Справа № 461/4144/26
Провадження № 2-а/461/118/26
УХВАЛА
Іменем України
08.06.2026 суддя Галицького районного суду м. Львова Зубачик Н.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду м.Львова з позовом, в якому просить скасувати постанову № ОПШ 111566 від 27.05.2026 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн. стосовно ФОП ОСОБА_1 та закрити провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовну заяву необхідно передати на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду за предметною юрисдикцією, з наступних підстав.
При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи, суд виходить з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.
Адміністративна юрисдикція визначається Кодексом адміністративного судочинства України за допомогою трьох критеріїв, а саме: предметної (родової), інстанційної (функціональної) та територіальної (просторової) (підсудності).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.4 КАС України адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Поряд з цим, положеннями статті 20 КАС України здійснено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів: місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів. Зокрема, вказаним положенням закріплено вичерпний перелік адміністративних справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Так, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з позовної заяви, предметом спору є оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто притягнення позивача як ФОП до фінансової відповідальності за порушення норм, передбачених Законом України «Про автомобільний транспорт».
Адміністративно-господарські штрафи є заходами адміністративно-господарської відповідальності, правова природа яких зумовлена сферою господарювання та господарськими правовідносинами, тому даний вид відповідальності відноситься до адміністративно-господарської, а не адміністративної.
Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Отже, даний спір виник у зв`язку із складенням постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу у справі про порушення законодавства про автомобільний транспорт (господарсько-правова відповідальність), а не у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином оскаржувана позивачем постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу не є предметом розгляду місцевого загального суду як адміністративного суду, оскільки вказаний спір не відноситься до спорів про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 р. у справі «Zand v. Austria та у рішенні від 20.07.2006 р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий не маючи юрисдикції, в тому числі стосовно предметної підсудності, приймає будь-які рішення за позовом, що не відноситься до його, в тому числі предметної юрисдикції.
Частиною 2 ст. 20 КАС України визначено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Суд зауважує, що інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
З урахуванням вищенаведеного, вказана адміністративна справа, не входить до переліку адміністративних справ, які за правилами предметної юрисдикції підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, та відповідно не підсудна за правилами предметної юрисдикції Галицькому районному суду м. Львова, що є місцевим загальним судом як адміністративним судом, а підсудна та підлягає розгляду окружним адміністративним судом в порядку ч.2 ст.20 КАС України.
Відтак, з метою недопущення порушення прав сторін на справедливий суд і уникнення причин для скасування рішення, суд дійшов висновку про необхідність передачі справи за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 20, 21, 29, 30, 241-243, 248, 293-295 КАС України, суд -
У Х В А Л И В:
адміністративну справу № 461/4144/26 за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - передати за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Зубачик Н.Б.