Крім того суд звертає увагу, що позовна вимога про визнання спільним борговим зобов`язанням ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за договором позики викладена у зустрічному позові ОСОБА_4 на підставі заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 подана з порушенням вимог, встановлених частиною другою статті 193 ЦПК України.
Положенням частини третьої статті 194 ЦПК України передбачено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи
З огляду на вказане положення закону позовну заяву ОСОБА_1 як третьої особи необхідно повернути.
У зв`язку із поверненням позовної заяви у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, слід відмовити.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 53, 193-195, 258-261 ЦПК України, суд
постановив:
Повернути ОСОБА_1 позовну заяву про визнання спільним борговим зобов`язанням подружжя та стягнення боргу за договором позики.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів з моменту її складення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Ю.В. Зіненко