ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
15 червня 2026 року м. Ужгород № 260/3793/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі судді Гебеш С.А., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Чорней Мар`ян Йосипович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування наказу та зобов`язання вчинити дії, у якому просить:
Визнати протиправним та скасувати наказ, рішення, розпорядження або інший документ ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призвано на військову службу під час мобілізації та/або направлено для проходження військової служби до військової частини / навчального центру;
Після встановлення військової частини / навчального центру, до якого направлено або зараховано ОСОБА_1 , зобов`язати відповідну військову частину / навчальний центр виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу як наслідок скасування рішення про його призов та направлення на військову службу.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу (представнику позивача) термін для усунення недоліків позовної заяви.
08.06.2026 року представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:
Зупинити дію індивідуального акта ІНФОРМАЦІЯ_1 , незалежно від його назви та форми (наказ, рішення, розпорядження, направлення або інший акт індивідуальної дії), яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призвано на військову службу під час мобілізації та/або направлено для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 , у частині, що стосується ОСОБА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у справі;
Заборонити Військовій частині НОМЕР_1 та її посадовим особам до набрання законної сили судовим рішенням у справі вчиняти щодо ОСОБА_1 дії, спрямовані на його залучення до бойової підготовки, військових навчань, виконання бойових, спеціальних, службових або інших завдань військової служби, а також направляти, переміщувати або передавати його до інших військових частин, навчальних центрів, полігонів, районів ведення бойових дій або інших місць проходження служби;
Заборонити Військовій частині НОМЕР_1 та її посадовим особам до набрання законної сили судовим рішенням у справі перешкоджати, обмежувати або іншим чином позбавляти ОСОБА_1 можливості конфіденційного спілкування з адвокатом Чорнеєм Мар`яном Йосиповичем засобами телефонного та відеозв`язку без присутності сторонніх осіб, без контролю змісту такого спілкування та без штучного обмеження тривалості і кількості сеансів зв`язку;
Заборонити Військовій частині НОМЕР_1 та її посадовим особам до набрання законної сили судовим рішенням у справі перешкоджати, обмежувати або іншим чином позбавляти ОСОБА_1 можливості комунікувати із судом, представником та Західноукраїнським національним університетом, отримувати, створювати, підписувати, надсилати та подавати документи, мати належні умови і достатній час для написання, доопрацювання та підготовки до захисту кваліфікаційної роботи, а також можливості особистої участі у захисті кваліфікаційної роботи або іншому обов`язковому заході завершення навчання у Західноукраїнському національному університеті;
У разі якщо суд дійде висновку про неможливість застосування зазначених заходів забезпечення позову в повному обсязі, застосувати їх частково у спосіб, який суд вважатиме співмірним, необхідним та достатнім для запобігання незворотній шкоді життю, здоров`ю, праву на ефективний судовий захист та праву позивача на завершення навчання;
Копію ухвали про забезпечення позову після її постановлення невідкладно направити відповідачам для виконання.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, представник позивач зазначає, що позивач є студентом 4 курсу денної форми здобуття освіти за спеціальність 274 "Автомобільний транспорт", освітній ступінь - бакалавр, відповідно до довідки завершення навчання згідно з навчальним планом передбачено 30.06.2026 року, мав сформовану у "Резерв+" відстрочку. Однак попри наявний статус позивача було призвано на військову службу та направлено до військової частини НОМЕР_1 , що створює реальну загрозу його залучення до бойової підготовки, військових навчань, виконання службових, спеціальних або бойових завдань, переміщення до іншої військової частини, навчального центру, полігону або району ведення бойових дій, що вказує по суті на реальний ризик заподіяння позивачу незворотної шкоди для здоров`я та життя.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Приписами пунктів 2, 3 ст. 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Однак, в період з 08.06.2026 по 13.06.2026 року головуючий суддя брав участь у Х Міжнародному форумі "МЕДІАЦІЯ І ПРАВО". Відтак, розгляд заяви про забезпечення позову відбувся 15.06.2026 року в перший робочий день після завершення участі у форумі.
Суд не вважає за необхідне повідомлення учасників справи, та виклик особи, яка подала заяву про забезпечення позову, а також вказує на відсутність необхідності для призначення її до розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Отже, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та аналізу положень чинного законодавства України, суд зазначає наступне.
Питання забезпечення позову регулюються главою 10 Розділу І Кодексу адміністративного судочинства України (статті 150-158).
Згідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно частини першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам (роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, які суд враховує в силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналіз змісту поданої заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку про не наведення заявником обґрунтованих та переконливих доводів й, відповідно, не надання відповідних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити: 1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду адміністративної справи; 2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Отже, заявником не наведено переконливих підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фактично, зміст заяви про забезпечення позову свідчить про наведення у ній доводів в обґрунтування заявлених у позові вимог.
Застосування ж судом обраних заявником заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на доводах заяви про ймовірність порушення прав та інтересів позивача оскаржуваним рішенням.
До заяви про забезпечення позову заявником додано документи, які є недостатніми для того, аби обґрунтовано підтвердити наявність правових підстав для забезпечення позову.
Відсутність у наявних матеріалах справи усіх оскаржуваних рішень, а також інших доказів, які підтверджують неможливість спілкування із позивачем унеможливлює суд здійснити оцінку доводам заявника і про їх очевидну незаконність.
Поряд з цим суд зауважує, що твердження у поданій заяві про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення як підстава для його зупинення (пункт 2 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України) наразі є передчасними і тому, що наведення в ухвалі суду про забезпечення позову очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача буде фактично означати вирішення спору по суті до ухвалення рішення в адміністративній справі, що в даному випадку є неприпустимим та порушуватиме такі визначальні принципи адміністративного судочинства як змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суб`єктивне переконання заявника не може свідчити про явну протиправність оскаржуваного рішення.
Щодо вимог заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо проходження військової служби до винесення рішення у справі, то суд зазначає, що у поданій заяві не наведено конкретних визначених дій, які вчиняються посадовими особами відповідача по відношенню до заявника та не надано доказів на підтвердження таких дій.
Водночас суд зазначає, що дії, які перераховані в заяві про забезпечення позову можуть вчинятися, фактично, на підставі наказів або розпоряджень начальників територіальних центрів комплектування в умовах воєнного стану, який наразі триває в Україні, а зупинення судом дії таких наказів або розпоряджень прямо заборонено законом (пункт 10 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи зазначене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення, оскільки станом на день розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову у спосіб який просить заявник жодним чином не підтверджено належними та допустимими доказами.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви позивача про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
В період з 08.06.2026 по 13.06.2026 року головуючий суддя брав участь у Х Міжнародному форумі "МЕДІАЦІЯ І ПРАВО". Розгляд заяви про забезпечення позову відбувся 15.06.2026 року в перший робочий день після завершення участі у форумі.
Суддя С.А. Гебеш