Справа № 756/7935/26
Провадження № 2/756/7273/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про залишення позовної заяви без руху
15 червня 2026 року місто Київ
Суддя Оболонського районного суду міста Києва Ткач М.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібний», третя особа: Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», про витребування майна з незаконного володіння, припинення права власності, скасування державної реєстрації права власності, відновлення становища, яке існувало та заборону вчиняти певні дії,
УСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібний», третя особа: Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», про витребування майна з незаконного володіння, припинення права власності, скасування державної реєстрації права власності, відновлення становища, яке існувало та заборону вчиняти певні дії.
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд приходить до висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 177 ЦПК зазначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як убачається з прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено чотири позовні вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру.
Порядок сплати і розмір судового збору визначений Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фінансовому розмірі.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2026 року становить 3328,00 грн.
Згідно з ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір становить - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн.).
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (16640,00 грн.)
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
До позовної заяви додано клопотання, у якому ОСОБА_1 просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення по справі, оскільки з початку введення військового стану на території України він є волонтером в благодійному фонді ОСОБА_4 , та не отримує жодних доходів. Крім цього, вказує, що на його майно та кошти накладено арешт, що підтверджується наданими копіями постанов. Також вказує, що за період з січня 2025 року по грудень 2025 року у нього відсутні доходи, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20), зробила висновок, що з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Положення Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, суд повинен встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.
Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 20.09.2023 у справі №120/722/23.
При цьому, факт відсутності доходів не є безумовним підтвердженням наявності підстав для звільнення (відстрочення) від сплати судового збору, оскільки позивач може отримувати дохід із інших джерел, окрім заробітної плати, бути працевлаштованим станом на дату подання клопотання про звільнення від сплати судового збору, отримувати виплати із центру зайнятості, отримувати пенсійні виплати тощо.
Висновки аналогічного змісту викладені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 28.04.2022 у справі № 9901/377/21.
Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору, суд урахував, що позивач не обґрунтував наявність підстав для відстрочення сплати судового збору та не надав достатніх доказів на підтвердження неможливості його сплати.
При цьому обставини, пов`язані з перебуванням останнього в благодійному фонді ОСОБА_4 в якості волонтера, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Крім того, слід зазначити, що в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2023 року у справі № 990/13/23 зазначено, що документ з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відображає лише інформацію про доходи скаржника, який сам по собі не відображає скрутний майновий стан особи, яка подає скаргу.
Також, суд звертає увагу, що у позові позивач вказує, що є власником квартири АДРЕСА_1 , груп нежитлових приміщень АДРЕСА_2 , орендарем та орендодавцем квартири і нежитлових приміщень, мешканцем будинку та співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 .
Таким чином, у контексті принаймні наявності обов`язку сплати орендної плати, є незрозумілим посилання позивача на відсутність у нього будь-яких доходів, як на підставу для відстрочення сплати судового збору у цій справі.
З огляду на зазначене, підстави для відстрочення від сплати судового збору, відсутні.
Варто зазначити, що відмова у задоволенні клопотання про відстрочення від сплати судового збору за подання позовної заяви не може вважатися обмеженням доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
У відповідності до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
За змістом ст. 175 ЦПК України обов`язок визначити ціну позову покладається на позивача.
Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Вартість майна слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 08 травня 2023 року у справі № 753/1902/21, провадження № 61-12953 св 22).
Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». За результатами проведеної оцінки майна складається звіт чи акт про оцінку майна.
У позовній заяві зазначено, що ціна позову складає 1 677 040,20 грн, проте, жодних документів на підтвердження визначеної позивачем ціни позову (вартості нерухомого майна, що є предметом позову) позивачем не надано.
З урахуванням викладеного, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 4259,84 грн (1331,20 грн + 1331,20 грн +1331,20 грн +1331,20 грн) х 0,8) за чотири заявлених вимог немайнового характеру.
Крім того, у разі неможливості надати до суду належні та допустимі доказів на підтвердження ціни позову, що підтверджують дійсну вартість спірного нерухомого майна станом на день звернення до суду з позовом, у такому разі на підставі ч.2 ст. 176 ЦПК України, приймаючи що заявлені вимоги стосуються об`єкта нерухомого майна, слід вважати встановленим судом до сплати розмір судового збору за подання до суду позовної заяви з вимогою майнового характеру у максимальному розмірі.
У такому разі, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 13312,00 грн. (16640,00 грн.х 0,8) за вимогу майнового характеру.
До матеріалів позовної заяви позивачем подано квитанцію до платіжного доручення №2.57612180.1 від 12.03.2026 про сплату судового збору на суму 3756,70 грн.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Судом було перевірено зарахування сплаченого судового збору по даній справі та встановлено, що відповідно до виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Оболонського районного суду міста Києва було зараховано кошти у сумі 3756,70 грн.
Виходячи з вищевикладеного, позивачу необхідно доплатити судовий збір на загальну суму 13815,14 грн. (13312,00 грн. + 4259,84 грн - 3756,70 грн) та надати суду квитанцію про сплату судового збору по даній справі на рахунок отримувача ГУК у м. Києві/Оболон.р-н/22030101, рахунок [рахунок приховано].
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2-3 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи вищенаведене, позивачу рекомендовано усунути вищевказані недоліки позовної заяви для подальшого вирішення питання щодо відкриття провадження по справі.
Суд вважає за необхідне надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня отримання копії даної ухвали.
Керуючись статтями 175-177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про відстрочення від сплати судового збору за подання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібний», третя особа: Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», про витребування майна з незаконного володіння, припинення права власності, скасування державної реєстрації права власності, відновлення становища, яке існувало та заборону вчиняти певні дії - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібний», Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», про витребування майна з незаконного володіння, припинення права власності, скасування державної реєстрації права власності, відновлення становища, яке існувало та заборону вчиняти певні дії - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання копії даної ухвали.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу разом з усіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя М. М. Ткач