УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2026 року
м. Київ
справа № 462/8990/25
провадження № 61-6911ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Колотій Юрій Яковича, на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 17 листопада 2025 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року у справі за позовом Громадської організації «Центр підтримки осіб з психічними розладами «Дестигма» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2025 року Громадська організація «Центр підтримки осіб з психічними розладами «Дестигма» (далі - ГО «Дестигма») звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта»), про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Разом із позовом позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 17 листопада 2025 року заяву ГО «Дестигма» про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2238707946101, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , із забороною усім суб`єктам владних повноважень, державним реєстраторам, нотаріусам, іншим органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії, що стосуються відчуження, перереєстрації права власності на квартиру, у межах суми стягнення, що складає 220 180, 83 грн.
У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 січня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 17 листопада 2025 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 17 листопада 2025 року залишено без розгляду.
21 травня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Колотій Ю. Я., звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд»з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 17 листопада 2025 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року, і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Щодо оскарження ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 17 листопада 2025 року
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи вищенаведене, ухвала Залізничного районного суду м. Львова від 17 листопада 2025 року не підлягає касаційному оскарженню згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, оскільки не була предметом апеляційного перегляду по суті, на предмет законності та обґрунтованості ним не перевірялася.
За таких обставин у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Колотій Ю. Я., у частині оскарження ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 17 листопада 2025 року необхідно відмовити.
Щодо оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року
Касаційну скарга ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Колотій Ю. Я., на ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року мотивовано тим, що апеляційний суд безпідставно кваліфікував поведінку скаржника як зловживання процесуальними правами. Вважає, що ухвалу апеляційного суду постановлено з порушенням норм процесуального права (статті 2, 10, 44, 358, 367, 368 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Колотій Ю. Я., колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Із оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Статтею 354 ЦПК України визначено строк на апеляційне оскарження.
Пунктом 5 частини другої та частиною четвертою статті 43 ЦПК України визначено, що учасники справи зобов`язані надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні. За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Положеннями частини другої статті 44 ЦПК України конкретизовано, які саме дії учасників справи, залежно від конкретних обставин, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства.
У постанові від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92 цс 19) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що за змістом частини другої статті 44 ЦПК України перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).
Положеннями частини четвертої статті 44 ЦПК України на суд покладено обов`язок вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), практика якого застосовується судом як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України, стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») зауважував, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, скарга може бути відхилена як така, що подана зловмисно, якщо вона свідомо ґрунтувалася на неправдивих фактах (див., зокрема, рішення ЄСПЛ від 16 вересня 1996 року у справі «Акдівар та інші проти Туреччини» («Akdivar and Others v. Turkey»); від 2 травня 2006 у справі «Керечашвілі проти Грузії» («Keretchashvili v. Georgia»), або якщо Суду було подано неповну і, отже, оманливу інформацію (див., приміром, рішення ЄСПЛ від 10 квітня 2012 р. у справі «Бекаурі проти Грузії» («Bekauri v. Georgia»); від 9 червня 2006 року у справі «Хюттнер проти Німеччини» («Huttner v. Germany»).
Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 17 листопада 2025 року, ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Це клопотання було обгрунтовано тим, що ухвалу суду першої інстанції було постановлено без участі відповідача та ухвалу не було йому вручено в день її складення, ухвалу суду було направлено відповідачу через «Укрпошту», отримано ним 22 грудня 2025 року. Доказом надсилання ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 17 листопада 2025 року через «Укрпошту» є поштовий конверт, який відповідач долучив до апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції в ухвалі від 15 січня 2026 року, мотивуючи підстави для поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку на апеляційне оскарження, виходив із того, що ОСОБА_1 дізнався про оскаржувану ним ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 17 листопада 2025 року лише 22 грудня 2025 року й, відповідно, пропустив строк на оскарження ухвали суду першої інстанції з поважної причини, що свідчить про наявність підстав для його поновлення відповідно до частини другої статті 354 ЦПК України та відкриття провадження у справі.
Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що ухвала Залізничного районного суду м. Львова від 17 листопада 2025 року про забезпечення позову вручена одержувачу ОСОБА_1 11 грудня 2025 року, а не 22 грудня 2025 року, як зазначав останній в апеляційній скарзі та у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження. Наведене підтверджується копією супровідного листа Залізничного районного суду м. Львова від 20 листопада 2025 року про надіслання копії ухвали районного суду від 17 листопада 2025 року, а також копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення/виплату поштового переказу ОСОБА_1 .
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що наведені ОСОБА_1 причини поновлення строку на апеляційне оскарження, на які посилався заявник і які стали підставою для поновлення цього строку, є неповажними, а отримання заявником копії оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у день, зазначений ним, не підтвердилося і спростовано матеріалами справи, тобто має місце повідомлення заявником неправдивих відомостей про дату отримання копії оскаржуваного рішення, і такі дії спрямовані на неправомірне отримання процесуального права на апеляційне оскарження поза межами встановлених законом строків.
Апеляційний суд визнав такі дії на підставі частини другої статті 44 ЦПК України зловживанням процесуальними правами, спрямованими на безпідставне поновлення процесуального строку, такими, що порушують, окрім іншого, принцип правової визначеності та остаточності судового рішення, і залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 без розгляду.
На переконання колегії суддів, у випадку, коли після відкриття провадження у справі за апеляційною скаргою та поновлення строку на подання такої скарги, суд установить, що процесуальний строк був поновлений на підставі наданих заявником недостовірних (неправдивих) відомостей (зокрема, про дату отримання копії оскаржуваного рішення) і такі дії спрямовані на неправомірне отримання процесуального права на звернення із скаргою про скасування ухвали суду першої інстанції поза межами встановлених законом строків, слід враховувати таке.
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції з пропуском строку та із зазначенням у клопотанні про поновлення строку неправдивих відомостей про дату отримання ухвали суду спрямоване на неправомірне отримання процесуального права на оскарження поза межами встановлених законом строків і є обставинами, що аналогічні до обставин, які у частині другій статті 44 ЦПК України можуть визначатися як дії, що суперечать завданню цивільного судочинства.
У випадку, коли після відкриття провадження у справі за апеляційною скаргою, судом встановлено, що строк на оскарження ухвали суду першої інстанції поновленню не підлягав, зокрема, у зв`язку з тим, що причини, на які посилався заявник і які стали підставою для поновлення строку, є неповажними, а отримання заявником вперше копії оскаржуваної ухвали у день, зазначений ним, не підтвердилося і спростовано матеріалами, які надійшли до суду після відкриття провадження, суд може визнати це зловживанням процесуальними правами на підставі частини другої статті 44 ЦПК України.
Зі змісту частини третьої статті 44 ЦПК України вбачається, що визнавши, що подання скарги є зловживанням, суд після відкриття відповідного провадження має право залишити таку скаргу без розгляду.
Такі висновки узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 06 листопада 2025 року № 4823/1652/20 (провадження № 61-15966ав24).
З огляду на це, та встановивши недостовірність аргументів відповідача щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд правильно залишив без розгляду його апеляційну скаргу.
По суті доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Колотій Юрій Яковича, на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 17 листопада 2025 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року у справі за позовом Громадської організації «Центр підтримки осіб з психічними розладами «Дестигма» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник