Справа № 756/2427/26
Провадження № 2/756/7970/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про залишення позовної заяви без руху
02 червня 2026 року місто Київ
Суддя Оболонського районного суду міста Києва Ткач М.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, Головного управління Національної поліції міста Києва, про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої незаконним рішенням та діями органів досудового слідства та прокуратури,
УСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України, Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, Головного управління Національної поліції міста Києва, про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої незаконним рішенням та діями органів досудового слідства та прокуратури.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 27.02.2026 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, Головного управління Національної поліції міста Києва, про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої незаконним рішенням та діями органів досудового слідства та прокуратури, направлено за підсудністю на розгляд до Новозаводського районного суду міста Чернігова.
Постановою Київського апеляційного суду від 23.04.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2026 скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заяву необхідно залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Однією із умов реалізації права особи на пред`явлення позовної заяви є дотримання вимог підсудності.
Відповідно норм ЦПК України існує загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК України), альтернативна підсудність за вибором позивача (ст.28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК).
Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 4 ст. 28 ЦПК України позови, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Відповідно до ч.ч. 15, 16 ст. 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Водночас, суд наголошує, що терміни «місце проживання (перебування, знаходження)» чинне законодавство пов`язує саме з зареєстрованим у встановленому Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» порядку проживанням особи, а не за її фактичним перебуванням.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертаючись до Оболонського районного суду міста Києва з позовом зазначив, своє фактичне місце проживання, за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом був зроблений запит до Єдиного державного демографічного реєстру та Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) позивача.
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 26.02.2026 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Новозаводського району м.Чернігова.
Відповідно до інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери від 26.02.2026, відомості про ОСОБА_1 , відсутні.
Судом також були зроблені запити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо місцезнаходження відповідачів.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.02.2026, місцезнаходження відповідача Державної казначейської служби України - м. Київ, вул. Бастіонна, 6, що територіально відноситься до Печерського району м.Києва, місцезнаходження відповідача Головного управління Національної поліції м. Києва - м. Київ, вул. Володимирська 15, що територіально відноситься до Шевченківського району м.Києва, за запитом щодо Дніпровської окружної прокуратури м. Києва, як юридичної особи інформацію не знайдено.
З огляду на те, що ані позивач, ані відповідачі не мають зареєстрованого місця проживання (перебування) та місцезнаходження на території Оболонського району міста Києва, даний позов не підсудний Оболонському районному суду міста Києва.
Водночас, у позові відсутнє чітке волевиявлення позивача, щодо пред`явлення позову до суду за зареєстрованим місцезнаходженням відповідачів або за своїм зареєстрованим місцем проживанням.
Згідно з ч.9 ст.187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.31 цього Кодексу суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Вказані обставини унеможливлюють визначення підсудності даної справи та вирішення питання про направлення справи до належного суду.
За таких обставин, суд вважає заяву такою, що не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України та пропонує позивачу визначитись між кількома судами з урахуванням зареєстрованого місцезнаходження відповідачів або за своїм зареєстрованим місцем проживанням з метою направлення справи за підсудністю до належного суду.
Залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30.05.2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Крім того необхідно врахувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Частиною 1 ст. 185 ЦПК України встановлено, що суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд вважає за необхідне надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня отримання копії даної ухвали.
Керуючись статтями 175-177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, Головного управління Національної поліції міста Києва, про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої незаконним рішенням та діями органів досудового слідства та прокуратури - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання копії даної ухвали.
В разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу разом з усіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. М. Ткач