ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
17 червня 2026 року м. Дніпро справа № 205/19018/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року в адміністративній справі №205/19018/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про знання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
16 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Новокодацького районного суду міста Дніпра з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
визнати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протиправною;
закрити відносно ОСОБА_2 провадження адміністративне провадження про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 210-1 ч. 3 КУпАП;
зобов`язати уповноважених посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відповідні відомості про відсутність в діях ОСОБА_2 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч. 3 КУпАП до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Справа була передана за підсутністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 на вказане рішення суду подана апеляційна скарга.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року в адміністративній справі №205/19018/25.
16.06.2026 позивачем подано заяву про забезпечення позову.
У заяві скаржник просить суд апеляційної інстанції вжити заходи забезпечення позову у справі №205/19018/25, наступним шляхом:
- зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 81158042, відкритому державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Руденко Юлією Димитрівною з виконання Постанови № R 237487 від 04.12.2025 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34000,00грн, - до набрання законної сили судовим рішенням за результатами апеляційного перегляду у справі № 205/19018/25;
-заборонити органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям вчиняти дії щодо примусового виконання зазначеної постанови;
- зупинити виконавче провадження, відкрите на підставі зазначеної постанови.
Клопотання обґрунтовано тим, що незважаючи на триваючий судовий спір та факт того, що оскаржувана постанова суб`єкта владних повноважень не набрала законної сили, відповідач ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) направив її для примусового виконання до органів державної виконавчої служби. У разі невжиття заходів забезпечення позову, кошти позивача будуть примусово списані та спрямовані до Державного бюджету України. У випадку задоволення позову та скасування постанови ТЦК та СП, поновлення прав позивача потребуватиме відкриття нових тривалих процедур щодо повернення безпідставно стягнутих коштів з бюджету через органи Державної казначейської служби, що є надмірним тягарем для особи.
Перевіривши зазначене клопотання колегія суддів доходить висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції (ч. 3 ст. 150 КАС України).
Суд зазначає, що підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За правилами ч.1, ч.3 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Не допускається забезпечення позову, зокрема шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України).
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені ч. 1 ст. 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України. При цьому, не допускається застосування заходів забезпечення позову, передбачених приписами ч. 3 ст. 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог.
Так предметом спору є постанова органу ТЦК, а отже заявлені вимоги про забезпечення позову шляхом заборони органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям вчиняти дії щодо примусового виконання зазначеної постанови та зупинення виконавчого провадження, відкрите на підставі оскарженої постанови, виходять за предмет оскарження.
Інші доводи заявника не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях. При цьому, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
В цьому контексті слід враховувати і те, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Натомість, сам факт оскарження рішення суб`єкта владних повноважень не може автоматично свідчити про те, що такі є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню.
Оскільки положення п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускають забезпечення позову шляхом встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, а також з огляду на викладене, та враховуючи доводи та вимоги заяви про забезпечення позову, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення поданого позивачем заяви.
Керуючись ст. ст. 150, 154, 241-243, 248, 249, 321, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №205/19018/25 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з дати її постановлення (17.06.2026). Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак