10.06.2026 Справа № 756/9799/26
Унікальний номер 756/9799/26
Номер провадження 2-з/756/70/26
У Х В А Л А
про забезпечення позову
10 червня 2026 суддя Оболонського районного суду міста Києва Белоконна І.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , поданої в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права користування житловим приміщенням,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить: визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 ; усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_3 надати ключі від вхідних дверей до квартири; зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди у доступі та проживанні ОСОБА_2 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Одночасно з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить: в порядку забезпечення позову накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; зоборонити ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження, передачі прав користування третім особам спірною квартирою.
В обгрунтування заяви про забезпечення позову зазначено з 01.10.2024 сторони перебували у шлюбі, який був розірваний на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11.03.2024. Від шлюб сторони мають спільну дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту народження ОСОБА_2 проживала в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Це було єдине і постійне житло дитини, де і зарестроване її місце проживання. Починаючи з 2022 року батько не визнає право дитини на користування спірною квартирою та всіляко перешкоджає у користуванні нею.
25.05.2025 ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство відносно позивача ОСОБА_1 та їх спільної дитини ОСОБА_2 , завдавши їм тілесні ушкодження, в зв`язку з чим вони були вимушені в цілях власної безпеки зібрати речі і тимчасово залишити місце свого проживання.
Після зазначених подій ОСОБА_3 зняв ОСОБА_1 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , однак дитина залишилася зареєстрованою в квартирі. В подальшому змінив замки від вхідних дверей квартири, що було виявлено 27.08.2025, коли дитина намагалася потрапити до квартири та забрати деякі свої речі.
22.10.2025 дитина приїхала до квартири повторно, оскільки мала намір відпочити після навчання та взяти деякі речі, однак знову не змогла потрапити до квартири у зв`язку зі зміною ОСОБА_3 замків від вхідних дверей, ключів, від яких він їй не надає, чим чинити перешкоди у користуванні житлом та не визнає право користування дитиною даним житлом.
Зважаючи на те, що ОСОБА_3 на підставі судового рішення визнано єдиним власником житла будь-яких перешкод у передачі прав на спірну квартиру у нього не існує, оскільки всі правовстановлюючі документи знаходяться у нього. Відчуження, передача прав користування квартирою третім особам унеможливить виконання судового рішення та призведе до порушення прав неповнолітньої дитини на житло.
Сторони в судове засідання не з`явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.
Дослідивши матеріали справи та матеріали поданої заяви, суд уважає, що заяву позивача про забезпечення позову необхідно задовольнити з огляду на таке.
Відповідно до положень статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такі висновки також сформовані колегією суддів Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 183/5864/17-ц (6-846цс16).
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Предметом позову ОСОБА_1 є визнання за ОСОБА_2 права користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , усунення перешкод у користуванні квартирою та зобов`язання не чинити перешкоди у доступі та проживанні у даній квартирі.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» суд зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із вимогами позову, суддя приходить до висновку про доцільність задоволення заяви про забезпечення позову.
Суд вважає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суддя
УХВАЛИЛА:
Заяву - задовольнити.
В порядку забезпечення позову накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_3 .
Заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження, передачі прав третім особам квартири АДРЕСА_2 .
Ухвала підлягає негайному виконанню та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя І.В. Белоконна