УХВАЛА
16 червня 2026 року
м. Київ
справа № 754/17117/25
провадження № 61-7806вд26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Черняк Юлії Валеріївни від участі у розгляді справи про перегляд ухвали Верховного Суду від 08 червня 2026 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Голови Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2025 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2025 року залишено без змін.
22 квітня 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року в указаній справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 квітня 2026 року справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2026 року заяву судді Верховного Суду Лідовця Р. А. про самовідвід задоволено. Відведено суддю Верховного Суду Лідовця Р. А. за його заявою від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року у справі запозовом ОСОБА_1 до Голови Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди. Матеріали касаційного провадження передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 квітня 2026 року, у зв`язку з постановленням Верховним Судом 29 квітня 2026 року ухвали про самовідвід судді Лідовця Р. А., справу призначено судді-доповідачу Черняк Ю. В., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано: подати до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин для його поновлення та наданням відповідних доказів; надати суду уточнену редакцію касаційної скарги, зазначивши, у чому саме полягає порушення норм процесуального права. Визначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
25 травня 2026 року до Верховного Суду засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди, повернуто заявнику.
10 червня 2026 року до Верховного Суду засобами електронного зв`язку надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 08 червня 2026 року за нововиявленими обставинами, у тексті якої висловлено недовіру судді Черняк Ю. В. , а також заперечення щодо того, щоб суддя розглядала та вирішувала заяву ОСОБА_1 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 10 ервня 2026 року заяву розподілено судді-доповідачеві Черняк Ю. В., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Луспеник Д. Д.
На обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що, ухвала Верховного Суду від 08 червня 2026 року є незаконною, постановлена не по суті викладених у його касаційної скарги вимог, а тому вважає, що суддя Черняк Ю. В. не може брати участь у розгляді справи та вирішувати заяву ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Черняк Ю. В. від участі у розгляді справи про перегляд ухвали Верховного Суду від 08 червня 2026 року за нововиявленими обставинамивизнано необґрунтованою. Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Черняк Ю. В. передано для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Автоматизованою системою документообігу суду 15 червня 2026 року визначено суддю Петрова Є. В. для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді.
ЦПК України чітко передбачає підстави відводу судді.
У частині першій статті 36 ЦПК України зазначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5)є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Згідно зі статтею 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.
Цивільним процесуальним законом визначені підстави відводу судді, одними з яких є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими» (рішення від 09 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).
Також ЄСПЛ зазначив, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу. Щодо суб`єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.
Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з`ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об`єктивно виправдані «справа Гаусшильдта» (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188).
Крім цього, сумніви мають бути застосовані на фактичних обставинах, а не на припущеннях про можливий розвиток подій.
ОСОБА_1 не навів жодних обставин, які б свідчили про упередженість судді Черняк Ю. В. під час розгляду його заяви в справі № 754/17117/25 у контексті статей 36, 37 ЦПК України, а припущення про можливі мотиви та дії судді не можуть бути підставою для її відводу, оскільки не підтверджують наявність об`єктивних сумнівів у її неупередженості й не підтверджені жодними належними доказами.
Доводи заяви про відвід судді Верховного Суду Черняк Ю. В. за суттю зводяться до незгоди ОСОБА_1 із прийнятим суддею процесуальним рішенням про повернення касаційної скарги, а тому не є підставою для відводу судді.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням судді обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує.
Оскільки обставини, на які посилається ОСОБА_1 як на підставу для відводу судді, не дають підстав для обґрунтованого сумніву у неупередженості та об`єктивності судді при розгляді цієї справи, вважаю, що заява ОСОБА_1 про відвід від участі у розгляді справи судді Верховного Суду Черняк Ю. В. є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
У такому висновку Верховний Суд керується тим, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд, так само як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Черняк Юлії Валеріївни від участі у розгляді справи про перегляд ухвали Верховного Суду від 08 червня 2026 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров