Справа № 127/5777/26
Провадження № 22-ц/801/1816/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.
Доповідач :Оніщук В. В.
УХВАЛА
15 червня 2026 року Справа № 127/5777/26 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді-доповідача Оніщука В. В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою адвоката Виноградського Антона Павловича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2026 року,
в с т а н о в и в:
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2026 року позов ТОВ «Споживчий центр» було задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 18.02.2025-100000804 від 18 лютого 2025 року в загальній сумі 10 400 грн та 2 232,98 грн судового збору.
Не погодившись з таким судовим рішенням, адвокат Виноградський А. П. в інтересах ОСОБА_1 10 червня 2026 року через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 у повному обсязі.
Також у апеляційній скарзі представник відповідачки заявляє клопотання про звільнення її від сплати судового збору.
Розглянувши вказане клопотання, апеляційний суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюється ЗУ «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (із змінами і доповненнями).
Відповідно до частини першої статті 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Подаючи позов у 2026 році, позивач як юридична особа заявляв одну вимогу майнового характеру.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставка судового збору за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, з урахуванням заявленої ціни позову у розмірі 10 400 грн, прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2026 році, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у розмірі 3 328 грн, позовна заява мала бути оплачена судовим збором у розмірі 3 328 грн.
За правилами підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При цьому апеляційний суд зауважує, що сплата позивачем судового збору за подання позовної заяви у електронній формі із застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» не впливає на розмір ставки судового збору, який підлягає сплаті особою, яка подає апеляційну скаргу на відповідне судове рішення у паперовій формі.
Отже, подана апеляційна скарга на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2026 року має бути оплачена судовим збором у розмірі 3 993,60 грн (3 328 грн х 150% х 0,8).
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно із ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Також положеннями ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов`язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення судових витрат, яких зазнає сторона.
Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом повноважень зменшити розмір судових витрат стосовно сплати судового збору, якого зазнає сторона. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
При цьому, ЦПК України покладає на суд обов`язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
З аналізу ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» від 26 липня 2005 року; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» від 26 липня 2005 року).
При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію («Шишков проти росії», № 26746/05, п. 111). Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов`язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (Креуз проти Польщі, № 28249/95, п. 60); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи («ФК «Мретебі» проти Грузії» № 38736/04, п. 47).
З викладеного слідує, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати; обов`язок сплатити судові збори, встановлені відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Безпідставне звільнення від сплати судового збору є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом.
У клопотанні про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору адвокат Виноградський А. П. зазначає, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 09 червня 2026 року № 0228-26-12170 у період з січня 2025 року по квітень 2026 року отримала 100,25 грн. доходу. Інших видів державної соціальної допомоги не отримує, перебуває у скрутному матеріальному становищі, що стало підставою для звернення до Північного МрЦ з надання БВПД з метою отримання безоплатної вторинної правничої допомоги. Також відповідачка має психічне захворювання та встановлено діагноз F61 «Змішані і інші розлади особи», що підтверджується випискою № 19057 від 15 жовтня 2025 року.
Однак апеляційний суд звертає увагу, що адвокатом надано копію довідки про доходи ОСОБА_1 у неналежній якості, внаслідок чого суд позбавлений можливосі встановити чи перевищує судовий збір у розмірі 3 993,60 грн 5% розміру річного доходу ОСОБА_1 за попередній календарний 2025 рік.
Окрім того суду не надано жодних доказів того, що ОСОБА_1 перебуває у скрутному матеріальному становищі або у складних життєвих обставинах, а також доказів, які б відображали у повній мірі майновий стан заявниці, зокрема, виписки із банківських рахунків, відомостей про наявне у власності ОСОБА_1 майно.
Відтак апеляційний суд виснує, що стороною не доведено належними доказами того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законом розмірі.
З огляду на викладене клопотання адвоката Виноградського А. П. про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Також всупереч вимогам п. 1 ч. 2 ст. 356 ЦПК України у апеляційній скарзі не зазначено відомості про наявність або відсутність у Кросс Д. Є. електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Ураховуючи викладене, оскільки апеляційна скарга не відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу України, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та позбавлення доступу до правосуддя, подану апеляційну скаргу слід залишити без руху для усунення її недоліків, а саме для:
- надання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору або його зменшення, відстрочення або розстрочення сплату судового збору, відповідно до закону;
- надання відомостей про наявність або відсутність у Кросс Д. Є. електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Реквізити для сплати судового збору:
отримувач: ГУК у Він. обл./м. Вінниця/ 22030101
код ЄДРПОУ: 37979858,
Банк: Казначейство України (ЕАП)
МФО: 899998
рахунок № [рахунок приховано].
На підставі викладеного, керуючись ст. 185, 356, 357, 358 ЦПК України,
п о с т а н о в и в:
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Виноградського Антона Павловича в інтересах ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2026 року.
Апеляційну скаргу адвоката Виноградського Антона Павловича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2026 року залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз`яснити, що у разі невиконання зазначених вимог у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала.
Витребувати з Вінницького міського суду Вінницької області цивільну справу № 127/5777/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Оніщук