Справа №932/11384/23
Провадження №2/932/3202/23
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА
м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57
веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua
телефон приймальні судді [телефон приховано]
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без розгляду
09 червня 2026 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд м. Дніпра у складі головуючого судді Ярощук О.В.
за участі секретаря судового засідання Фещенко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпро у порядку загального позовного провадження цивільну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до ОСОБА_2
до ОСОБА_3
третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради
про виділення частки у житловому будинку в натурі, який належить на праві спільної часткової власності -
у с т а н о в и в:
20 грудня 2023 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліфлянчик Станіслав Ігоревич, звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про виділення частки у житловому будинку в натурі, який належить на праві спільної часткової власності, а саме 51/100 частки на майно у домоволодінні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Адвокат Ліфлянчик С.І. діє на підставі ордера серії АЕ №1019289 від 14.12.2023 року, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 06.02.2023 /а.с.35/.
Ухвалою судді Овчинникової О.С. 09.01.2024 відкрито провадження та постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження /а.с. 43/.
26 березня 2024 року сторони у судове засідання не з`явилися /а.с.51/.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10.07.2024 справу передано у провадження судді Ярощук О.В. /а.с.61-62/.
Третьою особою Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради 12.08.2024 надано письмові пояснення по справі /а.с.70-76/.
01 серпня 2024 року судове засідання за участі представника позивача - адвоката Ліфлянчика С.І. було відкладено у зв`язку із неявкою відповідачів /а.с.85-86/.
18 листопада 2024 року сторони у судове засідання не з`явилися /а.с.110/.
Судове засідання 10.01.2025 було відкладено за клопотанням адвоката Ліфлянчика С.І. До клопотання додано ордер серії АЕ №1019289 від 19.04.2023 року, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 01.01.2023 /а.с.116/.
20 січня 2025 року адвокатом Ліфлянчик С.І. подано клопотання про прискорення розгляду справи /а.с.121/.
29 травня 2025 року сторони у судове засідання не з`явилися. Заяв чи клопотань до суду не надходило. Ухвалою суду закрите підготовче судове засідання /а.с. 130, 131/.
До суду повернулися судові конверти щодо виклику відповідачів у судове засідання, із поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» /а.с.101-103, 117-118, 128-129, 137-138, 152-153, 170-171, 182-184/.
30 червня 2025 року до суду надійшло клопотання адвоката Ліфлянчик С.І. про відкладення судового засідання та розгляду клопотання про призначення експертизи. Зазначив, що суд не узгоджує із ним день і час судових засідань /а.с.139, 140/.
У судовому засіданні 10.12.2025 за участі адвоката Ліфлянчика С.І. протокольною ухвалою було визнано явку обов`язковою позивача ОСОБА_1 , оскільки розгляд справи за її відсутності не є можливим. Під час розгляду справи виникла необхідність отримання від неї особистих пояснень та відомостей щодо місця проживання (перебування) відповідачів, необхідних для належного повідомлення останніх про розгляд справи та забезпечення реалізації їх процесуальних прав. Судові повістки, які надсилалися відповідачам, неодноразово поверталися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». При цьому позивач, як ініціатор судового розгляду та особа, яка визначила відповідачів у справі, могла володіти інформацією щодо їх фактичного місця проживання, засобів зв`язку або інших відомостей, необхідних для забезпечення належного повідомлення відповідачів. Водночас, адвокат Ліфлянчик С.І. наголосив, що саме завданням суду є встановлення персоніфікованих даних відповідачів. Йому, як адвокату, такі дані невідомі. /а.с. 162-164/.
У судове засідання 17.02.2026 позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Ліфлянчик С.І. не з`явилися. Адвокатом 17.02.2026 через систему «Електронний суд» подано клопотання про відкладення судового засідання та повідомлено суд, що позивач фактично та проживає багато років в Ізраїлі та особисто з`явитися не може у т.ч. через ВКЗ, оскільки позивач не має діючого закордонного паспорту та паспорту громадянина України, відтак не може зареєструвати електронно-цифровий підпис чи підпис «ДІЯ». Прохав відкласти розгляд справи та скасувати явку позивач. Жодних документів, які б підтверджували, що позивач ОСОБА_1 проживає в Ізраїлі багато років не надав. Заяви про розгляд справи за відсутності позивача до суду не надходило /а.с.173,174-175/.
У судове засідання 09.06.2026 позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Ліфлянчик С.І. не з`явилися. Адвокатом 08.06.2026 через систему «Електронний суд» подано клопотання про відкладення судового засідання та повідомлено суд, що позивач фактично багато років проживає в Ізраїлі та особисто з`явитися не може у т.ч. через ВКЗ, оскільки позивач не має діючого закордонного паспорту та паспорту громадянина України, відтак не може зареєструвати електронно-цифровий підпис чи підпис «ДІЯ». Отримати діючий закордонний паспорт вона не може. Прохав відкласти розгляд справи та скасувати явку позивача. Жодних документів, які б підтверджували, що позивач ОСОБА_1 проживає в Ізраїлі багато років не надав. Заяви про розгляд справи за відсутності позивача до суду не надходило /а.с. 187-188,189/ .
Отже, попри визнання обов`язкової явки позивача, клопотань чи заяв про розгляд справи за відсутності позивача ОСОБА_1 до суду не подавала.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов висновку.
Приписами частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.
Водночас положення пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України повинні враховуватись у системному та логічному зв`язку із положенням статі 223 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини 2 статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
У разі повторної неявки позивача у судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина 5 статті 223 ЦПК України).
Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду в разі неможливості розгляду справи за відсутності позивача.
Відповідно до ст.2 ч.1, 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №310/12817/13 від 22 травня 2019 року, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (постанова Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 359/7882/19).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 756/6049/19 (провадження № 61-4177св21) вказано, що «залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивача ані позивачем, ані його представником подана не була. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 19 квітня 2021 року у справі № 675/1714/19, від 26 квітня 2021 року у справі № 675/1561/19 тощо».
Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином повідомлявся про судові засідання, була обізнаною про останні у т.ч через свого представника.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Матеріали справи не містять доказів перебування позивача у Державі Ізраїль, факту її виїзду, неможливості отримання дійсних документів, що посвідчують особу тощо.
У судові засідання 17.02.2026, 09.06.2026 позивач, попри обов`язкову явку, не з`явилася. Аргументи представника позивача адвоката Ліфлянчика С.І. про технічну неможливість з`явитися позивача у судове засідання, суд оцінює критично, оскільки адвокатом не надано суду жодного документу, які б підтверджували його доводи.
Неявка позивача перешкоджає розгляду справи, позивачем не виконано вимоги ухвали від 10.12.2025. Водночас, судом дозволено позивачу приймати участь у режимі ВКЗ поза приміщенням суду, однак наданим правом позивач також не скористалася.
Аргументи адвоката, що позивач не може оформити паспорт громадянина України в Ізраїлі, оскільки вона має лише документ, строк дії якого сплинув є суперечливими, оскільки доказів того, що громадянка України ОСОБА_1 зверталася/звернулася до Посольства України в Державі Ізраїль із метою оформити або обміняти закордонний паспорт чи ID-картку, перебуваючи в Ізраїлі, суду також не надано.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення. На цьому акцентувала увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року по справі № 9901/278/21.
Справа перебуває у провадженні суду із грудня 2023 року, представник позивача адвокат Ліфлянчик С.І. також у судові засідання 17.02.2026, 09.06.2026 не з`явився, лише клопоче про відкладення та скасування обов`язкової явки позивача.
Однак, суд, 10 грудня 2025 року за участі представника позивача адвоката Ліфлянчика С.І. дійшов висновку про неможливість розгляду справи за відсутності позивача, у зв`язку із чим провести розгляд справи за відсутності позивача не вбачається можливим.
Судом 17.02.2026 вже було відкладено судове засідання на 23.04.2026, однак судове засідання не відбулося через перебування судді на лікарняному. Наступне судове засідання було призначено на 09.06.2026. Тобто, позивач мала достатнього часу (6 місяців) для виконання вимог суду щодо обов`язкової явки або надання достатніх і вагомих доказів неможливості прибуття у судове засідання, у т.ч. у режимі ВКЗ.
Отже, підстави для ще одного відкладення судового розгляду на невизначений термін відсутні.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Відповідно до ст. 43 ч.2 п.2 ЦПК України позивач, як учасник справи, зобов`язаний сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 44 ч.1 ЦПК України позивач, як учасник судового процесу, повинен добросовісно користуватись процесуальними правами та не зловживати ними.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ст.12 ч.4 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на те, що позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, повторно не з`явилася у судове засідання, не подала заяву про розгляд справи за її відсутності та її нез`явлення, з урахуванням категорії складнощі справи, що перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку, що вищевказана позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до суду для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів в установленому законом порядку. А відтак, позивач не позбавлена доступу до правосуддя та має право повторно звернутись до суду в установленому законом порядку з такими же позовними вимогами.
На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 223, 257 ЦПК України, суд -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про виділення частки у житловому будинку в натурі, який належить на праві спільної часткової власності - залишити без розгляду.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду із подачею апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали постановлено 09.06.2026.
Суддя Оксана ЯРОЩУК