УХВАЛА
15 червня 2026 року
м. Київ
справа №810/4315/18
адміністративне провадження № К/990/19933/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2026 у справі №810/4315/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.05.2018 №12.2016.2017.1038-5301-1008 про нарахування суми податкового зобов`язання із земельного податку на суму 511.117,80 грн та від 15.05.2018 №13.2016.2017.1038-5601-1008 про нарахування суми податкового зобов`язання із земельного податку на суму 595.869,68 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2026, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: №13.2016.2017.1038-5601-1008 від 15.05.2018 в частині податкового зобов`язання за платежем земельний податок за податковий період 2016 рік у сумі 229.374,11 грн та за 2017 рік в сумі 277.489,51 грн; №12.2016.2017.1038-5601-1008 від 15.05.2018 в частині визначення податкового зобов`язання за платежем земельний податок за податковий період 2016 рік у сумі 190.710,50 грн та за 2017 рік у сумі 230.728,08 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 01.05.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2026 у справі № 810/4315/18.
Ухвалою Верховного Суду від 19.05.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору за подання касаційної скарги та надання оригіналу платіжного документа.
На виконання вимог вказаної контролюючим органом 29.05.2026 надіслано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, уточнену касаційну скаргу.
11.06.2026 податковим органом надіслано платіжну інструкцію від 09.06.2026 №1212, відповідно до якої сплачено 17620,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.
Податковим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що Верховним Судом не сформовано висновків у подібних правовідносинах щодо відсутності підстав для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, станом на момент їх прийняття, були винесені правомірно на підставі відомостей та показників, які не були скасовані в судовому порядку, а тому контролюючий орган діяв відповідно до вимог чинного законодавства, враховуючи обставини даної справи, оскільки рішення про скасування рішення Бучанської міської ради Київської області від 28.01.2016 №151/5-6-VII «Про зміну цільового призначення земельної ділянки приватної власності по вул. Гмирі Бориса, 2-Д, в м. Буча » та рішення Бучанської міської ради Київської області від 28.01.2016 №151/5-6-VII «Про зміну цільового призначення земельної ділянки приватної власності по вул. Гмирі Бориса, 2-Ж, в м. Буча» набуло законної сили 12.12.2019, а тому Головне управління ДПС у Київській області, виносячи 15.05.2018 оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не допустило порушень законодавства, а відтак, висновок суду про їх протиправність не відповідає вимогам чинного законодавства.
Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Зі змісту пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми та ін.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Натомість скаржником не обґрунтовано, в чому полягало неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, який правовий висновок щодо застосування відповідної норми матеріального права має бути сформульовано Верховним Судом за результатами розгляду даної справи.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суди попередніх інстанцій встановили, що контролюючий орган, здійснюючи розрахунок позивачу податкового зобов`язання за платежем земельний податок за 2016 та за 2017 рік згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень застосував ставку земельного податку частково на рівні 0,5 % та частково на рівні 3 %, у зв`язку зі зміною цільового призначенням таких земельних ділянок «для будівництва багатоквартирного житлового будинку».
Натомість, постановою Верховного Суду від 29.07.2022 в адміністративній справі №320/5667/18, рішення Бучанської міської ради Київської області про зміну цільового призначення земельних ділянок, власником яких є позивач, визнано протиправними та скасовано.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що рішення Бучанської міської ради Київської області, які визнані в судовому порядку протиправними, не можуть бути застосовані до позивача з моменту їх прийняття в частині, що стосується зміни цільового призначення земельних ділянок, які належать йому на праві приватної власності. Разом із цим, розрахунок земельного податку за 2016 та за 2017 роки не може бути здійснений, виходячи із ставки земельного податку 3%, оскільки така ставка податку застосовується до земель із цільовим призначенням «для будівництва багатоквартирного житлового будинку». Таким чином, зважаючи на викладені обставини, суди дійшли висновків, що ставка податку, яка підлягає застосуванню для обчислення податкових зобов`язань позивачу за платежем земельний податок за 2016 та за 2017 роки становить 0,5%, оскільки земельні ділянки, які йому належать на праві приватної власності, з урахуванням судового рішення в адміністративній справі № 320/5667/18 мають цільове призначення «для обслуговування ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і гаражного будівництва (присадибна ділянка понад 0,1 га)».
Отже, враховуючи положення Додатку 2 до рішення Бучанської міської ради Київської області №108-5-VII від 19.01.2016 «Про внесення змін до рішення Бучанської міської ради за № 2271-72-VI «Про встановлення ставок плати за землю, за земельні ділянки на території в м. Буча» ставка земельного податку для земельних ділянок, які належать позивачу на праві приватної власності становить 0,5 %.
Скаржником такі висновки судів не спростовано. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Таким чином, недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, скаржником не усунуто в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2026 у справі №810/4315/18 повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва
В.П. Юрченко В.В. Хохуляк