Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
17 червня 2026 р. Справа № 520/14006/26
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
1) Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, оформлене листом № 34381-30691/В-03/8-2000/26 від 21 травня 2026 року, про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до ст.142 Закону № 1402;
2) Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня), з урахуванням різниці, між перерахованим та виплаченим розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме:
з 01 січня 2021 року - з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, у розмірі 2270 гривень;
з 01 січня 2022 року - з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, у розмірі 2481 гривень;
з 01 січня 2023 року - з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року, у розмірі 2684 гривень;
з 01 січня 2024 року - з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01 січня 2024 року, у розмірі 3028 гривень;
з 01 січня 2025 року - з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01 січня 2025 року, у розмірі 3028 гривень;
з 01 січня 2026 року - з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01 січня 2026 року, у розмірі 3328 гривень.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та вказати в заяві обґрунтовані підстави для поновлення строку з наданням відповідних підтверджуючих доказів причин пропуску строку звернення.
На виконання ухвали суду представником позивача надіслано клопотання про поновлення пропущеного строк звернення до суду, в якому просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суту та поновити його.
Щодо строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
У питанні застосування строків звернення до суду у соціальних спорах Верховний Суд в складі судової палати у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 сформував наступні висновки:
« 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо».
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 240/27663/23, від 30.10.2025 у справі № 520/4820/21, від 15.04.2026 у справі № 240/34480/23.
Отже, суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те що, після прийняття постанови Верхового Суду від 17 лютого 2026 року по справі №200/2309/25 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, у відповідь на яку отримав лист ГУ ПФУ в Харківській області №34381-30691/В-03/8-2000/26 від 21 травня 2026 року про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці як на підставу звернення до суду з цим позовом в межах шестимісячного строку. Очікування позивачем появи сприятливої судової практики або її подальше виявлення не може вважатися об`єктивною та непереборною перешкодою для звернення до суду у встановлений законом строк.
У справі, яка розглядається, судом встановлено, що з позовом про перерахунок з 01 січня 2021 року по 01 січня 2026 року довічного грошового утримання судді позивач звернувся до суду направивши його через систему "Електронний суд" 28 травня 2026 року.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Слід зазначити, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. До того ж, за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Як слідує з матеріалів позову, позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права за збігом невиправдано значного проміжку часу після того, як повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
Висновки щодо застосування шестимісячного строку звернення до суду в аналогічних правовідносинах викладені у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2025 року у справі №260/9791/23.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В клопотанні про поновлення строку звернення до суду представник позивача зазначив наступне:
"У постанові від 17 лютого 2026 року по справі № 200/2309/25 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду фактично здійснила зміну сталої судової практики щодо розгляду справ про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та наголосила на можливості судового захисту прав суддів місцевого суду.
Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 30 червня 2022 року по справі №1.380.2019.004460, зміна сталої судової практики може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду.
Зокрема, питання наявності підстав вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, які пов`язані зі зміною правової позиції Верховного Суду було предметом дослідження Верховним Судом у справі № 640/11650/21, за наслідками касаційного розгляду якої було ухвалено постанову від 23 вересня 2021 року.
Як зазначив Верховний Суд у вказаній постанові, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.
Отже у разі зміни сталої судової практики факт її зміни може бути розцінений судом як поважна причина пропуску строку на звернення до суду з позовом за умови відсутності необґрунтованих зволікань з боку позивача щодо звернення до суду з позовом за захистом своїх прав".
Суд не погоджується з такими твердженнями представника позивача, з огляду на наступне.
В постанові від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25 (провадження № К/990/40316/25) Верховний Суд переглядав рішення судів першої та апеляційної інстанції по суті спору щодо здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці та дійшов наступних висновків:
"Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, тоді як судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції..
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувати такий:
у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;
для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці".
Отже, з лютого 2026 року відбулася зміну судової практики щодо розгляду спорів про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Як наслідок, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 30 червня 2022 року по справі №1.380.2019.004460 та постанову Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі №640/11650/21 в обґрунтування тверджень, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з цим позовом, оскільки у вищевказаних постановах Верховний Суд досліджував питання зміни строків та застосування коротших строків звернення до суду.
Так, зокрема, в постанові від 30 червня 2022 року по справі №1.380.2019.004460 Верховного Суд дійшов наступних висновків: "Задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики".
Зважаючи на що, представник позивача помилково вважає, що зміна судової практики щодо розгляду справ про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (постанова ВС від 17 лютого 2026 року по справі №200/2309/25) прямо впливає та може розглядатися судом як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду.
Разом з тим, суд звертає увагу, що в спорах щодо перерахунку пенсії (щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) строк звернення не змінювався та складав шість місяців від дати порушення прав, свобод чи інтересів пенсіонера, про що було зазначено судом вище.
Отже, твердження представника позивача в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.
Також, посилання позивача на оголошення 24.02.2022 воєнного стану в Україні та воєнні дії на території м. Харків як на поважні причини пропуску строку подання позовної заяви суд відхиляє, адже сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22.
При цьому, суд вказує, що сторони зобов`язані вживати всіх можливих заходів для реалізації своїх прав у межах встановлених процесуальних строків. Навіть у складних життєвих обставинах, пов`язаних із зовнішніми факторами, не усувається обов`язок особи діяти розумно обачно, а також використовувати доступні способи комунікації із судом, включаючи електронні засоби подання заяв. Відсутність доказів вжиття таких заходів свідчить не про об`єктивну неможливість звернення до суду, а про недбалість у реалізації процесуального права, що виключає визнання причин пропуску строку поважними.
Даний підхід висловлений Верховним Судом у постанові від 11.09.2025 у справі № 990/186/25.
Щодо решти тверджень представника позивача, викладених в клопотанні про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, суд звертає увагу, що їм вже надавалася оцінка в ухвалі суду про залишення позову без руху.
Відтак, суд відхиляє доводи позивача про непропущення строку звернення до суду.
Згідно положень частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.9 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.
Оскільки з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 122 КАС України, зазначені представником позивача в клопотанні підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними та необґрунтованими, суд вважає за необхідне повернути адміністративний позов позивачу в частині позовних вимог:
1) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, оформлене листом № 34381-30691/В-03/8-2000/26 від 21 травня 2026 року, про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до ст.142 Закону № 1402, за період з 01 січня 2021 року, з 01 січня 2022 року, з 01 січня 2023 року, з 01 січня 2024 року, з 01 січня 2025 року;
2) про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня), з урахуванням різниці, між перерахованим та виплаченим розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме:
з 01 січня 2021 року - з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, у розмірі 2270 гривень;
з 01 січня 2022 року - з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, у розмірі 2481 гривень;
з 01 січня 2023 року - з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року, у розмірі 2684 гривень;
з 01 січня 2024 року - з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01 січня 2024 року, у розмірі 3028 гривень;
з 01 січня 2025 року - з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01 січня 2025 року, у розмірі 3028 гривень.
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст. ст. 169, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині позовних вимог:
1) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, оформлене листом № 34381-30691/В-03/8-2000/26 від 21 травня 2026 року, про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до ст.142 Закону № 1402, за період з 01 січня 2021 року, з 01 січня 2022 року, з 01 січня 2023 року, з 01 січня 2024 року, з 01 січня 2025 року;
2) про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня), з урахуванням різниці, між перерахованим та виплаченим розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме:
з 01 січня 2021 року - з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, у розмірі 2270 гривень;
з 01 січня 2022 року - з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, у розмірі 2481 гривень;
з 01 січня 2023 року - з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року, у розмірі 2684 гривень;
з 01 січня 2024 року - з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01 січня 2024 року, у розмірі 3028 гривень;
з 01 січня 2025 року - з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01 січня 2025 року, у розмірі 3028 гривень - повернути позивачу.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя О.В.Шевченко