УХВАЛА
16 червня 2026 р. Справа № 520/5896/21
Суддя Другого апеляційного адміністративного суду Мінаєва К.В., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Подобайло З.Г. та Чалого І.С. по справі 520/5896/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 подав до суду заяву в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій просив суд:
- визнати протиправним бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, код ЄДРПОУ (14099344) вчинених відповідачем на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/5896/21 від 18 червня 2021 року в частині "зобов`язати відповідача здійснити з 01.01.2021 перерахунок та виплату мені державної (основної) пенсії по інвалідності з урахуванням сплачених сум у розмірі відшкодування фактичних збитків в порядку, визначеному відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та частини 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і п.п. 4-5, 4-7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплатити заборгованість з урахуванням вже виплачених сум пенсії" які полягають у невиконанні рішення у повному обсязі, зміні змісту та звуження обсягу присуджених прав;
- зобов`язати відповідача виконати судове рішення в частині "зобов`язати відповідача здійснити з 01.01.2021 перерахунок та виплату мені державної (основної) пенсії по інвалідності з урахуванням сплачених сум у розмірі відшкодування фактичних збитків в порядку, визначеному відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та частини 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і п.п. 4-5, 4-7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплатити заборгованість з урахуванням вже виплачених сум пенсії»;
- застосувати до ГУ ПФУ в Харківській області заходи процесуального примусу у зв`язку ігноруванням виконання рішення суду Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/5896/21 від 18 червня 2021 року в частині " зобов`язати відповідача здійснити з 01.01.2021 перерахунок та виплату мені державної (основної) пенсії по інвалідності з урахуванням сплачених сум у розмірі відшкодування фактичних збитків в порядку, визначеному відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та частини 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і п.п. 4-5, 4-7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплатити заборгованість з урахуванням вже виплачених сум пенсії».
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 відмовлено у задоволенні заяви позивача в порядку ст.383 КАС України по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
На зазначену ухвалу суду ОСОБА_1 подано до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Подобайло З.Г., судді Чалий І.С., Семененко М.О.) від 01.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 по справі № 520/5896/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та призначено до апеляційного розгляду на 22.06.2026 року о 10:00 у відкритому судовому засіданні в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у залі судових засідань № 5.
15.06.2026 до суду надійшли заяви від ОСОБА_1 про відвід суддів Подобайло З.Г. та Чалого І.С. у справі № 520/5896/21.
В обґрунтування вищезазначених заяв ОСОБА_1 посилається на те, що суддя Подобайло З.Г. та суддя Чалий І.С. не може розглядати дану справу відповідно до КАС України, виходячи зі ст. 36 КАС України п.4 (за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді).
Так, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2025 колегією суддів у складі Подобайло З.Г. (головуючий), суддів Ральченка І.М. та Чалого І.С. відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 по справі № 520/5896/21. Постановою Верховного Суду від 23.01.2026 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/5896/21 скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції. Отже, не застосувавши пункт 25 частини першої статті 294 КАС України, суд проявив упередженість на користь боржника.
Крім того, заявник вказує, що колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду Подобайло З.Г. (головуюча), суддів Ральченка І.М. та Чалого І.С. двічі відмовила в задоволенні його заяв про їх відвід при поновлені розгляду. В подальшому постановою від 16.02.2026 року колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду Подобайло З.Г. (головуючий), суддів Ральченка І.М. та Чалого І.С. залишила в силі ухвалу від 03.11.2025 справа № 520/5896/21, якою скасовано ухвалу від 17.07.2024 року про накладання штрафу на керівника боржника за неподання звіту, незважаючи на те, що ухвала від 17.07.2024 року двічі оскаржувалась боржником в апеляційній інстанції та в касаційній.
Зауважує, що внаслідок упереджених дій на користь боржника колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду Подобайло З.Г. (головуюча), судді Ральченка І.М. неправильно застосували норми процесуального права. Оскільки постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2026 по справі не підлягає касаційному оскарженню заявник подав скаргу до ЄСПЛ, а також до ВРП стосовно упереджених дій суддів Подобайло З.Г., судді Ральченка І.М.
На підставі наведеного просить відвести суддю Другого апеляційного адміністративного суду Подобайло З.Г. та суддю Чалого І.С. від розгляду справи справа № 520/5896/21 провадження №11147/26 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Відповідно до частини четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України) якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Матеріали справи та заяву про відвід передано судді Мінаєвій К.В. 16.06.2026.
Під час розгляду заяви про відвід суддя враховує положення частини восьмої статті 40 КАС України, які передбачають розгляд заяви про відвід в порядку письмового провадження та можливість вирішення питання про відвід у судовому засіданні з повідомленням учасників справи лише за ініціативою суду. Суддею не встановлено підстав щодо неможливості розгляду заяви без виклику сторін через її складність або інші обставини.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи заяви ОСОБА_1 , суддя зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи: 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син. дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім і або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Частиною другою статті 37 КАС України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд ухвалою залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.
Відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У зв`язку із цим суд зауважує, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справи «Білуха проти України», заява № 33949/02) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
1) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
2) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Таким чином, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Аналогічна позиція щодо застосування критерію "неупередженості" судді висловлена Верховним Судом в ухвалах від 27.10.2020 у справі № 826/8426/14, від 06.10.2022 у справі №640/17351/19, від 24.01.2023 у справі №826/9693/13-а, від 11.07.2023 у справі №200/5179/22, від 13.05.2024 у справі №215/2945/23 та від 23.07.2024 у справі №990/217/24.
З викладеного слідує, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого. Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи.
Суддя підкреслює, що не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто у ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід суддів Подобайло З.Г. та Чалого І.С., суддя зауважує, що наведені заявником аргументи стосовно постановлення суддями ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 по справі № 520/5896/21, постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2026 про залишення без змін ухвали суду першої інстанції від 03.11.2025 справа № 520/5896/21, а також прийняття ними відмови в задоволенні заяв ОСОБА_1 про їх відвід свідчать про незгоду особи з рішеннями, що у значенні вказаних вище імперативних приписів частини четвертої статті 36 КАС України не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.
Незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням з наведенням мотивів такої незгоди.
Отже, обставини, на які посилається заявник, не можуть вважатися обґрунтованою підставою для беззаперечного висновку, що судді Подобайло З.Г. та Чалий І.С., які визначені для розгляду справи №520/5896/21, можуть проявити упередженість або необ`єктивність при її розгляді. Будь-яких доказів, які б підтверджували упередженість та необ`єктивність суддів Другого апеляційного адміністративного суду Подобайло З.Г. та Чалого І.С. під час розгляду цієї справи, матеріали заяви не містять.
Крім того, повідомлення заявником у подані заяві про відвід обставина подання скарги до Вищої ради правосуддя та Європейського суду з прав людини не може бути достатньою підставою для висновку про наявність у суддів особистої, прямої чи опосередкованої заінтересованості в результаті справи або інших обставин, що викликають сумнів у їх неупередженості та/або об`єктивності під час розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, проаналізувавши викладені у заяві міркування та доводи, суддя дійшов висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу суддів Другого апеляційного адміністративного суду Подобайло З.Г. та Чалого І.С. у цій справі, оскільки заява не містить посилань на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають можливість участі судді у розгляді цієї справи, відповідно до статей 36, 37 КАС України.
Враховуючи, що обставини, наведені ОСОБА_1 в обґрунтування заяви про відвід не знайшли свого підтвердження, то відсутні підстави для задоволення заяви про відвід суддів Подобайло З.Г. та Чалого І.С.
Керуючись статтями 36, 40, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Подобайло З.Г. та Чалого І.С. по справі № 520/5896/21 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Мінаєва К.В.