Справа № 495/1596/26
Провадження № 2-н/513/31/26
Саратський районний суд Одеської області
У Х В А Л А
15 червня 2026 року Суддя Саратського районного суду Одеської області Рязанова К.Ю., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів у твердій грошовій сумі,
у с т а н о в и л а :
02 березня 2026 року через систему «Електронний суд» до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, звернулась ОСОБА_1 із заявою про видачу судового наказу на стягнення з ОСОБА_2 , аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 7000,00 гривень на утримання ОСОБА_3 , 2016 року народження.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2026 року цивільну справу № 495/1596/26 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів у твердій грошовій сумі, передано за підсудністю до Саратського районного суду Одеської області.
Подана ОСОБА_1 заява про видачу судового наказу підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч.9 ст.10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону).
Враховуючи, що нормами Розділу ІІ ЦПК України «Наказне провадження» не передбачено залишення без руху заяви про видачу судового наказу у разі виявлення недоліків останньої, застосуванню у даному випадку підлягають положення ст.185 ЦПК України щодо залишення без руху позовної заяви за аналогією закону.
За змістом ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.161 цього Кодексу.
Відповідно до положень п.4 ч.2 ст.163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються.
Згідно ст.161 ЦПК України визначений перелік вимог, за якими судовий наказ може бути видано, в тому числі, і щодо стягнення аліментів.
Так, п.4-5 ч.1 ст.161 ЦПК України передбачено як вимогу, за якою може бути видано судовий наказ, вимогу про стягнення аліментів у розмірі на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Питання стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій більше суми в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, неврегульоване приписами п.5 ч.1 ст. 161 ЦПК України, оскільки відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", у 2026 році встановлено такі розміри прожиткового мінімуму для дітей: для дітей віком до 6 років - 2817 грн на місяць; для дітей від 6 до 18 років - 3512 грн на місяць.
Таким чином, заявлена ОСОБА_1 вимога про стягнення аліментів у 7000,00 гривень, не відповідає змісту вимоги, передбаченої п.5 ч.1 ст.161 ЦПК України, за якою може бути виданий судовий наказ, оскільки заявником фактично порушено питання про визначення судом розміру аліментів у твердій грошовій сумі непередбаченій нормами чинного законодавства України, та не є предметом вимоги, за якою може бути виданий судовий наказ в порядку наказного провадження.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Отже, визначення змісту вимоги про стягнення аліментів, яка б відповідала приписам п.5 ч.1 ст.161 ЦПК України, є виключно правомочністю заявника ОСОБА_1 , а не суду.
З огляду на викладене, враховуючи необхідність виконання заявником вимог п.5 ч.1 ст.161, п.4 ч.2 ст.163 ЦПК України, подана ОСОБА_1 заява про видачу судового наказу про стягнення аліментів підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення наявного в ній недоліку.
При цьому усунення недоліку заяви про видачу судового наказу полягає у поданні до суду заяви про видачу судового наказу із зазначенням в ній вимоги про стягнення аліментів, яка за своїм змістом має чітко відповідати змісту п.4-5 ч.1 ст.161 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 161, 163, 185, 258, 260, 353 ЦПК України,
п о с т а н о в и л а :
Заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів у твердій грошовій сумі - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліку протягом п`яти днів з дня отримання копії даної ухвали.
Роз`яснити заявнику, що у разі виконання нею вимог п.4-5 ч.1 ст.161, п.4 ч.2 ст.163 ЦПК України відповідно до цієї ухвали суду, заява про видачу судового наказу вважатиметься поданою в день її первісного подання до суду.
Якщо заявником не будуть усунуті недоліки заяви про видачу судового наказу у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Ухвала не підлягає апеляційному оскарженню.
Суддя К. Ю. Рязанова