ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
12 червня 2026 р. Справа №160/16093/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача - адвоката Сидоренко Станіслава Ігоровича про забезпечення позову в адміністративній справі №160/16093/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, -
УСТАНОВИВ:
10 червня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 03.02.2026 за №438 «Про результати проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 ».
Ухвалою суду від 12.06.2026 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недолік позовної заяви шляхом подання до суду доказів поважності пропуску строку звернення до суду, з наведенням відповідних підстав.
Разом з позовною заявою через підсистему "Електронний суд" представник позивача - адвокат Сидоренко Станіслав Ігорович звернувся до суду із заявою про забезпечення адміністративного позову, в якій остання просить суд:
-зупинити дію наказу командира військової частини НОМЕР_1 винесеного 03.02.2026 за №438 «Про результати службового розслідування, щодо ОСОБА_1 », до завершення розгляду справи за позовом ОСОБА_1 судом та набранням рішенням суду законної сили.
В обґрунтування заяви зазначено, що предметом спору у цій справі є - наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 03.02.2026 за №438 «Про результати проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 », яким за вчинення дій, які призвели до незаконного отримання державних коштів у вигляді додаткової грошової допомоги та нанесення державі матеріальної шкоди (з врахуванням податків) у розмірі 2 252 849,46 гривень (два мільйони двісті п`ятдесят дві тисячі вісімсот сорок дев`ять гривень 46 копійок), в умовах воєнного стану, умисне порушення вимог, передбачених абзацами 2,4 статті 11, статті 12, статті 14, статті 16, абзацом 1 статті 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 2 статті 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, притягнуто сержанта ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності.
На підставі вищевказаного наказу, з грошового забезпечення ОСОБА_1 командування військової частини НОМЕР_2 розпочала здійснювати відповідні відрахування в рахунок погашення (повернення) помилково зарахованого забезпечення у розмірах та за період, визначених у наказі.
ОСОБА_1 не погодився із вищевказаним наказом через грубі порушення Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 та порушення його прав як військовослужбовця та прав на захист при здійсненні службового розслідування, що стало приводом звернення з позовом до суду.
Тобто, на думку заявника, однією з причин у зв`язку із чим потрібно забезпечити позов, може бути істотне ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Відповідно до частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Зважаючи на те, що застосування заходу забезпечення позову є повністю співмірним заявленим вимогам, має виключно тимчасовий характер та не спрямоване на вирішення спору по суті, представник позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.
Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
За правилами частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 2 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Таким чином, розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні здійснюється виключно у разі, якщо матеріали адміністративної справи та заяви про забезпечення позову не дають можливості об`єктивного розгляду заяви без участі сторін.
Проте, у даному випадку, дослідивши матеріали позовної заяви та заяву про забезпечення позову, суд вважає за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведених вище норм права дозволяє зробити висновок, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
Для задоволення судом заяви про забезпечення адміністративного позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви належними та допустимими доказами та довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 6 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Таким чином, при вирішенні питання щодо необхідності забезпечення позову має враховуватися предмет позову, підстави звернення до суду, співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи, а також забезпечення дотримання пропорційного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для позивача та інших заінтересованих осіб внаслідок невжиття таких заходів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.07.2023 року у справі №640/16003/22.
Підстави для забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Водночас, забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Суд зауважує, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України.
Як було зазначено раніше, предметом спору у даній справі є визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.02.2026 за №438 «Про результати проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 ».
Як зазначає представник позивача, на підставі вищевказаного наказу, з грошового забезпечення ОСОБА_1 командування військової частини НОМЕР_2 розпочало здійснювати відповідні відрахування в рахунок погашення (повернення) помилково зарахованого забезпечення у розмірах та за період, визначених у наказі.
Згідно акту приймання-передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків № 2069/13820-в від 10.04.2026 року, складеного командиром військової частини НОМЕР_1 та командиром військової частини НОМЕР_2 , у зв`язку з вибуттям до нового місця служби - Військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , військова частина НОМЕР_1 повідомляє, що заборгованість з відшкодування завданих державі збитків, яка на день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 складає - 2210584,27 грн., не погашена. Заборгованість виникла внаслідок: переплати грошового забезпечення на суму 2 252 849,46 грн., у тому числі за номенклатурою військового майна: 2 252 849,46 грн. Із загальної суми заборгованості 2 252 849,46 грн. частково погашено 42 265,19 грн. Залишок заборгованості, що передається по цьому Акту, становить - 2 210 584,27 грн.
Між тим, суд зазначає, що заявником не наведено обґрунтованих та переконливих доводів й, відповідно, не надання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити: 1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду адміністративної справи; 2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Отже, заявником не наведено переконливих підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Та обставина, що на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.02.2026 за №438 «Про результати проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 » з грошового забезпечення позивача було утримано в рахунок погашення заборгованості 42 265,19 грн., ще не свідчить про ускладнення чи неможливість виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду адміністративної справи.
Крім того, слід зазначити, що рішення, дії або бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів правовідносин. Це може завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Однак, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18 від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19 та від 29.01.2020 у справі № 280/4367/19.
Варто також вказати, що підстави, про які зазначає позивач у заяві про забезпечення позову є предметом майбутнього розгляду справи по суті, а тому, встановлення обставин законності прийняття/неприйняття відповідного рішення, дій/бездіяльності відповідача, їх оцінка повинна бути надана судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовує відповідач свої заперечення та пояснень інших учасників справи, при розгляді справи по суті.
Згідно ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1 ст.77 КАС України).
Виходячи з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки позивач не довів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у справі.
Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ст. 151 КАС України.
Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи наведені норми законодавства, суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою, а тому не підлягає до задоволення.
Згідно з частиною 5 статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 139, 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Сидоренко Станіслава Ігоровича про забезпечення позову в адміністративній справі №160/16093/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева